Ці будівельні Норми поширюються на проектування освітлення територій, приміщень нових та існуючих, що підлягають реконструкції, будівель і споруд житлового, цивільного, виробничого призначення та цивільного захисту, місць виконання робіт на відкритих просторах, територій промислових та сільськогосподарських підприємств, залізничних колій, площ підприємств, зовнішнього освітлення міст, поселень та сільських населених пунктів, вулиць та доріг, озеленених територій (парки, сквери, лісопарки), зон відпочинку на ландшафтно-рекреаційних територіях та курортних зон, пляжів, пішохідних переходів, фасадів будівель, прибудинкових територій, дитячих майданчиків, сміттєвих майданчиків, автостоянок та гаражів, автозаправок, торговельних майданчиків, ринків, кладовищ.
На культові (сакральні) споруди мають поширюватись вимоги цих Норм в частині аварійного та евакуаційного освітлення. Проектування пристроїв місцевого освітлення, які постачаються комплектно зі станками, машинами і виробничими меблями, слід також виконувати відповідно до цих Норм.
Норми поширюються на проектування штучного освітлення автотранспортних тунелів, які споруджуються чи реконструюються на вулично-дорожній мережі (ВДМ) населених пунктів.
Норми не поширюються на автотранспортні тунелі для змішаного транспортного потоку, тунелі рейкового транспорту, а також пішохідні тунелі та інші підземні переходи.
Ці будівельні Норми не поширюються на проектування освітлення підземних виробок, залізничних станцій та їх колій, стадіонів та спортивних трас, закладів судово-медичної експертизи, автомобільних доріг загального користування за межами населених пунктів, а також на проектування спеціального технологічного і охоронного освітлення при застосуванні технічних засобів охорони.
Освітлення автомобільних доріг загального користування за межами населених пунктів необхідно проектувати згідно з ДБН В.2.3-4.
На основі цих будівельних Норм можуть розроблятися галузеві норми освітлення, які враховують специфіку технологічного процесу і будівельних рішень будівель і споруд галузі.
У цих Нормах є посилання на такі документи:
ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій
ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги
ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення
ДБН В.2.2-9-2009 Громадські будівлі та споруди. Основні положення
ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги
ДБН В.2.3-5:2018 Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів
ДБН В.2.5-23:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення.
ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту
ДБН В.2.6-31:2016 Конструкції будівель і споруд. Теплова ізоляція будівель
Правила улаштування електроустановок (Видання офіційне, перероблене і доповнене в редакції 2017 року).
3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
Нижче подано терміни, вжиті в цих Нормах:
Освітлення, призначене для використання при порушенні живлення електропостачання робочого освітлення
Вид евакуаційного освітлення для запобігання паніці та безпечного підходу до шляхів евакуації
Виділення світлом окремих деталей на менш освітленому фоні
Вид аварійного освітлення зон з операціями високого ризику, що забезпечує безпеку людей, задіяних у потенційно небезпечних процесах, та надає можливості безпечно завершити процедури вимкнення обладнання для запобігання ризику зашкодити життю чи здоров’ю інших присутніх у приміщенні
Умова бачення, за якої з’являється дискомфорт або зменшення здатності бачити деталі або об’єкти через несприятливий розподіл яскравості, або діапазон яскравостей, або екстремальні контрасти в просторі
Властивість об’єкта або джерела світла бути помітним на навколишньому фоні
1. Якісно: здатність розрізняти окремо дрібні деталі, які мають дуже малу кутову роздільну здатність.
2. Кількісно: деяка кількість мір просторової залежності, таких як величина, обернена величині кута зору (в кутових хвилинах) двох сусідніх об’єктів (точок, ліній або інших стимулів), які спостерігач може сприймати досить відокремлено
Постійне штучне освітлення, яке доповнює природне освітлення, якщо використання тільки природного освітлення є недостатнім або незадовільним
Та частина аварійного освітлення, яка забезпечує гарантію ефективного розпізнавання і використання шляхів евакуації
Розмір рівно яскравого кола на рівно яскравому фоні, який має такий самий пороговий контраст, що і об’єкт розрізнення при даній яскравості фону
Освітлення поверхні або об’єкта, зазвичай прожекторами, з метою значного збільшення освітленості в порівнянні із звичайною
Освітлення, за якого світильники розміщуються рівномірно у верхній зоні приміщення (загальне рівномірне освітлення) або локалізовано відносно розміщення обладнання (загальне локалізоване освітлення)
Особливий напрямок художнього формування засобами штучного освітлення повсякденного й святкового вигляду міста у вечірній та нічний час: світло-кольорове зонування міського простору, відображення планувальної структури й функціонального зонування міста, пішохідних зон, світлових ансамблів історичних та громадських центрів, який містить світлові домінанти у системі світлових ансамблів різного масштабу й рівня, образні рішення освітлення в межах кожного архітектурного ансамблю, що відповідають вимогам екології зорового сприйняття і соціально-економічної ефективності
Відчуття незручності або напруження, що виникає при незадовільному розподілу яскравості в освітленому просторі, що призводить до відволікання уваги, зниження зосередженості, зорової і загальної стомлюваності
Вплив спектрального розподілу випромінення на колірне подання об’єкта, яке свідомо чи підсвідомо порівнюється з колірним поданням цього об’єкта у разі освітлення стандартним випроміненням
Міра ступеня відповідності психофізичних кольорів об’єкта в разі його освітлення випробуваним і стандартним випроміненням, яку треба оцінювати в умовах хроматичного адаптування
Температура випромінювача Планка (чорного тіла), за якої його випромінювання має ту саму кольоровість, що і випромінювання об’єкта, що розглядається
Штучне освітлення, яке застосовується для створення досить високих рівнів освітленості на робочих поверхнях завдяки одночасному використанню загального освітлення та місцевого
Відношення освітленості, що утворюється в точці на заданій площині світлом, одержаним безпосередньо або опосередковано від неба, до одночасної освітленості на горизонтальній площині внаслідок освітлення всією півсферою небосхилу. Внесок прямого сонячного світла в утворення цих освітленостей вилучають
Відношення площі ортогональної проекції на робочу площину ділянки умовної небесної півсфери, видимої з розрахункової точки через незаповнений світлопроріз або його частину, від якої розраховується освітленість, до площі основи небесної півсфери. [8] – частка світла неба в коефіцієнті природної освітленості [Ds]), а
у разі розрахунку геометричного коефіцієнта природної освітленості від протилежного будинку – відношення площі ортогональної проекції на робочу площину ділянки небесної півсфери, що затінюється будинком у розрахунковій точці, до площі основи небесної півсфери. [8] – частка зовнішнього відбивання в коефіцієнті природної освітленості [De])
Розрахунковий коефіцієнт, що враховує зниження КПО і освітленості в процесі експлуатації внаслідок забруднення і старіння світлопрозорих заповнень у світлових прорізах, джерел світла (ламп) і світильників, а також зниження відбиваючих властивостей поверхні приміщення
В світі більш поширене застосовування коефіцієнта експлуатації MF (Maintenance Factor), який пов’язаний з коефіцієнтом запасу як Kз = 1/MF.
Пульсацію світлового потоку оцінюють як відношення різниці між максимальним і мінімальним значеннями світлового потоку до суми цих значень за період її коливання
Критерій оцінки відносної глибини коливань освітленості внаслідок зміни в часі світлового потоку джерела світла при живленні його змінним струмом, який вираховується за формулою додаткa Л
Відношення повного світлового потоку світильника, виміряного за внормованих умов експлуатування з його власними лампами і пристроями, до суми світлових потоків окремих його ламп, виміряних поза світильником за внормованих умов з тими самими (пускорегулювальними, вимірювальними тощо) пристроями
Призначене для окремих зон освітлення з підвищеним рівнем освітленості в певних місцях, наприклад, таких, де виконують роботу
Освітлення для специфічної зорової задачі на додаток до/і контрольоване окремо від загального освітлення
Характеристика насиченості світлом простору і ефекту утворення тіні освітлення для спостерігача, який рухається по вулиці паралельно її осі. Визначається як середня щільність світлового потоку на поверхні вертикально розташованого на поздовжній лінії вулиці на висоті 1,5 м напівциліндра, радіус і висота якого наближаються до нуля. Розрахунок напівциліндричної освітленості виконується інженерним методом
Відношення середнього значення до найменшого значення КПО в межах характерного розрізу приміщення
Предмет, що розглядається, окрема його частина або дефект, які треба розрізнити в процесі роботи
Пристрій, який перерозподіляє, фільтрує чи перетворює світловий потік, що випромінюється одним, кількома чи багатьма джерелами світла; містить усі необхідні деталі для кріплення і захисту джерел світла, а також для їх підключення до мережі живлення. Освітлювальні прилади поділяються на світильники (ближньої дії) і прожектори (дальньої дії)
Пристрій, призначений для освітлення, що складається з окремо виготовлених і придбаних світлотехнічних виробів (ОП, оптичних елементів, наприклад, розсіювачів, конструктивних і електротехнічних елементів), що складаються на місці за проектом даної освітлювальної установки. Також до складу ОУ включають пристрої живлення і управління освітленням, а також освітлюваний об’єкт, наприклад, приміщення, ділянка полотна дороги або вулиці, стіна будівлі тощо
Загальноєвропейський критерій оцінки дискомфортної блискавості відповідно від світильників приміщення, яка викликає неприємні відчуття при нерівномірному розподілу яскравості в полі зору, вираховується за формулою додатка Л
Показник, що характеризує сліпучу дію ОУ
Максимально допустиме значення показника блискавості
Частина світлового потоку світильника(-ів), яка випромінюється вище горизонту при установці світильника(-ів) в робочому положенні
Освітлення вздовж межі території, що охороняється
Територія, призначена виключно для пішохідного руху, де заборонене пересування автотранспортним засобам за винятком автомобілів спецслужб, комунальної техніки, маршрутного транспорту, транспорту для інвалідів, а також для обслуговування магазинів
Критерій оцінки дискомфортної блискавості, яка викликає неприємні відчуття при нерівномірному розподіленні яскравості в полі зору, який вираховується за формулою додатка Л
Величина, похідна від коефіцієнта засліпленості, вираховується за формулою додатка Л
Параметр, що регламентує осліплювальну дію освітлювальної установки на людину в полі зору водія транспортного засобу, вираховується за формулою додатка Л
Освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях
Природне освітлення приміщень крізь світлові прорізи у зовнішніх стінах
Природне освітлення приміщень крізь ліхтарі, світлові прорізи в стінах у місцях перепаду висот будівлі
Поєднання верхнього і бокового природного освітлення
Освітлення за допомогою світильників, що акумулюють в денний час доби енергію від небосхилу та використовують її для нічного освітлення
Освітлення, що потрапляє у приміщення за допомогою інженерної системи на основі світловодів, та використовується для освітлення глибинного або підземного внутрішнього простору будівель і споруд
Освітлення, яке забезпечує нормовані умови освітлення (освітленість, якість освітлення) в приміщеннях і в місцях виконання робіт поза будівлями
Поверхня, на якій виконується робота і нормується або вимірюється освітленість
Та частина аварійного освітлення, яка дає можливість продовження звичайної діяльності без суттєвих змін
Системи освітлення з розташуванням, як правило, на стіні або на стелі світильників несиметричного світлорозподілення в площині, паралельній осі проїзної частини, більша частина світлового потоку яких спрямована назустріч руху транспорту
Система освітлення з розташуванням на стіні або на стелі світильників симетричного світлорозподілення в площині, паралельній осі проїзної частини
Сукупність ультрафіолетових, видимих, інфрачервоних випромінювань джерел природного і штучного світла; важлива складова життєвого середовища організмів і рослин, яка визначається світловими потоками джерел світла, що змінюються в результаті взаємодії з навколишнім предметним середовищем; сприймається зором за розподілом світла в просторі
Величина, що характеризує ККД освітлювальної системи
Пристрій для трансляції світла від джерела до освітлюваного об’єкта всередині порожнистого або заповненого світлопровідним матеріалом каналу зі світловідбиваючими внутрішніми поверхнями
Коефіцієнт відбиття, усереднений за площею (фасаду, приміщення, робочої поверхні тощо)
Явище спотворення зорового сприйняття об’єктів, що обертаються, рухаються або змінюються в мигаючому світлі, яке виникає при збігу кратності частотних характеристик руху об’єктів і зміні світлового потоку в часі в освітлювальних установках з джерелами світла, які живляться змінним струмом
Освітлення, за якого недостатнє (згідно з нормами) природне освітлення доповнюється штучним
Умовно прийнята горизонтальна поверхня, розташована на висоті 0,8 м над підлогою
Ефект монотонного мерехтіння яскравих частин світильників та їхніх відблисків від корпусу автомобіля, що викликає роздратування
у водія за певної частоти й тривалості мерехтінь
Поверхня, прилегла безпосередньо до об’єкта розрізнення, на якій він розглядається. Фон буває: світлим (якщо коефіцієнт відбивання поверхні більше ніж 0,4); середнім (якщо коефіцієнт відбивання поверхні від 0,2 до 0,4); темним (якщо коефіцієнт відбивання поверхні менше ніж 0,2)
Поперечний розріз, як правило, посередині приміщення, площина якого перпендикулярна до площини засклених світлових прорізів (при боковому освітленні) або до поздовжньої осі прогонів приміщення. До характерного розрізу приміщення повинні входити ділянки з найбільшою кількістю робочих місць, а також точки робочої зони, найбільш віддалені від світлових прорізів
Характеристика насиченості приміщення світлом. Визначається як середня щільність світлового потоку на поверхні вертикально розташованого в приміщенні циліндра, радіус і висота якого наближаються до нуля. Розрахунок циліндричної освітленості проводиться інженерним методом
Середньозважена яскравість всередині 20° (за діаметром) поля адаптації, видимого водієм, який перебуває на осі дорожнього полотна на ВБГ перед в’їзним порталом, при цьому лінія зору водія націлена на центр рамки в’їзного порталу
Ділянка тунелю довжиною, яка дорівнює ВБГ, що примикає до в’їзного порталу
Ділянка тунелю, що примикає до граничної зони й закінчується в місці, де яскравість дорожнього покриття спадає до 3-кратної величини яскравості внутрішньої зони
Ділянка тунелю, що включає граничну й перехідну зони
Ділянка тунелю, що примикає до перехідної зони й закінчується біля початку виїзної зони, а за її відсутності – біля виїзного порталу
Ділянка тунелю довжиною, яка дорівнює ВБГ, що примикає до внутрішньої зони й закінчується у виїзного порталу
Ділянка дороги поза тунелем довжиною, яка дорівнює двом ВБГ, що примикає до виїзного порталу
У цих Нормах використано такі познаки:
D – коефіцієнт природної освітленості,
Ds – частка світла неба в коефіцієнті природної освітленості, %;
Dе – частка зовнішнього відбивання в коефіцієнті природної освітленості, %;
Ев – освітленість на вертикальній поверхні, лк;
Ег – освітленість на горизонтальній поверхні, лк;
Еmax – максимальне значення освітленості, лк;
Emin – мінімальне значення освітленості, лк;
Eсеp – середнє значення освітленості, лк;
Енц – напівциліндрична освітленість;
Ец – циліндрична освітленість;
е – світлова ефективність (світловіддача);
І – інтенсивність (сила) світла, кд (кандела);
Uо – рівномірність освітлення (відношення мінімальної до середньої);
Kз – коефіцієнт запасу, %;
Kп – коефіцієнт пульсації освітленості, %;
L1 i L2 – яскравості об’єкта і фону або яскравості двох порівняльних об’єктів, кд/м2;
Lсер.дп – середня яскравість дорожньої поверхні;
L20 – яскравість адаптації, кд/м2;
Lc – яскравість блискавого джерела, кд/м2;
M – показник дискомфорту;
P – показник засліпленості;
Ra – індекс кольоропередання;
S – площа поверхні, на яку падає світловий потік, м2;
Тс – колірна температура, К;
l – довжина хвилі випромінювання, нм;
n(l) – відносна спектральна чутливість ока людини;
j(l) – спектральна щільність потоку;
j0 – індекс позиції блискавого джерела відносно лінії зору;
r – коефіцієнт відбиття, виражається у відносних одиницях;
w – кутовий розмір блискавого джерела, стер.
У цих Нормах використано такі скорочення:
ВБГ – відстань безпечного гальмування;
ККД – коефіцієнт корисної дії;
КПО – коефіцієнт природної освітленості;
МЗЗБР – магістраль загальноміського значення безперервного руху;
МЗЗРР – магістраль загальноміського значення регульованого руху;
МРЗ – магістраль районного значення;
ОП – освітлювальний прилад;
ССП – світлосигнальний прилад;
ВДМ – вулично-дорожня мережа;
ТРЦ – торгово-розважальний центр.
5.1 Нормативні показники освітленості в цих Нормах наведені в точках її мінімального значення на робочій поверхні в приміщеннях для різних джерел світла, крім окремо визначених випадків.
Нормовані значення яскравості дорожніх покриттів у цих Нормах наведені для різних джерел світла.
Нормовані значення освітленості в люксах, що відрізняються на один ступінь, слід приймати за шкалою: 0,2; 0,3; 0,5; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 10; 15; 20; 30; 40; 50; 75; 100; 150; 200; 300; 400; 500; 600; 750; 1000; 1250; 1500; 2000; 2500; 3000; 3500; 4000; 4500; 5000.
Середня освітленість робочих місць з постійним перебуванням людей повинна бути не менше ніж 200 лк. Нормована середня освітленість для світлодіодних джерел залежить від колірної температури і має бути суттєво збільшена при збільшенні колірної температури джерела світла відповідно до додатка Н.
Нормовані значення яскравості поверхні в кд/м2, що відрізняються на один ступінь, треба приймати за шкалою: 0,2; 0,3; 0,4; 0,6; 0,8; 1; 2; 3; 5; 8; 10; 12; 15; 20; 25; 30; 50; 75, 100; 125; 150; 200; 400; 500; 750; 1000; 1500; 2000; 2500.
Для природного освітлення в цих Нормах наведені значення коефіцієнта природної освітленості (КПО).
5.2 Вимоги до освітлення приміщень виробничих підприємств слід приймати відповідно до таблиці 5.1.
Нормовані показники освітлення приміщень загальнопромислових будівель і споруд наведені в додатку Г.
Вимоги до освітлення приміщень громадських будівель та адміністративно-побутових споруд слід приймати відповідно до таблиці 5.2. Нормовані показники для основних приміщень громадських і допоміжних споруд наведені в додатку Д, житлових будівель – у додатку Ж.
5.3 Коефіцієнт запасу Kз під час проектування природного освітлення слід приймати відповідно до таблиці 5.3. Коефіцієнт запасу Kз під час проектування штучного освітлення слід розраховувати згідно з додатком В та 8.3.7, 8.6.11.
5.4 Штучне і суміщене освітлення треба проектувати з урахуванням вимог безпеки ламп і лампових систем стосовно безпеки ультрафіолетового та синього випромінювання відповідно до чинних нормативних документів [9], [10], [11].
Таблиця 5.1 Вимоги до освітлення приміщень виробничих підприємств
Таблиця 5.2 Вимоги до освітлення приміщень житлових, цивільних та адміністративно-побутових споруд
Таблиця 5.3 Коефіцієнти запасу для природного освітлення
6.1 Приміщення з постійним перебуванням людей повинні мати природне освітлення. Без природного освітлення допускається проектування приміщень, які визначені відповідними державними будівельними нормами та стандартами, а також приміщення, розміщення яких дозволено в підвальних поверхах будівель.
6.2 Природне освітлення поділяється на бокове, верхнє і комбіноване (верхнє і бокове), транспортоване та акумульоване.
6.3 Нормовані значення КПО, Dн, %, треба визначати залежно від призначення приміщень за таблицями 5.1, 5.2 та додатками Д і Ж.
6.4 У приміщеннях житлових і громадських будівель при боковому освітленні з однієї сторони нормоване мінімальне значення КПО повинно бути забезпечено в розрахунковій точці робочої поверхні, найбільш віддаленій від вікон. Розрахункова точка лежить на перетині робочої поверхні та площини характерного розрізу на відстані 1 м від стіни, протилежної вікнам. Робочою поверхнею є:
у житлових приміщеннях житлових будинків і гуртожитків, у вітальнях і номерах готелів, в ігрових приміщеннях дошкільних навчальних закладів, у ізоляторах і кімнатах для хворих дітей, у палатах лікарень, госпіталів, у палатах і спальних кімнатах санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів – підлога;
у навчальних і навчально-виробничих приміщеннях шкіл, шкіл-інтернатів, професійно-технічних і вищих навчальних закладів І–ІІ рівня акредитації, у кабінетах лікарів, які приймають хворих в оглядових, у приймально-оглядових боксах, у перев’язочних – умовна робоча поверхня, що розташована на висоті 0,8 м над підлогою;
в інших приміщеннях різного призначення – згідно з додатком Д.
6.5 У виробничих приміщеннях глибиною до 6 м при односторонньому боковому освітленні нормується мінімальне нормоване значення КПО, яке повинно бути забезпечено у розрахунковій точці умовної робочої поверхні, що знаходиться на перетині цієї поверхні та вертикальної площини характерного розрізу приміщення на відстані 1 м від стіни, протилежної вікнам, або в найбільш віддаленій від вікон точці робочої поверхні, в якій триває виробничий процес.
У великогабаритних виробничих приміщеннях глибиною більше ніж 6 м при боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці на умовній робочій поверхні, віддаленій від світлових прорізів:
на 1,5 висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зорової роботи І–IV розрядів;
на 2 висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зорової роботи V–VII розрядів;
на 3 висоти від підлоги до верху світлових прорізів для зорової роботи VIII розряду.
6.6 У приміщеннях глибиною 6 м та більше доцільно застосовувати на вікнах спеціальні світловідбивні екрани та жалюзі, що перерозподіляють світловий потік в глибину приміщення.
6.7 При боковому освітленні приміщень крізь вікна, що розташовані у кількох стінах, за винятком виробничих приміщень глибиною більше ніж 6 м, мінімальне нормоване значення КПО повинно бути забезпечено у найменш освітленій точці робочої поверхні по характерному розрізу примiщення. При боковому двосторонньому освітленні таких приміщень та однакових вікнах з обох сторін дозволяється за розрахункову точку приймати точку, розташовану в центрі приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу і робочої поверхні.
6.8 При верхньому або комбінованому природному освітленні приміщень різного призначення нормується середнє значення КПО по робочій поверхні та мінімальне значення у найменш освітленій точці робочої поверхні. Розрахунок проводиться для точок робочої поверхні по характерному розрізу приміщення. Розрахункових точок повинно бути не менше ніж п’ять на прогін. Перша і остання точки приймаються на відстані 1 м від поверхні стін (перегородок) або осі колон. Точки розташовуються рівномірно. При цьому нерівномірність природного освітлення робочої площини не повинна перевищувати 3:1.
Нерівномірність природного освітлення не нормується:
у приміщеннях з боковим освітленням;
у виробничих приміщеннях з верхнім або комбінованим освітленням, в яких виконуються зорові роботи VII i VIII розрядів;
у допоміжних приміщеннях цивільних будівель з верхнім або комбінованим освітленням, в яких виконуються зорові роботи розрядів Г та Д.
6.9 Для деяких приміщень, де виконується зорова робота на певних негоризонтальних поверхнях (наприклад, класна дошка у аудиторіях), крім горизонтальної робочої поверхні, природне освітлення нормується і на цих поверхнях. Положення додаткових розрахункових точок у цьому випадку визначається відповідно до додатка Д.
6.10 При транспортованому природному освітленні нормування КПО проводиться або як для бокового, або як для верхнього освітлення, залежно від розташування вихідних отворів світловодів.
6.11 Допускається розподілення приміщень на зони з боковим освітленням (зони, які примикають до зовнішніх стін з вікнами) і зони з верхнім освітленням. Зона з боковим освітленням на характерному розрізі приміщення обмежується точкою, яка розміщена на робочій поверхні і віддалена від світлопрорізів на відстань, що визначається відповідно до 6.5 для великогабаритних приміщень.
6.12 У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І–ІII розрядів доцільно використовувати суміщене освітлення. Допускається застосовувати верхнє природне освітлення у великопрогонових складальних цехах, де роботи виконуються в значній частині об’єму приміщення на різних рівнях підлоги і на різноорієнтованих у просторі робочих поверхнях. При цьому нормовані значення КПО приймаються для розрядів І, II, III відповідно 10 %; 7 %; 5 %.
6.13 Розрахунок КПО виконується з урахуванням середньозважених коефіцієнтів відбиття світла внутрішніми поверхнями приміщень та фасадів протилежних будівель та споруд, але без урахування меблів, устаткування, обладнання, озеленення та інших затінюючих предметів, а також при 100 % використанні світлопрозорих заповнень у світлопрорізах. Розрахункові значення КПО слід заокруглювати до сотих часток. Методика розрахунку КПО визначається відповідними стандартами в залежності від виду природного освітлення1. Дозволяється зниження розрахункового значення КПО від нормованого не більше ніж на 10 %.
1До введення в дію відповідних стандартів розрахунок КПО рекомендується проводити за додатком М.
6.14 Розрахункові значення середньозваженого коефіцієнта світловідбиття внутрішніх поверхонь приміщення слід приймати на підставі прийнятої в проекті архітектурної обробки поверхонь, але не більше 0,5 – у приміщеннях цивільних будівель та кухнях житлових будинків, а також у виробничих приміщеннях зі світлою характеристикою фону; не більше 0,4 – у житлових кімнатах житлових будинків та у виробничих приміщеннях із середньою характеристикою фону; не більше 0,30 – у виробничих приміщеннях з темною характеристикою фону.
6.15 Під час розрахунку природного освітлення приміщень в умовах існуючої забудови коефіцієнт світловідбиття будівельних і оздоблювальних матеріалів для фасадів протилежних будівель та споруд (без засклених прорізів фасаду) треба приймати:
для будівель, що будуються, – за даними, вказаними в сертифікаті на оздоблювальні матеріали фасаду або за даними вимірювання
для існуючих будівель – відповідно до таблиці 8.85 або визначаються експериментально.
Середньозважений коефіцієнт відбиття засклених прорізів фасаду з урахуванням рами pв в розрахунках приймається 0,2. Якщо є сертифікат на скло, в якому наведений коефіцієнт відбиття світла, то в розрахунок вводиться значення, вказане в сертифікаті.
Середньозважений коефіцієнт відбиття фасаду pф з урахуванням засклених прорізів слід розраховувати за формулою:
Формула 6.1 -
rф = (rмSм + rвSв) / (Sм + Sв),
де rм, rв – коефіцієнт відбиття матеріалу обробки фасаду і коефіцієнт відбиття засклених прорізів фасаду з урахуванням рам відповідно;
Sм, Sв – площа фасаду без світлових прорізів і площа світлових прорізів відповідно.
6.16 У навчальних приміщеннях закладів загальної середньої освіти незалежно від типу освітлення слід розташовувати робочі місця учнів так, щоб природне світло падало на них з лівого боку.
6.17 Під час проектування необхідно передбачати на світлопрозорих конструкціях, орієнтованих на південно-західний та західний сектори горизонту в межах (200–290)°, використання сонцезахисних пристроїв:
при звичайному проценті скління (менше ніж 18 % для житлових будинків, менше ніж 25 % – для громадських будівель) у І, ІІІ і V архітектурно-будівельних кліматичних районах [5] – зовнішні чи міжскляні сонцезахисні пристрої; у ІІ та ІV архітектурно-будівельному кліматичному районі – зовнішні сонцезахисні пристрої;
при підвищеному проценті засклення зовнішні сонцезахисні пристрої необхідно передбачати у всіх архітектурно-будівельних
кліматичних зонах;
в одноповерхових будинках сонцезахист дозволяється забезпечувати засобами озеленення.
Приміщення будинків та споруд, у яких за технологічними умовами не дозволяється інсоляція, а також приміщення з охолодженням повітря
необхідно облаштовувати сонцезахисними пристроями незалежно від орієнтації (за винятком приміщень, орієнтованих на північ).
Геометричні параметри сонцезахисних пристроїв необхідно розраховувати за допомогою комплексних сонячних карт [6].
6.18 Для освітлення природним світлом приміщень, що не мають зовнішніх огороджень, а також зон приміщень, віддалених від світлопрорізів, рекомендується застосовувати світловоди. У приміщеннях великої глибини, розташованих на останньому поверсі, де природне бокове освітлення не дозволяє забезпечити нормоване значення КПО або бічне освітлення неможливо влаштувати, а велика висота покриття не дозволяє використати зенітні ліхтарі (наявність зверху технічного поверху, підшивна стеля по нижньому поясу ферм тощо) рекомендується влаштовувати світлові шахти.
6.19 Для використання природного освітлення у нічній час рекомендується застосовувати системи, що акумулюють природне освітлення. Їх розрахунок проводиться за нормами штучного освітлення.
7.1 Суміщене освітлення приміщень виробничих будівель треба передбачати:
а) для виробничих приміщень, в яких виконуються роботи І–ІІІ розрядів;
б) для виробничих та інших приміщень у випадках, коли за умов технології, організації виробництва необхідні об’ємно-планувальні рішення, які не дозволяють забезпечити нормоване значення КПО (багатоповерхові будівлі великої ширини тощо), а також у випадках, коли техніко-економічна доцільність суміщеного освітлення порівняно з природним підтверджена відповідними розрахунками;
в) відповідно до нормативних документів з будівельного проектування будівель і споруд окремих галузей промисловості, затверджених
в установленому порядку.
Суміщене освітлення приміщень житлових, цивільних і допоміжних будинків допускається передбачати у випадках, коли це потрібно за умов вибору раціональних об’ємно-планувальних рішень, за винятком житлових кімнат житлових будинків і гуртожитків, віталень і номерів готелів, спальних приміщень санаторіїв і будинків відпочинку, ігрових дошкільних навчальних закладів, палат лікувально-профілактичних установ.
7.2 Нормовані значення КПО для виробничих приміщень повинні прийматися як для суміщеного освітлення відповідно до таблиці 5.1.
Для виробничих приміщень нормовані значення КПО допускається приймати відповідно до таблиці 7.1:
а) в приміщеннях з боковим освітленням, глибина яких за умов технології або вибору раціональних об’ємно-планувальних рішень не дозволяє забезпечити нормоване значення КПО, вказане в таблиці 5.1 для суміщеного освітлення;
б) в приміщеннях, де виконуються роботи І–III розрядів.
7.3 Для виробничих приміщень при установленні нормованих значень КПО відповідно до таблиці 7.1 необхідно:
а) освітленість від системи загального штучного освітлення підвищувати на один ступінь за шкалою освітленості (крім розрядів Іб, Ів, ІІб), якщо підвищення освітленості не передбачене 8.2.8. Освітленість від системи загального освітлення повинна складати не менше ніж 200 лк при розрядних лампах і 100 лк при світлодіодних лампах.. Створювати освітленість більше ніж 750 лк при розрядних лампах і 300 лк при світлодіодних лампах дозволяється тільки за наявності обґрунтування;
б) освітленість від світильників загального освітлення в системі комбінованого освітлення підвищувати на один ступінь за шкалою освітленості, крім розрядів Іа, Іб, ІІа;
в) коефіцієнт пульсації Кп для І–III розрядів не повинен перевищувати 10 %.
Штучне освітлення при суміщеному освітленні приміщень слід проектувати також відповідно до розділу 8.
Таблиця 7.1 Найменші нормовані значення КПО виробничих приміщень при суміщеному освітленні
7.4 Розрахункові значення КПО при суміщеному освітленні житлових і цивільних будівель повинні складати не менше ніж 60 % значень, поданих у таблиці 5.2.
Допускається приймати розрахункові значення КПО в межах від 60 % до 30 % значень, зазначених у таблиці 5.2 для торговельних залів магазинів і залів, буфетів, роздавальних підприємств громадського харчування.
7.5 При суміщеному освітленні для приміщень цивільних будівель з боковим освітленням при розрахунковому значенні КПО, яке дорівнює або менше ніж 80 % від нормованого значення, освітленість від загального штучного освітлення необхідно підвищувати на один ступінь за шкалою освітленості.
7.6 Вимоги до суміщеного освітлення приміщень громадського та комунального призначення треба приймати за додатком Д, житлових будинків – за додатком Ж.
7.7 При суміщеному освітленні приміщень слід передбачати роздільне включення рядів свiтильників, розташованих паралельно світловим прорізам.
7.8 При суміщеному освітленні приміщень житлових та цивільних будівель, розташованих в центральній частині та історичних зонах міста, нормовану освітленість від штучного освітлення слід підвищувати на ступінь за шкалою освітленості.
8.1.1 Штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, охоронне і чергове.
Для загального штучного освітлення доцільно використовувати розрядні та світлодіодні джерела світла, які за однакової потужності з тепловими джерелами (світлодіодні лампи) мають більшу світлову віддачу та більший термін експлуатації.
Світлова віддача джерел світла для штучного освітлення приміщень при мінімально допустимих індексах кольоропередавання не повинна бути менше значень, наведених у таблиці 8.1.
8.1.2 Існують дві системи штучного освітлення – загальне та комбіноване.
8.1.3 У приміщеннях житлових будинків, громадських будівель та споруд, адміністративних і побутових будівель підприємств, як правило, застосовують систему загального освітлення.
У приміщеннях виробничого характеру, в яких виконується зорова робота І–ІV розрядів (ювелірних і гравірувальних робіт, ремонту годинників, телевізорів, радіоапаратури, комп’ютерів, мобільних телефонів, пральних машин, взуття, металовиробів тощо), необхідно застосовувати систему комбінованого освітлення.
Для приміщень, які мають зони з різними умовами природного освітлення та різними режимами роботи, повинне передбачатись окреме управління освітленням таких зон.
8.1.4 Для загального та місцевого освітлення приміщень необхідно використовувати джерела світла з колірною температурою від 2400 К до 6800 К. Інтенсивність ультрафіолетового опромiнення спектрального діапазону 320-400 нм не повинна перевищувати 0,03 Вт/м2. Випромінювання з довжиною хвилі менше 320 нм не допускається.
Для загального штучного освітлення приміщень слід використовувати найбільш енергоекономічні джерела світла, віддаючи перевагу при рівній потужності джерелам світла з більшою світловіддачею та строком служби з виконанням вимоги не знижувати якість освітлювального устаткування для зниження енерговитрат. Світлова віддача світлодіодних ламп має відповідати вимогам [13].
8.1.5 Рівень ефективності споживання електроенергії електричними лампами та світильниками – відповідно до Технічного регламенту енергетичного маркування, електричних ламп та світильників – відповідно до вимог [14]. За відсутності відповідного маркування підтвердження повинно бути отримано за результатами вимірювань.
Світлова віддача джерел світла для загального освітлення приміщень при мінімально допустимих індексах кольоропередавання не повинна бути менше значень, наведених в таблиці 8.1.
8.1.6 Склад та вимоги оформлення робочих креслень виконується відповідно до чинних нормативних документів для штучного освітлення приміщень будівель та споруд [3] і штучного освітлення промислових підприємств [4].
8.1.7 Для запобіганню хибному спрацюванню захисного апарата від дії пускових струмів групи світлодіодних світильників необхідно виконувати перевірку вибору струмової уставки згідно з рекомендаціями додатка Р.
Таблиця 8.1 Мінімальна світлова віддача джерел світла для штучного освітлення приміщень при мінімально допустимих індексах кольоропередавання
8.2 Освітлення робочих місць всередині будівель
8.2.1 Значення освітленості в зоні периферії має бути не більше 1/3 освітленості зони безпосереднього оточення. Значення освітленості в зоні безпосереднього оточення в залежності від освітленості в зоні зорової роботи наведені в таблиці 8.2.
Таблиця 8.2 Значення освітленості навколишньої зони в залежності від освітленості об’єкта
8.2.2 У приміщеннях, де необхідний огляд навколишнього простору (наприклад, концертні, зали для глядачів, фойє театрів, рекреації), а також в приміщеннях, до яких пред’являють спеціальні архітектурно-художні вимоги (наприклад, торгові зали магазинів, виставкові зали), нормують циліндричну освітленість. Значення циліндричної освітленості в залежності від рівня вимог до насиченості приміщення світлом наведені в таблиці 8.3.
Таблиця 8.3 Значення циліндричної освітленості в залежності від рівня вимог до насиченості приміщення світлом
8.2.3 При проектуванні ОУ для виключення або зниження рівня віддзеркаленої блискавості необхідно забезпечувати правильне взаємне розташування світильників і робочої поверхні, обмеження яскравості і/або збільшення частини поверхні світильників, яка світиться, враховувати коефiцієнти відбиття матеріалів обробки стелі і стін. Значення захисних кутів відбивачів і екрануючих решіток ОП в залежності від яскравості ДС наведені в таблиці 8.4.
Таблиця 8.4 Значення захисних кутів відбивачів і екрануючих решіток ОП в залежності від яскравості
Коефіцієнти відбиття навколишніх поверхонь повинні бути:
від 0,7 до 0,9 – для стель;
від 0,5 до 0,8 – для стін;
від 0,2 до 0,7 – для робочих поверхонь;
від 0,2 до 0,4 – для підлоги.
8.2.4 Коефіцієнт пульсації освітленості Kп в приміщеннях, де можливе виникнення стробоскопічного ефекту і є небезпека дотику до обертових або вібруючих об’єктів, не повинен бути більше 10 %.
8.2.5 Для робочих місць, обладнаних персональними комп’ютерами або моніторами, допустимі значення яскравості ОП, що відбиваються в екранах моніторів при нормальному напрямку лінії зору, в залежності від яскравості екранів/моніторів Lекр наведені в таблиці 8.5.
Таблиця 8.5 Допустимі значення габаритної яскравості ОП, що відбиваються в екранах моніторів
8.2.6 Норми штучного освітлення загальнопромислових приміщень і споруд, об’єктів громадського та комунального призначення повинні відповідати вимогам [1], що конкретизовані у додатках Г–Ж.
8.2.7 Для освітлення приміщень виробничих і складських будівель слід використовувати найбільш економічні розрядні джерела світла та світлодіодні лампи та світильники.
Використання ламп розжарювання для загального освітлення допускається тільки у випадках неможливості використання
розрядних ламп і світлодіодних джерел світла.
Застосування ксенонових ламп у приміщеннях не дозволяється.
8.2.8 Норми освітленості, наведені в таблиці 5.1, для світлодіодних джерел світла з колірною температурою від 2700 К до 6000 К і більше треба пов’язувати з цією колірною температурою і збільшувати норми із зростанням колірної температури відповідно до додатка Н в таких випадках:
а) при роботах І–VI розрядів, якщо зорова робота виконується більше половини робочого дня;
б) при підвищеній небезпеці травматизму, якщо освітленість від системи загального освітлення становить 150 лк і менше (робота з дисковими пилкми, гільйотинними ножицями тощо);
в) при спеціальних підвищених санітарних вимогах (наприклад, на підприємстві харчової та хіміко-фармацевтичної промисловості), якщо освітленість від системи загального освітлення 500 лк і менше;
г) при роботі або виробничому навчанні підлітків, якщо освітленість від системи загального освітлення 300 лк і менше;
д) за відсутності в приміщенні природного світла і постійного перебування працівників, якщо освітленість від системи загального освітлення 750 лк і менше;
є) при спостереженні за деталями, що обертаються зі швидкістю, яка дорівнює або більша 500 об/хв, або об’єктами, що рухаються зі швидкістю, яка дорівнює або більша 1,5 м/хв;
ж) при постійному пошуку об’єктів розрізнення на поверхні розміром 0,1 м2 і більше;
з) в приміщеннях, де більше половини працівників понад 40 років.
За наявності одночасно кількох ознак норми освітленості слід підвищувати не більше ніж на один ступінь.
8.2.9 За необхідності встановлення контролю енерговикористання встановлюється вимога максимально дозволеної встановленої питомої потужності загального штучного освітлення примiщень. Питома встановлена потужність загального штучного освітлення виробничих та складських будівель не повинна перевищувати максимально допустимих значень, наведених в таблиці 8.6
Таблиця 8.6 Максимально допустимі питомі встановлені потужності штучного освітлення в промислових приміщеннях
8.2.10 Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з відбивачами, що не просвічуються. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не потрапляли в поле зору працюючих на освітленому робочому місці і на інших робочих місцях.
Місцеве освітлення робочих місць повинно бути обладнане регуляторами освітлення.
Місцеве освітлення зорових робіт з тривимірними об’єктами розрізнення слід виконувати:
при дифузійному відбиванні фону – світильником, у якого відношення найбільшого лінійного розміру поверхні, яка світиться, до висоти її розташування над робочою поверхнею становить не більше ніж 0,4 при направленні оптичної осі в центр робочої поверхні під кутом не менше ніж 30° до вертикалі;
при направлено-розсіяному і змішаному відбиванні фону – світильником, у якого відношення найменшого лінійного розміру поверхні, яка світиться, до висоти її розташування над робочою поверхнею становить не менше ніж 0,5, а її яскравість – від 2500 кд/м2 до 4000 кд/м2.
Яскравість робочої поверхні не повинна перевищувати значень, вказаних у таблиці 8.7.
Таблиця 8.7 Найбільша допустима яскравість робочої поверхні за умовами віддзеркалення блискавості
8.3 Освітлення площадок підприємств і місць виконання робіт поза будівлями
8.3.1 За нормоване значення освітленості приймають середню освітленість на робочій поверхні.
8.3.2 Зовнішнє освітлення повинно мати керування, незалежне від керування освітленням усередині будівель.
8.3.3 Значення освітленості навколишньої зони в залежності від освітленості об’єкта, що забезпечують комфортний розподіл яскравості в полі зору, наведені в таблиці 8.8.
Таблиця 8.8 Значення освітленості навколишньої зони в залежності від освітленості об’єкта
8.3.4 Для обмеження засліплювального впливу приладів зовнішнього освітлення місць виконання робіт і територій промислових підприємств висота встановлення світильників над рівнем землі для світильників із захисним кутом менше ніж 15° повинна бути не менша вказаної в таблиці 8.9.
Для світильників розсіяного світла висота установки повинна бути не менше 3 м при світловому потоці ДС до 6000 лм включно; 4 м – при світловому потоці ДС понад 6000 лм.
Допускається не обмежувати висоту підвісу світильників із захисним кутом не менше 15° або з розсіювачами з молочного скла без відбивачів на майданчиках для проходу людей і обслуговування технологічного або інженерного обладнання, а також біля входу в будівлю.
Таблиця 8.9 Мінімальна висота встановлення світильників за умовами зменшення засліплення
8.3.5 Відношення осьової сили світла Іmax одного приладу (прожектора або нахиленого освітлювального приладу прожекторного типу) до квадрата висоти цих приладів Н (м) залежно від нормованої освітленості не повинно перевищувати значень, вказаних у таблиці 8.10.
Таблиця 8.10 Відношення осьової сили світла до квадрата висоти встановлення освітлювального приладу
8.3.6 Для зниження світлових перешкод для водіїв порогове збільшення яскравості TI має бути не більше 15 %.
Для зниження світлових перешкод для пішоходів значення вертикальної освітленості об’єктів і середньої яскравості фасадів і знаків в залежності від сили світла світильників, ОП і типу навколишньої зони повинні відповідати зазначеним у таблиці 8.11.
Таблиця 8.11 Гранично допустимі параметри зовнішніх освітлювальних установок для запобігання світловому забрудненню
8.3.7 При проектуванні ОУ коефіцієнт експлуатації приймають 0,67 за умови проведення не менше чотирьох чищень ОП на рік на металургійних, хімічних, гірничодобувних підприємствах, шахтах, рудниках, залізничних станціях та прилеглих до них вулицях і дорогах, і не менше двох чищень – для інших об’єктів.
8.3.8 Норми освітленості відповідно до [2] для різних ділянок, завдань і видів діяльності наведені в таблицях 8.12–8.24.
Таблиця 8.12 Загальне освітлення при зовнішніх роботах
Таблиця 8.14 Будівельні майданчики
Таблиця 8.16 Канали, шлюзи і гавані
Таблиця 8.17 Паливозаправні станції
Таблиця 8.18 Промислові та складські території
Таблиця 8.20 Верфі і доки
Таблиця 8.21 Водопостачання і каналізація
Таблиця 8.22 Нафтохімічні і інші небезпечні виробництва
Таблиця 8.23 Силові, електричні, газові та теплові установки
Таблиця 8.24 Лісопильні підприємства
8.4 Освітлення приміщень житлових будівель
8.4.1 Нормовані показники для приміщень житлових будинків наведені у додатку Ж.
8.4.2 У житлових кімнатах, кухнях та передпокоях квартир повинна бути передбачена можливість установлення світильників загального освітлення, які підвішуються або закріпляються на стелі.
Для підключення освітлювальних приладів необхідно передбачати встановлення в житлових кімнатах, кухнях та передпокоях квартир
клемних колодок. В туалетах квартир передбачають установлення світильника. У ванних кімнатах слід передбачати установлення світильників над умивальником, допускається встановлення світильників над дверима.
8.4.3 Освітлення сходових кліток житлових будинків заввишки понад три поверхи повинно мати автоматичне або дистанційне керування, яке забезпечує відключення частини світильників або ламп уночі з таким розрахунком, щоб освітленість сходів була не нижче норм евакуаційного освітлення відповідно до 8.9 розділу 8.
8.4.4 Технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем освітлення будівель слід приймати не нижче мінімального рівня, встановленого у нормативних документах, що відповідає класу енергоефективності "С" згідно з ДБН В.2.6-31. Для класів енергоефективності "А" та "В" не допускається застосовувати технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем освітлення будівель нижчого рівня відповідності класу енергоефективності, зазначеного у нормативі [7], ніж рівень, що відповідає даному класу енергоефективності будівлі згідно з ДБН В.2.6-31.
Допускається для будівель з класом енергоефективності, визначеним згідно з ДБН В.2.6-31, застосовувати технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем освітлення будівель вищого класу енергоефективності.
Рекомендується застосовувати додаткове технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем освітлення до будівель, якщо ці заходи сприяють економії енергії.
8.5 Зовнішнє освітлення населених пунктів
8.5.1 Класифікація населених пунктів приймається за ДБН Б.2.2-12.
Класифікація видів зовнішнього освітлення в населених пунктах встановлюється залежно від типів об’єктів транспортної інфраструктури, до яких належать:
вулиці і дороги згідно з ДБН Б.2.2-12;
площі згідно з ДБН В.2.3-5;
транспортні розв’язки в одному і різних рівнях згідно з ДБН В.2.3-5, таблицями 8.25, 8.26 цього документа;
пішохідні переходи в одному і різних рівнях;
штучні споруди на вулицях і дорогах (мости, шляхопроводи, естакади, тунелі);
об’єкти автосервісу: автостоянки (гаражі), АЗС, СТО;
зупинки міського пасажирського транспорту.
Таблиця 8.25 Класифікація міських транспортних вузлів (МТВ)
Таблиця 8.26 Класифікація МТВ II–V класів
8.5.2 Освітлення вулиць, доріг і площ з регулярним транспортним рухом у містах слід проектувати виходячи з норм середньої яскравості удосконалених покриттів відповідно до таблиці 8.27.
Рівень освітлення проїзної частини вулиць, доріг і площ з перехідними і нижчими типами покриттів у містах регламентується величиною середньої горизонтальної освітленості, яка для вулиць, доріг і площ категорії Б повинна бути 6 лк, для вулиць і доріг категорії В при перехідному типі покриттів – 4 лк і при покритті нижчого типу – 2 лк.
Таблиця 8.27 Нормативні показники для міських вулиць і доріг з асфальтобетонним покриттям
8.5.3 Середня яскравість тротуарів, які примикають до проїзної частини вулиць, доріг і площ, повинна бути не менше ніж половина середньої яскравості покриття проїзної частини цих вулиць, доріг і площ, наведеної у таблиці 8.27.
8.5.4 Відношення мінімальної яскравості покриттів до середнього значення повинно бути не менше ніж 0,4 за норми середньої яскравості більше ніж 0,6 кд/м2 і не менше ніж 0,3 – за норми середньої яскравості 0,6 кд/м2 і нижче.
Відношення мінімальної яскравості покриття до максимальної по смузі руху повинно бути не менше ніж 0,6 за норми середньої яскравості більше ніж 0,6 кд/м2 і не менше ніж 0,4 – за норми середньої яскравості 0,6 кд/м2 і нижче.
8.5.5 Підклас об’єктів у таблиці 8.27 визначається на підставі річної середньодобової величини інтенсивності руху, яка у свою чергу перераховується у величину найбільшої інтенсивності руху транспорту в обох напрямках за розрахункову годину доби (додаток Ж).
8.5.6 Середню яскравість покриття міських доріг безперервного руху незалежно від інтенсивності руху транспорту приймають не менше ніж 2,0 кд/м2 у межах міста і 1,6 кд/м2 поза містом на під’їздах до аеропортів, торгово-розважальних центрів і логістичних центрів.
8.5.7 Середня яскравість або середня освітленість покриття проїзної частини в межах транспортного перехрестя у двох і більше рівнях на усіх магістралях, що утворюють його, повинна бути такою, як на основній з них, а на з’їздах і відгалуженнях у межах міста – не менше ніж 0,8 кд/м2 або 10 лк.
8.5.8 На вулицях і дорогах при нормуванні яскравості дорожнього покриття показник засліпленості Р освітлювальної установки не повинен перевищувати 150.
На ділянках вулиць і доріг, для яких нормується освітленість, потрібно обмежувати силу світла світильників в установці по лінії зору водія наступними значеннями: при куті 80° від вертикалі – не більше ніж 30 кд на 1000 лм, при куті 90° – не більше ніж 10 кд на 1000 лм.
Висота встановлення освітлювальної установки над рівнем дорожнього покриття повинна призначатись такою, щоб пороговий приріст яскравості (ТІ) не перевищував 15% в діапазоні нормованого рівня яскравості від 0,5 кд/м2 до 2,0 кд/м2 (таблиця 8.28).
Таблиця 8.28 Рівні яскравості дорожнього покриття
8.5.9 Для компенсації спаду рівня освітлення у процесі експлуатації при проектуванні освітлювальних установок слід вводити коефіцієнт запасу, значення якого повинні бути диференційовані залежно від конструктиву світлотехнічної схеми світильника й застосовуваного джерела світла (таблиця 8.29) при кількості чищень у рік – 2.
Таблиця 8.29 Значення коефіцієнтів запасу для різних типів джерел світла
8.5.10 Для забезпечення зорової орієнтації водіїв і пішоходів світильники треба розташовувати таким чином, щоб утворена ними лінія ясно й однозначно вказувала напрямок дороги.
8.5.11 Не допускається в нічний час часткове відключення світильників при однорядному їхньому розташуванні й установці по одному світильнику на опорі.
8.5.12 Норма освітлення трамвайних колій, розташованих на проїзній частині вулиць, повинна відповідати нормі освітлення вулиць, на яких вони розташовані, відповідно до таблиці 8.27. Середня горизонтальна освітленість відокремленого трамвайного полотна повинна бути не менше ніж 6 лк.
8.5.13 Мінімальна висота розміщення світильників у парапетах (огорожах) шляхопроводів, мостів та інших об’єктів не обмежується за умови забезпечення захисного кута в поздовжній площині не менше ніж 100° і унеможливлення доступу до ламп і пускорегулювальних апаратів без застосування спеціального інструмента.
8.5.14 На території автозаправних станцій і автостоянок і об’єктів сервісу, що прилягають до вулиць і доріг з транспортним рухом, світильники розсіяного світла повинні встановлюватися на висоті не менше ніж 3 м у разі розташування їх поза межами проїзної частини при світловому потоці джерел світла до 6000 лм. Для освітлення зазначених об’єктів не допускається застосовування прожекторів, розташованих на дахах і навісах і спрямованих в бік вулиці або дороги.
8.5.15 При використанні для освітлення великих площ і транспортних розв’язок, зокрема в різних рівнях, опор висотою 20 м і більше встановлювані на них освітлювальні прилади повинні забезпечувати максимум сили світла під кутом не більше ніж 65° від вертикалі, при цьому сила світла під кутами 80°, 85°, 90° у робочому положенні не повинна перевищувати відповідно 50 кд, 30 кд, 10 кд на 1000 лм світлового потоку джерела світла. Висота розташування світильників над дорожнім покриттям проїзної частини верхнього рівня транспортного перетину має бути не менше ніж 10 м.
8.5.16 Для освітлення місць проведення ремонтних робіт міських підземних інженерних мереж, пов’язаних з розкопуваннями, обгородженням і установкою сигнальних вогнів на вулицях і дорогах, допускається додатково використовувати тимчасові пересувні освітлювальні установки, в тому числі світлові прилади прожекторного типу. При цьому повинні бути вжиті заходи щодо унеможливлення засліплення водіїв, а також обмеження засвічування вікон житлових і лікувальних будівель відповідно до 8.5.37.
8.5.17 Під час проектування установок зовнішнього освітлення особливу увагу слід приділяти оптимізації вибору й розміщенню освітлювальних приладів з найповнішим врахуванням їхнього світлорозподілу. Критерієм оптимізації проектного рішення є енергоекономічність – мінімум потужності освітлювальної установки при забезпеченні нормованих кількісних і якісних показників освітлення.
8.5.18 При розміщенні світильників необхідно враховувати можливість зручного під’їзду для монтажу й підтримання експлуатаційної придатності.
8.5.19 Пішохідні простори відносяться до класу П і їх класифікація наведена у таблицях 8.30 і 8.31.
Таблиця 8.30 Класифікація пішохідних просторів (зон)
Таблиця 8.31 Нормовані показники для пішохідних просторів (зон)
8.5.20 Середню горизонтальну освітленість на рівні покриття непроїзної частини вулиць, доріг і площ, бульварів і скверів, пішохідних вулиць і територій мікрорайонів міських поселень слід приймати відповідно до таблиці 8.32.
8.5.21 На головних пішохідних вулицях визначних місць міст середня напівциліндрична освітленість повинна бути не менше ніж 6 лк
8.5.22 Середню горизонтальну освітленість прибудинкових територій громадських будівель треба приймати відповідно до таблиці 8.33.
8.5.23 Середню горизонтальну освітленість територій парків, стадіонів і виставок треба приймати відповідно до таблиці 8.34.
8.5.24 Середню горизонтальну освітленість на рівні покриття вулиць, доріг, проїздів і площ сільських поселень треба приймати відповідно до таблиці 8.35.
Таблиця 8.32 Величина середньої горизонтальної освітленості на рівні покриття непроїзної частини різних об’єктів міських населених пунктів
Таблиця 8.33 Величина середньої горизонтальної освітленості прибудинкових територій
Таблиця 8.34 Величина середньої горизонтальної освітленості територій парків, стадіонів
і виставок
Таблиця 8.35 Величина середньої горизонтальної освітленості на рівні покриття вулиць і площ сільських поселень
8.5.25 Величину освітленості ділянок автомобільних доріг, що проходять через сільські населені пункти, треба приймати як для вулиць категорії Б залежно від типу дорожнього покриття відповідно до таблиці 8.25 або відповідно до 8.5.2.
8.5.26 Для пішохідних просторів класу П2 додатково нормується мінімальна напівциліндрична освітленість, Енпц , що дорівнює 6 лк.
8.5.27 Над кожним входом у будівлю або поруч з нею повинні бути встановлені світильники, що забезпечують рівні середньої горизонтальної освітленості не менше ніж:
на ділянці основного входу – 6 лк;
запасного або технічного входу – 4 лк;
на пішохідній доріжці біля основного входу в будівлю – 4 лк;
біля запасного або технічного входу – 2 лк
8.5.28 На території відкритих ринків і торговельних ярмарків, на ділянках перед виставочними комплексами, гіпер- і супермаркетами середня горизонтальна освітленість майданчиків, проїздів, проходів між рядами павільйонів має бути не менше ніж 10 лк незалежно від їхньої категорії і займаної площі.
Допускається збільшення освітленості до 30 лк для найбільш значущих об’єктів.
Відношення вертикальної освітленості до горизонтальної повинне бути не менше ніж 1:2. При цьому вертикальна освітленість визначається в поперечній площині до осі проїзду на висоті 1,5 м, горизонтальна освітленість – на рівні покриття.
Після закриття ринку або торговельного ярмарку допускається знижувати рівень середньої горизонтальної освітленості до 4 лк. При цьому мінімальна освітленість не повинна бути менше ніж 2 лк.
8.5.29 У проектах зовнішнього освітлення необхідно передбачати освітлення під’їздів до протипожежних джерел води, якщо вони розташовані на неосвітлених частинах цих вулиць або проїздів.
Середня горизонтальна освітленість цих під’їздів повинна бути, лк:
в містах і селищах міського типу – 2;
у сільських населених пунктах – 1.
У проектах зовнішнього освітлення вулиць і доріг категорії А і Б слід передбачати освітлення ділянок неосвітлених прилеглих вулиць і доріг (за нормами цих вулиць і доріг) завдовжки 100 м.
8.5.30 Щоб уникнути появи темних ділянок пішохідних зон Еmin / Есер не повинне бути більше ніж 1:4.
Освітлення пішохідних переходів
8.5.31 Освітлення наземних пішохідних переходів повинне в першу чергу забезпечити видимість пішоходів на проїзній частині для водіїв транспортних засобів. Вимоги до освітлення наземних пішохідних переходів наведені в таблиці 8.36.
Таблиця 8.36 Величини середньої і мінімальної освітленості для наземних пішохідних переходів
8.5.32 При виділенні пішохідних переходів маячками або спеціальними світловими знаками на кожній стороні й на центральному острівці їх треба встановлювати на висоті 2–3 м над проїзною частиною.
Яскравість цих приладів повинна бути не менше ніж 300 кд/м. Припустима частота миготінь 40–60 спалахів за хвилину. Для попередження як водіїв, так і пішоходів рекомендується використовувати в зоні переходу контрастне за кольорами освітлення.
8.5.33 Значення середньої горизонтальної освітленості для підземних і надземних пішохідних переходів наведені в таблиці 8.37.
8.5.34 У підземних пішохідних переходах повинні використовуватися світильники із захисним кутом не менше ніж 15° або з дифузійними розсіювачами.
Таблиця 8.37 Величина середньої і мінімальної освітленості для підземних і наземних пішохідних переходів
8.5.35 Для будівель, розташованих на магістральних вулицях будь-якої категорії, світлотехнічні вимоги визначаються, насамперед, за інтенсивністю руху транспорту по цих магістралях відповідно до таблиці 8.27 з урахуванням норм пішоходів (див. таблицю 8.32).
8.5.36 У житлових кварталах треба враховувати, що пристрої зовнішнього освітлення повинні естетично поєднуватися з просторовою структурою та історичною забудовою. Це стосується форми й пропорцій світильників, кронштейнів й опор, висоти установки освітлювальних приладів.
8.5.37 На вулицях категорій А і Б зовнішнє освітлення всіх видів не повинне створювати на вікнах житлових будинків вертикальну освітленість більшу ніж:
7 лк при нормі середньої яскравості проїзної частини 0,4 кд/м2;
10 лк при нормі 0,6–1,0 кд/м2;
20 лк при нормі 1,2–2,0 кд/м2.
Вертикальна освітленість на вікнах палат лікарень і спальних корпусів не повинна перевищувати 5 лк.
8.5.38 Для забезпечення сучасного дизайну вулиць необхідно приділяти увагу архітектурним рішенням елементів освітлювального обладнання. Варто також, враховуючи ріст зелених насаджень, передбачити уникнення можливого екранування ними світлових потоків світильників.
8.5.39 У житлових мікрорайонах можливе використання настінних світильників або поздовжньо-підвісної системи. Це забезпечує безперешкодний рух пішоходам і водіям, а також знижує капiтальні витрати.
8.5.40 При обладнанні житлових зон світними дорожніми знаками й вказівниками треба контролювати їхню яскравість для запобігання зниженню гостроти зору водіїв і зменшенню загального естетичного враження. Максимально допустимі значення яскравості знаків і вказівників наведені в таблиці 8.38.
Таблиця 8.38 Максимально допустимі значення яскравості знаків і вказівників
8.5.41 Транспортні зони тунелів, службово-технічні, допоміжні й інші притунельні приміщення повинні мати стаціонарне робоче й аварійне освітлення.
8.5.42 Робоче освітлення у транспортній зоні повинне створювати в денний і нічний час такі умови видимості навколишнього оточення, за яких забезпечується необхідний ступінь безпеки й зорової комфортності водія при проїзді по тунелю.
8.5.43 Робоче освітлення транспортної зони тунелю повинне передбачати денний і нічний режими.
8.5.44 Нормування освітлення тунелів базується на понятті "відстань безпечного гальмування" (ВБГ). Вихідні значення (ВБГ) залежно від швидкості руху транспортного засобу наведені в таблиці 8.39.
Таблиця 8.39 Вихідні значення ВБГ залежно від швидкості руху транспортного засобу
8.5.45 За особливостями освітлення тунелі підрозділяються на довгі й короткі. За відсутності на стадії проектування можливості визначити видимість рамки вихідного порталу рекомендується користуватися даними про довжину тунелю і його кривизну в плані (таблиця 8.40), за якими установлюється необхідність освітлення короткого тунелю в денному режимі і його рівень стосовно рівня освітлення довгого тунелю. Усі основні вимоги, викладені нижче, стосуються довгих тунелів.
Таблиця 8.40 Радіуси кривих в’їзних ділянок тунелів різної довжини і рівень їх освітлення
8.5.46 Залежно від характеру руху (однобічний або двобічний) і інтенсивності транспортного потоку по основному напрямку тунелі підрозділяються на три класи за освітленням відповідно до таблиці 8.41.
Таблиця 8.41 Класи тунелів в залежності від величини інтенсивності руху
8.5.47 Середню горизонтальну освітленість дорожнього покриття проїзної частини міських транспортних тунелів завдовжки більше ніж 60 м слід приймати в денному режимі відповідно до таблиці 8.27, а ввечері і вночі – 50 лк.
Таблиця 8.42 Величина залежності середньої горизонтальної освітленості покриття проїзної частини від відстані до початку в’їзного порталу тунелю
В тунелях завдовжки понад 100 м при значному екрануванні небосхилу над в’їзним порталом у полі зору водія перед забудовою, природними височинами та іншими об’єктами, а також при інтенсивності руху менше ніж 600 транспортних одиниць за годину слід знижувати максимальну величину середньої горизонтальної освітленості на в’їзді на один ступінь з пропорційним зниженням решти освітленості в’їзної зони. Середня горизонтальна освітленість внутрішньої зони тунелів повинна бути постійна і дорівнювати в усіх випадках 50 лк в тунелях з однобічним рухом – до в’їзного порталу, а при русі в обох напрямках – між кінцями обох в’їзних зон.
У в’їзній зоні тунелів з однобічним рухом повинна використовуватися система "зустрічного освітлення", а з рухом в обох напрямках – система "симетричного освітлення".
При довжині тунелю до 60 м середня горизонтальна освітленість повинна бути 50 лк в усіх режимах.
Транспортні тунелі завдовжки понад 100 м повинні обладнуватися світловими покажчиками запасних виходів і напрямків руху до них.
8.5.48 У денному режимі для полегшення зорової адаптації водіїв повинен бути забезпечений плавний перехід від природного освітлення при в’їзді в тунель до істотно більше ніж низьких рівнів штучного освітлення основної частини тунелю, а також зворотний перехід під час виїзду з нього. Із цією метою в тунелі варто виділяти чотири зони яскравості: граничну, перехідну, внутрішню і виїзну, а перед в’їзним порталом – під’їзну зону відповідно до рисунка 8.1. Яскравісний режим і довжину кожної зони призначають з урахуванням проектної швидкості й інтенсивності руху транспорту, довжини тунелю, його кривизни в плані й профілі, орієнтації в’їзного порталу відносно сторін горизонту та міського довкілля.
![]()
Рисунок 8.1 - Схема розміщення зон яскравості тунелю
У нічному режимі весь тунель розглядається як єдина яскравісна зона.
У транспортних тунелях з однією стіною з відкритими прорізами, які займають більше ніж 0,25% її площі, а також у тунелях місцевого значення, призначених для проїзду транспорту, середня горизонтальна освітленість покриття проїзної частини в денний час повинна відповідати вимогам таблиці 8.27.
У транспортних тунелях будь-якого типу з криволінійною трасою радіусом у плані 350 м і менше в зоні в’їзду впродовж 75 м від порталу величина вертикальної освітленості стіни більшого радіуса або стіни з прорізами на висоті 2 м від покриття проїзної частини повинна бути не менше ніж: 0,5 величини горизонтальної освітленості при інтегральному коефіцієнті відбиття матеріалу її облицювання 0,4–0,6 і не менше ніж 0,8 величини горизонтальної освітленості при інтегральному коефіцієнті відбиття менше ніж 0,4. При будь-якому профілі тунелю у горизонтальній площині величина вертикальної освітленості на стінах на висоті до 2 м у в’їзній зоні завдовжки не менше ніж 200 м від порталу повинна бути не менше ніж 0,5 величини горизонтальної освітленості покриття проїзної частини.
Допускається передбачати автоматичне регулювання штучного освітлення в’їзної частини тунелю залежно від рівня природної зовнішньої освітленості, починаючи від 10000 лк і нижче, на підставі відношення величини штучної освітленості на початку в’їзду до природної 1:10 і збереження зниження штучної освітленості в усій в’їзній зоні за таблицями 8.42 і 8.43.
Таблиця 8.43 Середня горизонтальна освітленість покриття проїзної частини до в’їзної зони різних типів тунелів
8.5.49 Основними характеристиками робочого освітлення транспортної зони тунелю в денному й нічному режимі, регламентованими залежно від класу тунелю, є:
зональний розподіл середньої яскравості дорожнього покриття й нижньої частини стін;
рівномірність розподілу яскравості по полотну дороги й нижньої частини стін;
показник, що характеризує сліпучу дію світлових приладів;
миготіння світлових приладів (флікер-ефект).
8.5.50 Коефіцієнт запасу освітлювальної установки в транспортній зоні тунелю слід приймати 1,7 при двох чищеннях світильників за рік.
8.5.51 Порогова зона. Порогова зона відраховується від в’їзного порталу, її довжина приймається такою, що дорівнює ВБГ. На першій половині зони величина середньої яскравості дорожнього покриття повинна бути постійною й не нижче значення, встановленого за формулою:
Формула 8.1 -
Lth > kL20,
де k – коефіцієнт, значення якого залежно від класу тунелю й ВБГ наведені в таблиці 8.44.
Таблиця 8.44 Відстань безпечного гальмування залежно від класу тунелів
Яскравість адаптації L20 визначається відповідно до додатка Й.
У другій половині зони середня по поперечному перерізі яскравість повинна лінійно спадати, досягаючи до кінця зони 40 % від початкового значення.
У тунелях, які мають при в’їзді ділянки з відкритими прорізами в стінах або перед в’їзним порталом сонцезахисні екрани, гранична зона встановлюється від початку цих ділянок. У цьому разі розподіл яскравості в граничній зоні визначається з урахуванням дії денного світла й повинен мати такий самий характер, як і при штучному освітленні.
8.5.52 Середня горизонтальна освітленість покриття проїздів під шляхопроводами та мостами в темну пору доби повинна бути не менша 30 лк при довжині проїзду до 40 м, а при більшій довжині приймається за нормами освітлення тунелів відповідно до 8.5.50.
8.5.53 На під’їздах до місць заправлення паливом і зберігання транспорту, а також на відкритих автостоянках на вулицях норми середньої горизонтальної освітленості повинні відповідати вимогам таблиці 8.45.
Таблиця 8.45 Норми середньої горизонтальної освітленості АЗС і відкритих автостоянок
8.5.54 Відношення максимальної освітленості до середньої повинне бути при величині середньої освітленості:
більше ніж 6 лк – не більше ніж 3:1;
від 4 до 6 лк – не більше ніж 5:1;
менша 4 лк – не більше ніж 10:1.
8.5.55 Норми освітлення дозволяється підвищувати в найзначніших і значних містах, а також містах-героях, історичних, курортних і портових містах:
а) на 0,2 кд/м2–0,4 кд/м2 – для освітлювальних установок вулиць, доріг і площ категорій А і Б з удосконаленими типами покриттів;
б) до 20 лк – для освітлювальних установок непроїзних частин площ категорій А і Б, площ перед заводами, головних входів на стадіони та виставки;
в) до 10 лк – для освітлювальних установок вулиць і доріг категорії Б з перехідними типами покриттів і головних входів до загальноміських парків.
8.5.56 Перехідна зона. У перехідній зоні поздовжній розподіл середньої по поперечному перерізі яскравості дорожнього покриття Lth при віддаленні від граничної зони повинен мати плавно спадаючий характер
(рисунок 8.2). При цьому відношення Ltr / Lth повинне бути не нижче значень, обумовлених емпіричною кривою спаду яскравості
перехідної зони:
Формула 8.2 -
Ltr / Lth = (3,6d/ v+1,9) ‾ ¹∙⁴ ,
де d – відстань в глибині тунелю від початку перехідної зони, м;
v – швидкість руху, км/год.
Допускається східчастий розподіл яскравості Lth, при цьому кожен ступінь повинен бути не нижче кривої спаду яскравості перехідної зони, а перепади яскравості при переході від ступеня до ступеня не повинні перевищувати відношення 1:3. Кінець перехідної зони визначається місцем, де яскравість Ltr спадає до 3-кратної величини середньої яскравості внутрішньої зони Lin.
У нерозділених тунелях (із зустрічним рухом) граничну й перехідну зони спід влаштовувати з боку кожного порталу.
![]()
Рисунок 8.2 - Крива спаду яскравості дорожнього покриття в перехідній зоні
Пунктиром показаний приклад східчастої апроксимації цієї кривої.
8.5.57 Внутрішня зона. У внутрішній зоні (див. рисунок 8.1) регламентується постійний рівень середньої яскравості дорожнього покриття Lіn, мінімально припустимі значення якої залежно від класу тунелю й ВБГ наведені в таблиці 8.46.
Таблиця 8.46 Мінімально допустимі значення середньої яскравості дорожнього покриття у внутрішній зоні тунелів I–III класів
8.5.58 Виїзна зона. Для тунелів класу 3 рекомендується, починаючи із ВБГ перед виїзним порталом, влаштовувати зону, в якій середня по поперечному перерізу яскравість дорожнього покриття Lех лінійно зростає, досягаючи за 20 м до виїзного порталу 5-кратного значення середньої яскравості внутрішньої зони Lіn. Для тунелів класу 1 і 2 виїзна зона може не створюватися.
8.5.59 У нічний час допускається передбачати зниження рівня зовнішнього освітлення міських вулиць, доріг і площ при нормованій середній яскравості більше ніж 0,4 кд/м2 або середній освітленості більше ніж 4 лк шляхом відключення не більше ніж половини світильників, виключаючи при цьому відключення підряд розташованих або без відключення світильників за допомогою регулятора світлового потоку розрядних ламп високого тиску в установці до рівня не нижче 50 % її нормованого рівня зовнішнього освітлення.
Допускається з метою одержання додаткової економії електроенергії у вечірній і ранковий темний час доби знижувати регулятором рівень освітлення:
на 30 % при зменшенні інтенсивності руху до 1/3 максимальної величини;
на 50 % при зменшенні інтенсивності руху до 1/5 максимальної величини.
На вулицях і дорогах при нормованих величинах середньої яскравості 0,2 кд/м2 або середній освітленості 4 лк і менше ніж на пішохідних містках, автостоянках, пішохідних алеях і дорогах, внутрішніх, службово-господарських і пожежних проїздах, а також на вулицях і дорогах сільських поселень часткове або повне відключення освітлення в нічний час не допускається.
8.5.60 На вулицях, дорогах і транспортних зонах площ категорій А і Б показник засліпленості для освітлювальних установок не повинен перевищувати 150 лк.
Для освітлювальних установок вулиць і доріг категорії В, а також освітлювальних установок, рівень освітлення яких регламентується нормами горизонтальної і напівциліндричної освітленості, найменша висота розташування світильників за умов обмеження засліпленості повинна прийматися відповідно до таблиці 8.9.
8.5.61 В установках зовнішнього освітлення слід використовувати світильники з розрядними джерелами світла високого тиску, в тому числі для установок освітлення вулиць і доріг з транспортним рухом – переважно з натрієвими лампами високого тиску.
8.5.62 Висота розміщення світлових приладів на вулицях, дорогах і площах з трамвайним і тролейбусним рухом повинна відповідати чинним нормативним документам на трамвайні і тролейбусні колії.
8.5.63 У транспортних тунелях повинні застосовуватися світильники із захисним кутом не менше ніж 10°. Сила світла світильників в площині, паралельній осі проїзної частини, не повинна перевищувати під кутом 75°; 80°; 85° і 90° відповідно 50 кд, 20 кд, 10 кд і 0 кд на 1000 лм.
Висота розташування світильників на стінах тунелю повинна бути не менше ніж 4 м.
8.5.64 В пішохідних тунелях повинні використовуватися світильники із захисним кутом не менше ніж 15° або з дифузними та призматичними розсіювачами:
з лампами ДНАТ (ДНАС) потужністю до 110 Вт;
з лампами ДРІ потужністю 70 Вт;
з лампами ДРЛ потужністю до 125 Вт;
з люмінесцентними лампами сумарної потужності до 80 Вт;
протяжні світловоди з лампами потужністю до 400 Вт.
8.6 Зовнішнє архітектурне освітлення будівель і споруд
8.6.1 Зовнішнє архітектурне освітлення повинно забезпечувати у вечірній час достатню видимість і виразність найважливіших об’єктів і підвищувати комфортність світлового середовища міста. Установки архітектурного освітлення не повинні засліплювати водіїв транспорту і пішоходів.
8.6.2 Яскравість фасадів будівель, споруд, монументів і елементів ландшафтної архітектури залежно від їх значущості, місця розташування та переважаючих умов їх зорового сприйняття в місті слід приймати відповідно до таблиці 8.47.
8.6.3 При проектуванні устаткування архітектурного освітлення розрахункові коефіцієнти відбивання поверхні фасадів освітлюваних об’єктів приймаються за даними натурних вимірювань або відповідно до таблиці 8.48.
Таблиця 8.47 Величина яскравості архітектурних об’єктів різних категорій міського простору
Таблиця 8.48 Розрахункові коефіцієнти відбиття поверхні фасадів освітлюваних об’єктів
8.6.4 При рівномірному заливальному освітленні фасаду відношення максимальної освітленості до мінімальної повинно бути не більше ніж 3:1, а на рельєфних та багатокольорових фасадах – до 5:1. При цьому максимальна освітленість повинна створюватись на основних композиційно-пластичних елементах.
8.6.5 При нерівномірному заливальному освітленні фасаду відношення максимальної і мінiмальної освітленості у межах освітлюваної зони приймається не менше ніж 10:1 і не більше ніж 3:1, при цьому максимальна освітленість створюється на акцентованому світлом елементі.
8.6.6 При проектуванні світлових архітектурних ансамблів відповідно до таблиці 8.31 вибирається яскравість головного фасаду домінуючого об’єкта. Середня яскравість освітлюваних фасадів інших пов’язаних з ним об’єктів єдиного ансамблю повинна бути, як правило, знижена не менше ніж на два ступені.
8.6.7 Об’ємні монументи, пам’ятники, малі архітектурні форми, що мають всебічний огляд, слід освітлювати з двох-трьох сторін з чітко вираженим основним спрямуванням світлового потоку, який визначає розрахункову площину, яка композиційно повинна бути зв’язана з головним спрямуванням сприйняття об’єкта.
8.6.8 В освітлювальних приладах архітектурного освітлення слід використовувати розрядні або світлодіодні джерела світла. При локальному підсвічуванні допустимо використання галогенних ламп, а також джерел хроматичного випромінювання або кольорових світлофільтрів.
8.6.9 Для освітлення об’єктів, які мають "холодні" кольорові відтінки поверхонь, і зелених насаджень слід використовувати розрядні або світлодіодні джерела світла з кольоровою температурою більше ніж 4000 К. Для освітлення об’єктів, які пофарбовані в "теплі" кольори, використовуються джерела світла з кольоровою температурою до 3500 К. При освітленні поліхромних об’єктів, особливо декоративно-образотворчих елементів на фасадах (мозаїчні і мальовничі панно та фризи, кахлі, кольорові рельєфи і скульптури, графіті тощо), слід використовувати джерела білого світла із загальним індексом кольоропередавання Rа не менше ніж 80. При художньо-декоративному освітленні об’єктів ландшафтної архітектури допускається використання джерел кольорового світла.
8.6.10 Прилади архітектурного освітлення повинні розташовуватися так, щоб їх вихідні отвори не потрапляли в поле центрального зору водіїв і пішоходів на головних напрямках руху або екранувалися світлозахисними пристроями.
8.6.11 Коефіцієнт запасу при проектуванні установок архітектурного освітлення повинен прийматися залежно від орієнтування світлового отвору освітлювального приладу, в якому застосовується джерело світла: при розрядних лампах Kз = 1,5, якщо скло приладу орієнтовано вертикально або в нижню півсферу (в межах кута 90°–270°) і Kз = 1,7 при орієнтуванні скла у верхню півсферу; світлодіодні відповідно Kз = 1,3 і 1,5.
8.7.1 Середня освітленість у вертикальній площині при загальному освітленні вітрини на висоті 1,5 м від рівня тротуару повинна відповідати таблиці 8.49. Освітленість акцентованого освітлення разом із загальним не повинна перевищувати величин, наведених у таблиці 8.49.
Таблиця 8.49 Середня освітленість у вертикальній площині різних категорій вулиць і площ
8.7.2 Для освітлення вітрин слід використовувати світлодіодні освітлювальні прилади, прилади з розрядними джерелами світла і галогенними лампами. Джерела світла вибираються з ураху ванням вимог до кольоророзрізнення відповідно до таблиці 8.50.
Таблиця 8.50 Кольорові характеристики джерел світла
8.7.3 Освітлювальні прилади повинні бути встановлені так, щоб їх вихідні отвори або відбиті від виставлених товарів відблиски не потрапляли в центральне поле зору водіїв і пішоходів, які перебувають на відстані не менше ніж 1 м від скла вітрини.
8.8.1 Рекомендована і найбільша допустима середня яскравість, а також максимально допустима яскравість окремих ділянок рекламних панелей і щитів залежно від їх площі і розташування відносно очей водіїв наведені в таблиці 8.51. Максимальна яскравість визначається як габаритна для найбільш яскравих ділянок площею (0,2 × 0,2) м як в рекламних панелях, в яких джерела світла розташовані всередині в огорожі із світлорозсіювальних матеріалів, так і в рекламних щитах, які освітлюються зовні світловими приладами.
Таблиця 8.51 Рекомендовані і найбільш допустимі величини середньої яскравості для рекламних об’єктів
8.8.2 Рівні сумарного освітлення вікон житлових будинків і палат лікувальних закладів світловими приладами архітектурного, рекламного і зовнішнього освітлення не повинні перевищувати величину середньої вертикальної освітленості, яка вказана в 8.7.1.
8.8.3 При встановленні світлового динамічного рекламного устаткування дозволяється за відсутності прямої видимості його впливу в точці встановлення на відстані 1 м від геометричного центра вікон житлової будівлі, палат лікувальних закладів, палат та соціальних кімнат об’єктів соціального забезпечення.
Кутовий розмір динамічних рекламних світлових установок, які можна бачити з місця на відстані 1 м від геометричного центра вікон будівлі, палат лікувальних закладів, палат та соціальних кімнат об’єктів соціального забезпечення, не повинен бути вищим ніж 2°.
В денний час яскравість рекламного відеоекрана не обмежується. Ввечері та вночі максимально допустима яскравість відеоекрана не повинна бути вища ніж 3000 кд/м2.
8.9.1 Аварійне освітлення поділяється на:
Евакуаційне освітлення підрозділяється на: освітлення шляхів евакуації, антипанічне освітлення і освітлення зон підвищеної небезпеки.
8.9.2 Аварійне освітлення підключається до джерела живлення, не залежного від джерела живлення робочого освітлення.
Індекс кольоропередавання Ra застосовуваних джерел світла для аварійного освітлення повинен бути не менше ніж 40.
8.9.3 Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати безпечний вихід людей з приміщення в разі надзвичайної події, наприклад, відмова робочого освітлення, пожежа тощо.
8.9.4 Освітлення шляхів евакуації має забезпечувати створення прийнятних візуальних умов для евакуації людей з будівлі, а для місць виконання робіт зовні будівлі – у безпечне місце, створюючи при цьому умови для надійного виявлення засобів безпеки і обладнання для пожежогасіння.
Освітлення шляхів евакуації має забезпечувати протягом не менше 1 год:
50 % нормованої освітленості через 5 с після порушення живлення робочого освітлення;
100 % нормованої освітленості через 60 с.
Освітлення шляхів евакуації в приміщеннях або місцях виконання робіт поза будинками має бути:
перед кожним евакуаційним виходом;
в коридорах і проходах по шляхах евакуації;
в місцях зміни (перепаду) рівня підлоги або покриття;
на сходах кожен марш повинен бути освітлений прямим світлом, особливо верхня і нижня сходинки;
в зоні кожної зміни напрямку шляху;
на перетині проходів і коридорів;
перед кожним пунктом медичної допомоги;
в місцях розміщення засобів екстреного зв’язку;
в місцях розміщення первинних засобів пожежогасіння;
в місцях розміщення плану евакуації;
зовні перед кожним кінцевим виходом з будівлі.
8.9.5 Антипанічне освітлення (освітлення площ приміщень розміром більше 60м2, в яких може бути 30 та більше людей) має забезпечувати прийнятні візуальні умови для запобігання паніці, безпечного руху людей в напрямку шляхів евакуації і видимість будь-яких перешкод заввишки до 2 м над площиною руху людей.
Антипанічне освітлення має забезпечувати протягом не менше 1 год:
50 % нормованої освітленості через 5 с після порушення живлення робочого освітлення;
100 % нормованої освітленості через 60 с.
8.9.6 Освітлення зон, де здійснюються операції з високим рівнем ризику, має забезпечувати безпеку людей, залучених в процес, пов’язаний з потенційною загрозою їхньому здоров’ю і життю, і створювати умови щодо належного припинення робіт.
Мінімальну тривалість освітлення визначають часом, при якому існує небезпека для людей. Освітлення повинне забезпечувати 100 % рівня нормованої освітленості постійно або перериватися не більше ніж на 0,5 с.
Норми евакуаційного освітлення повинні мати значення, вказані в таблиці 8.52.
Таблиця 8.52 Норми евакуаційного освітлення
8.9.7 Засліплення, створюване світильниками аварійного освітлення, повинне бути обмежене граничними значеннями сили світла світильника в зоні засліпленості.
Високий контраст між яскравою освітлювальною поверхнею світильника і навколишньою поверхнею може викликати засліплення і стати причиною поганого розрізнення перешкод і знаків безпеки на шляху евакуації.
Для горизонтальних шляхів евакуації сила світла світильників аварійного освітлення в межах кутів від 60° до 90° в нижній півсфері щодо вертикалі при всіх азимутальних кутах (див. рисунок 8.3а) повинна бути не більше значень, зазначених в таблиці 8.53.
Для інших шляхів евакуації і відкритих просторів сила світла світильників аварійного освітлення при будь-яких кутах в нижній півсфері (див. рисунок 8.3b) повинна бути не більше значень, зазначених в таблиці 8.53.
![]()
Рисунок 8.3 - Зони засліплення
(а – для горизонтальних шляхів евакуації; b – для відкритих просторів і інших шляхів евакуації)
Таблиця 8.53 Сила світла світильників аварійного освітлення горизонтальних шляхів евакуації
8.9.8 Значення освітленості резервного освітлення повинно бути не менше 30 % значення нормованої освітленості для загального робочого освітлення. Резервне освітлення повинно забезпечувати:
50 % рівня нормованої освітленості не більше ніж через 15 с після порушення живлення робочого освітлення;
100 % рівня нормованої освітленості не більше ніж через 60 с, якщо інше не встановлено спеціальними нормами.
8.9.9 Для аварійного освітлення (освітлення безпеки і евакуаційного) слід застосовувати:
а) світлодіодні джерела світла;
б) люмінесцентні лампи – у приміщеннях з мінімальною температурою повітря не менше ніж 5 °С і за умови живлення ламп в усіх режимах напругою не нижче 90 % номінальної; допускається застосування люмінесцентних світильників із спеціальними лампами та схемами їх підключень, що забезпечують їх нормальну роботу за температури повітря мінус 15 °С;
в) розрядні лампи високого тиску за умови їх миттєвого або швидкого повторного запалювання як в гарячому стані, після короткочасного
вимкнення живлення, так і в холодному стані;
Для акцентування шляхів евакуації додатково можуть застосовуватися фосфоресцентні знаки.
8.9.10 Світлові покажчики (знаки безпеки) встановлюються:
над кожним евакуаційним виходом;
на шляхах евакуації, однозначно вказуючи напрямки евакуації;
для позначення поста медичної допомоги, пожежного поста;
для позначення місць розміщення первинних засобів пожежогасіння;
для позначення місць розміщення засобів екстреного зв’язку та інших засобів, призначених для оповіщення про надзвичайну подію.
8.9.11 Значення яскравості будь-якої частини поверхні кольорових знаків безпеки повинно бути не менше 2 кд/м2 в усіх напрямках.
Визначення відстані розрізнення евакуаційного знака безпеки виконується згідно з додатком А2. При цьому знаки повинні розташовуватися на відстані не більше ніж 25 м один від одного, а також в місцях повороту коридору. Додатково повинні бути відмічені покажчиками виходи з коридорів і рекреацій, які примикають до вищезгаданих приміщень. Світлові покажчики повинні встановлюватися на висоті не нижче ніж 2 м від підлоги.
8.9.12 Значення яскравості будь-якої зони кольорової поверхні знаків безпеки в умовах задимлення має бути не менше 10 кд/м2.
У приміщеннях, де можливе задимлення, світильники аварійного освітлення повинні бути розміщені на відстані не менше 0,5 м від
стелі, а евакуаційні знаки безпеки на висоті не більше 0,5 м від підлоги. Знаки безпеки з зовнішнім підсвічуванням не застосовують.
8.9.13 Живлення світлових покажчиків в нормальному режимі повинно проводитися від джерела, незалежного від джерела живлення робочого освітлення; в аварійному режимі перемикатися на живлення від третього незалежного джерела, наприклад, – вбудованої в світильник акумуляторної батареї.
Тривалість роботи світлових покажчиків повинна бути не менше ніж 1 год.
8.9.14 Освітлювальні прилади аварійного освітлення (безпеки, евакуаційного) допускається передбачати такими, що світять та вмикаються одночасно із освітлювальними приладами нормального освітлення (освітлювальними приладами робочого освітлення), і непостійної дії, що вмикаються автоматично при порушенні живлення нормального освітлення в даній зоні.
8.10 Аварійне освітлення автотранспортних тунелів
8.10.1 У транспортній зоні тунелів завдовжки більше ніж 125 м повинно бути передбачено евакуаційне освітлення зон підвищеної небезпеки, призначене для забезпечення необхідних умов видимості для виїзду транспорту з тунелю під час аварійного вимкнення робочого освітлення.
Освітлення забезпечується живленням частини світильників (або по одній з ламп багатолампових світильників) робочого освітлення від незалежного джерела і повинно створювати середню освітленість на дорожньому покритті транспортної зони не менше ніж 10 лк, а освітленість в будь-якій його точці – не менше ніж 2 лк.
Освітлення має забезпечувати стовідсоткову нормовану освітленість через 0,5 с після порушення живлення робочого освітлення.
Світильники для освітлення зон підвищеної небезпеки повинні мати ступінь захисту від впливу навколишнього середовища не менше IP 65 і клас захисту від ураження електричним струмом I або II за [12].
8.10.2 Для тунелів завдовжки 300 м і більше ніж на додаток до висвітлення зон підвищеної небезпеки має бути передбачено освітлення шляхів евакуації транспортної зони, призначене для евакуації людей з тунелю в аварійній ситуації шляхом створення необхідних умов видимості шляхів евакуації за допомогою спеціальних світлових покажчиків та евакуаційних світильників.
8.10.3 Для освітлення шляхів евакуації рекомендується встановлювати евакуаційні світильники, які повинні розташовуватися не вище 2 м від рівня тротуару і створювати освітленість на шляхах евакуації не менше ніж 0,5 лк. Рівномірність освітлення Еmin/Еmax повинна бути не менше ніж 1:40.
Над евакуаційними виходами з тунелю на висоті від 2,1 до 2,2 м від рівня підлоги повинні бути встановлені евакуаційні світильники, які здатні забезпечити освітленість не менше ніж 0,5 лк на рівні підлоги перед дверима евакуаційного виходу.
8.10.4 Світлові покажчики (знаки безпеки) з позначенням напрямку шляхів евакуації слід встановлювати на стінах тунелю з боку евакуаційних виходів на висоті 0,5 м над рівнем евакуаційного тротуару на відстані не більше ніж 25 м один від одного.
Покажчики напрямку шляхів евакуації можуть бути статичними або динамічними.
Статичні покажчики мають бути включені постійно і вказувати напрям до найближчого евакуаційного виходу. Такі покажчики можуть мати додаткову світлову інформацію про відстань до в’їзного та виїзного порталів тунелю.
Динамічні покажчики напрямку шляхів евакуації рекомендується встановлювати при протяжності закритої частини тунелю понад 1000 м.
8.10.5 Світлові покажчики "ВИХІД" встановлюються над дверима евакуаційних виходів на висоті 2,1–2,2 м від рівня підлоги. Покажчики "ВИХІД" повинні бути постійно увімкненими.
8.10.6 Живлення евакуаційних світильників і світлових покажчиків в транспортній зоні тунелю в нормальному режимі здійснюється від джерела, не залежного від мережі робочого освітлення, а в аварійному режимі – від третього незалежного джерела, для чого має бути передбачене автоматичне перемикання на живлення від акумуляторних батарей або іншого призначеного для цієї мети джерела.
Тривалість роботи евакуаційного освітлення в аварійному режимі повинна бути достатньою для евакуації людей з тунелю, але не менше ніж 1 год.
Евакуаційні світильники і світлові покажчики в транспортній зоні тунелю повинні мати ступінь захисту від впливу навколишнього середовища не менше IP 66 і клас захисту від ураження електричним струмом I або II.
8.10.7 У притунельних спорудах має бути передбачено аварійне освітлення, що включає в себе освітлення шляхів евакуації та резервне освітлення.
Резервне освітлення призначене для продовження роботи так само, як і при робочому освітленні. Резервне освітлення слід встановлювати в технічних приміщеннях з обладнанням, що забезпечує функціонування тунелю, таких як центральний диспетчерський пост, електрощитові, вентиляційні, насосні тощо.
При проектуванні аварійного освітлення притунельних споруд, службово-технічних та допоміжних приміщень тунелю слід керуватися чинними вимогами до аварійного освітлення.
8.11 Охоронне та чергове освітлення
8.11.1 Охоронне освітлення (за відсутності спеціальних технічних засобів охорони) має передбачатися уздовж кордонів територій, що охороняються у нічний час. Освітленість повинна бути не менше ніж 0,5 лк на рівні землі в горизонтальній площині або на рівні 0,5 м від землі на одному боці вертикальної площини, перпендикулярної до лінії кордону.
При використанні для охорони спеціальних технічних засобів величину освітленості треба приймати згідно з завданням на проектування охоронного освітлення.
Для охоронного освітлення можуть використовуватися будь-які джерела світла, окрім випадків, коли охоронне освітлення функціонує ненормально і автоматично вмикається від дії охоронної сигналізації або інших технічних засобів.
У таких випадках повинні застосовуватися:
світлодіодні джерела світла;
розрядні лампи високого тиску за умови їх миттєвого запалювання і швидкого повторного запалювання як в гарячому стані після короткочасного відключення, так і в холодному стані швидкого пуску;
лампи розжарювання при неможливості використання інших джерел світла.
8.11.2 Область застосування, величини освітленості, рівномірність та вимоги до якості для чергового освітлення не нормуються.
Для відстані від об’єкта розрізнення до очей працюючого понад 0,5 м розряд робіт за таблицею слід встановлювати з урахуванням кутового розміру об’єкта розрізнення, визначеного відношенням мінімального розміру об’єкта розрізнення a до відстані від цього об’єкта до очей працюючого l:
Вертикальний розмір поля піктограми світлових показників (знаків безпеки) в залежності від відстані розрізнення знака визначаються за формулою:
Формула -
h = l / Z ,
де l – відстань розрізнення;
h – мінімальна висота знака;
Z – коефіцієнт, що дорівнює 100 для знаків, освітлених ззовні, та 200 – для знаків, освітлених зсередини.
![]()
Рисунок А.1 - Визначення відстані розрізнення знака безпеки
Для протяжних об’єктів розрізнення завдовжки а > 2b, де b – ширина об’єкта, розряд зорових робіт визначається за еквівалентним розміром об’єкта. В інших випадках розряд зорових робіт визначається за мінімальним розміром об’єкта розрізнення.
Якщо відстань від ока до об’єкта менше 500 мм, еквівалентний розмір визначається за номограмою, наведеною на рисунку Б.1.
Якщо відстань від ока до об’єкта більше 500 мм, еквівалентний розмір визначається за номограмою, наведеною на рисунку Б.2.
Перетворення лінійних розмірів об’єкта розрізнення (в міліметрах) в кутові (в кутових хвилинах) при використанні номограми, наведеної на рисунку Б.2, здійснюється за формулою:
Формула Б.1 -
a= 60arctg(x/ l),
де x – розмір об’єкта, мм;
l – відстань від очей до об’єкта, мм.
Перетворення одержаного за номограмою еквівалентного розміру із кутових розмірів (кутових хвилин) в лінійні (міліметри) здійснюється за формулою:
Формула Б.2 -
x = l tg(a / 60).
![]()
Рисунок Б.1 - Номограма для визначення еквівалентного розміру протяжних об’єктів розрізнення при відстані від ока до об’єкта до 500 мм
![]()
Рисунок Б.2 - Номограма для визначення еквівалентного розміру протяжних об’єктів розрізнення при відстані від ока до об’єкта понад 500 мм
В ОУ штучного освітлення протягом часу експлуатації відбувається зниження освітленості в результаті:
1) спаду світлового потоку ламп внаслідок їх старіння (ресурс);
2) виходу з ладу ламп протягом терміну експлуатації;
3) забруднення оптичної системи світильників;
4) забруднення світлопрозорих поверхонь джерел світла;
5) спаду ККД світильників внаслідок старіння світловідбиваючих і світлопрозорих матеріалів світильників (вплив УФ на полімери),
що враховується в світлотехнічних розрахунках введенням коефіцієнта запасу Kз, який пов’язаний з використовуваним Міжнародною комісією з освітлення (CIЕ) коефіцієнтом експлуатації MF (Maintenance Factor)
наступним чином:
Формула В.1 -
Kз = 1/MF.
Нижче наведені основні положення стандарту CIЕ 97:2005 "Guide on the maintenance of indoor electric lighting systems" з визначення коефіцієнта експлуатації внутрішніх освітлювальних установок.
Коефіцієнт експлуатації визначається як відношення середньої освітленості на робочій поверхні протягом певного періоду експлуатації освітлювальної установки до початкової середньої освітленості, отриманої за тих самих умов для тієї самої установки:
Формула В.2 -
MF = Em / Ein,
де Em – освітленість в певний період експлуатації;
Ein – початкова освітленість.
Для використання в світлотехнічних розрахунках коефіцієнт експлуатації обчислюється як:
Формула В.3 -
MF = LLMF ∙ LSF ∙ LMF ∙ RSMF,
де LLMF – коефіцієнт зниження світлового потоку лампи;
LSF – коефіцієнт живучості ламп (частина від повної кількості встановлених ламп, які продовжують працювати в даний момент за певних умов);
LMF – коефіцієнт експлуатації світильника;
RSMF – коефіцієнт експлуатації поверхонь приміщення.
Величина кожного з зазначених вище факторів залежить від типу лампи, світильника, властивостей навколишнього середовища, приміщення і часу експлуатації. Для більш точної оцінки слід використовувати дані виробників. Однак ряд типових значень наведені нижче в таблицях В.4–В.8.
Коефіцієнт експлуатації можна визначити наступною покроковою процедурою:
Крок 1. Оцініть клас чистоти приміщення (див. таблицю В.1).
Крок 2. Виберіть лампу і світильник для внутрішнього застосування (див. таблицю В.3).
Крок 3. Задайте періодичність очищення світильників і оточуючих їх поверхонь приміщень (див. таблицю В.2).
Крок 4. Задайте періодичність групової заміни ламп.
Крок 5. Визначте LLMF і LSF з таблиці В.4 за період, встановлений на кроці 2. Якщо виконується процедура заміни всіх освітлювальних приладів, то LSF = 1
Крок 6. Визначте LMF з таблиці В.5 за період, встановлений на кроці 5.
Крок 7. Визначте RSMF з таблиць В.6–В.8 за період, встановлений на кроці 5.
Крок 8. Обчисліть MF = LLMF ∙ LSF ∙ LMF ∙ RSMF.
Точність розрахунку коефіцієнта експлуатації виконується не більше ніж на дві значущі цифри після коми.
Крок 9. За необхідності повторіть обчислення коефіцієнта експлуатації (кроки 1...8) для декількох варіантів зі зміною вихідних параметрів і планованої програми технічного обслуговування.
Таблиця В.1 Інтервали обслуговування освітлювальних систем і класи чистоти
Таблиця В.2 Приблизні інтервали очищення (позначені X) для світильників, які використовуються в різних умовах
Таблиця В.3 Типи світильників
.
Таблиця В.4 Типові значення коефіцієнта зниження світлового потоку лампи (LLMF)
і коефіцієнта живучості ламп (LSF)
1 Прийняті в таблиці скорочення:
ГЛН – галогенні лампи розжарювання;
ЛЛ – люмінесцентна лампа (Flourescent triphosphor) типу Т8;
ЛЛЦ – люмінесцентна лампа покращеного кольоропередавання (Flourescent halophosphate) типу Т5;
КЛЛ – компактна люмінесцентна лампа;
ДРЛ – ртутна газорозрядна лампа;
МГЛ – металогалогенна лампа;
НЛВД – натрієва лампа високого тиску;
СД – світлодіодний світильник (LED).
2 Зазвичай для світлодіодних світильників корисний термін служби L вказує виробник у такій комбінації: Lx [%, год] / By [%].
Наприклад, L80 B10 – 50 000 год (також можлива форма запису L80 = 50 000 год / B10) означає, що до моменту сумарного напрацювання 50 тис. год світловий потік LED-модулів або світильника буде становити не менше 80% від початкового максимуму, і B10 – вказівка на те, що 10 % LED-модулів після 50 тис. год. можуть мати світловий потік менше L80.
3 Значення, наведені в продовженні таблиці В.4, засновані на досвіді провідних світових виробників Philips, Osram, Toshiba, Cree і в разі застосування інших виробників повинні додатково уточнюватися.
а) Офісне приміщення з накладними люмінесцентними світильниками прямого світла, лампи типу Т5, виконання IP2Х. За даними виробника середній термін служби лампи 12 000 год, планований інтервал очищення світильників – 3 роки, поверхонь приміщення – 1,5 років, заміни ламп – 10 000 год. Приміщення має коефіцієнти відбиття поверхні 70/50/20.
За таблицею В.4 для ЛЛЦ при 10 000 год експлуатації LLMF = 0,79; LSF = 0,98.
За таблицею В.5 для світильника типу D і класу чистоти приміщення С LMF = 0,79.
За таблицею В.6 для приміщення з коефіцієнтами відбиття 70/50/20 RSMF = 0,94.
Коефіцієнт експлуатації MF = 0,79 × 0,98 × 0,79 × 0,94 = 0,57 (Kз = 1,74).
б) Офісне приміщення з вбудованими світлодіодними світильниками прямого світла L80 B10 – 50 000 год, виконання IP5Х. Планований інтервал очищення світильників – 1 раз/рік, поверхонь приміщення – 1 раз/рік, заміни світильників – 50 000 год. Приміщення має коефіцієнти відбиття поверхні 70/50/20.
За таблицею В.4 для СД при 50 000 год експлуатації LLMF = 0,85; LSF = 1.
За таблицею В.5 для світильника типу Е і класу чистоти приміщення С LMF = 0,94.
За таблицею В.6 для приміщення з коефіцієнтами відбиття 70/50/20 RSMF = 0,95.
Коефіцієнт експлуатації MF = 0,85 × 1 × 0,94 × 0,95 = 0,76 (Kз = 1,32).
Таблиця В.4 (продовження) Значення коефіцієнта зниження світлового потоку (LLMF) і коефіцієнта живучості (LSF) світлодіодних світильників
Таблиця В.5 Типові значення коефіцієнта експлуатації світильника (LMF)
Таблиця В.6 Значення коефіцієнта експлуатації поверхні приміщення (RSMF) для світильників прямого світла (DFF = 0,0)
Таблиця В.7 Значення коефіцієнта експлуатації поверхні приміщення (RSMF) для світильників відбитого світла (DFF = 1,0)
Таблиця В.8 Значення коефіцієнта експлуатації поверхні приміщення (RSMF) для світильників змішаного світла (DFF=0,5)
Таблиця Г.1 Нормовані показники освітлення приміщень загальнопромислових будівель і споруд
Таблиця Д.1 Нормовані показники освітлення основних приміщень цивільних будівель
Таблиця Д.2 Нормовані показники освітлення основних об’єктів комунального призначення
Таблиця Ж.1 Нормовані показники освітлення основних приміщень житлових будинків
Яскравість адаптації L20 визначається як середньозважена яскравість середини 20-градусного (за діаметром) поля адаптації, видимого водієм, що перебуває на осі дорожнього полотна на ВБГ перед в’їзним порталом, при цьому лінія зору водія націлена на центр рамки в’їзного порталу (рисунок Й.1). Величина L20 визначається для умов, найгірших з погляду адаптації зору, тобто для яскравого сонячного дня.
![]()
Рисунок Й.1 - Вид на в’їзний портал з відстані ВБР
Пунктирним колом позначено 20-градусне поле адаптації.
Для існуючого тунелю (наприклад, при його реконструкції) значення L20 може бути отримане шляхом фотометрирування в’їзного порталу при вказаних умовах за допомогою яскравоміра, що має 20-градусне поле вимірювання.
За відсутності експериментальних вихідних даних для знаходження значення L20 можна скористатися наступною формулою:
Формула Й.1 -
L20 = Kc Lс + Kr Lr + Kе Lе,
де Kс, Kr і Kе – частки відповідно небосхилу, дорожнього полотна й оточення порталу в полі адаптації;
Lс, Lr і Lе – їхні середні яскравості, орієнтовні значення яких наведені в наступній таблиці залежно від орієнтації в’їзного порталу відносно сторін світу.
Таблиця Й.1 Яскравість ділянок поля адаптації
Таблиця К.1 Коефіцієнти нерівномірності руху транспорту за годинами доби (K1)
Таблиця К.2 Коефіцієнти нерівномірності руху транспорту за днями тижня (K2)
Таблиця К.3 Коефіцієнти нерівномірності руху транспорту за місяцями року (K3)
Річна середньодобова величина інтенсивності руху транспорту (Nдоб) визначається за формулою:
Формула К.1 -
Nдоб = (100NрозК2К3К4) / К1,
де Nроз – розрахункова величина інтенсивності руху транспорту в годину із найменшим коефіцієнтом варіації (для Києва це 17–18.00; 8–9.00), яка встановлюється спостереженням у перерізі магістралі у вибраному напрямку;
K1 – коефіцієнт нерівномірності руху транспорту за годинами доби;
K2 – коефіцієнт нерівномірності руху транспорту за днями тижня;
K3 – коефіцієнт нерівномірності руху транспорту за місяцями року;
K4 – коефіцієнт частки об’єму руху транспорту за період від 24.00 до 6.00, приймається в межах 1,03–1,05.
Найбільша величина інтенсивності руху транспорту (Nмакс) розраховується за формулою:
Формула К.2 -
Nмакс = Nдоб∙K1∙K2∙K3,
де Nдоб – за формулою (К.1);
K1 – величина години "пік", для міст України – 0,08–0,10;
K2 – коефіцієнт 30-ої години пік у році, приймається 1,3;
K3 – коефіцієнт нерівномірності руху за напрямками, 1,5 – 2,5.
1 Коефіцієнт пульсації освітленості Kп вираховується за формулою:
Формула Л.1 -
Кп = (Emax – Emin)∙100 / 2Eсер,
де Emax, Emin – відповідно максимальне і мінімальне значення освітленості за період її коливання, лк;
Ecep – середнє значення освітленості за той самий період, лк.
2 Показник дискомфорту блискавості UGR вираховується за формулою:
Формула Л.2 -
де L – габаритна яскравість i-го блискавого джерела в напрямку очей спостерігача, кд/м2;
w – розмір тілесного кута, ср;
pi – індекс позиції кожного джерела світла відносно лінії зору;
Lф – яскравість фону, кд/м2;
N – кількість світильників в освітлювальному приладі.
Шкала об’єднаного показника дискомфорту згідно з CIE 117-1995 визначається так: 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28.
Об’єднаний показник дискомфорту UGR зв’язаний з показником зорового дискомфорту М за формулою:
Формула Л.3 -
UGR = 16 lgM – 4,8.
При проектуванні об’єднаний показник дискомфорту розраховується інженерним методом за допомогою програмних засобів.
3 Показник зорового дискомфорту M вираховується за формулою:
Формула Л.4 -
де Li – яскравість блискавого джерела, кд/м2;
w – розмір тілесного кута блискавого джерела, ср;
j0 – індекс позиції блискавого джерела відносно лінії зору;
La – яскравість адаптації, кд/м2.
Показник зорового дискомфорту М та об’єднаний показник дискомфорту UGR зв’язані між собою за формулою:
Формула Л.5 -
При проектуванні показник зорового дискомфорту М розраховується через об’єднаний показник дискомфорту UGR.
4 Показник засліпленості P
Критерій оцінки засліплювальної дії освітлювальної установки, що визначається виразом:
Формула Л.6 -
P = (S – 1) ∙ 100,
де S – коефіцієнт засліпленості, що дорівнює відношенню порогових різниць яскравості за наявності і відсутності сліпучих джерел в полі зору.
5 Пороговий приріст яскравості TI, %, вираховується за формулою:
Формула Л.7 -
де Lcеp – середня яскравість дорожнього покриття, кд/м2;
k – множник, що дорівнює 950 при Lcеp > 5 кд/м2 та 650 при Lcеp ≤ 5 кд/м2;
Ev, i – вертикальна освітленість на оці водія від і-го світильника, лк;
Qі – кут між напрямом на і-й світильник та лінією зору, градуси;
n – кількість світильників, які потрапляють у поле зору водія в межах зміни кута Qi (2° < 0 < 20°).
6 Світлова ефективність (світловіддача) е
Відношення світлового потоку F, що випромінюється джерелом світла, до споживаної цим джерелом потужності Р:
Формула Л.8 -
e = F/P, лм/Вт.
На стадії ескізного проектування наближене значення необхідної площі світлопрорізів можна розрахувати:
при боковому освітленні приміщень за формулою
Формула М.1 -
при верхньому освітленні приміщень за формулою
Формула М.2 -
де Sв і Sл – площі світлових прорізів (в світлі) відповідно при боковому та верхньому освітленні, м2;
Sп – площа підлоги приміщення, м2;
Dн – нормоване значення КПО, яке визначається за таблицями 5.1, 5.2 чи додатками Д, Ж, %;
m – коефіцієнт світлового клімату світлопрорізу, який визначається за таблицею М.1 і рисунком М.1;
Kз – коефіцієнт запасу, який приймається за таблицею 5.3;
hв , hл – коефіцієнти, що враховують світлову активність вікон і ліхтарів, які визначаються за таблицями М.2, М.3 або М.4;
Kл – коефіцієнт, що враховує тип ліхтаря, який визначається за таблицею М.5;
Kбуд – коефіцієнт, що враховує затінювання вікон протилежними будинками, який визначається за таблицею М.6;
r1, r2 – коефіцієнти, що враховують підвищення КПО за рахунок світла, відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення, які визначаються за таблицями М.7 або М.8;
to – загальний коефіцієнт світлопропускання, який визначається за формулою:
Формула М.3 -
to = t1 ∙ t2 ∙ t3 ∙ t4 ∙ t5,
де t1 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу, який визначається за таблицею М.9;
t2 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у рамах світлопрорізу, який розраховується за формулою:
Формула М.4 -
де Sв – те саме, що і в формулі (М.1);
Sр – площа частини світлопрорізу, що затінюється рамою.
При розрахунках за формулами (М.1) та (М.2) t2 приймається 0,75 для металопластикових та дерев’яних вікон і ліхтарів та 0,85 – для металевих;
t3 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у несучих конструкціях, який визначається за таблицею М.10 (при боковому освітленні t3 = 1);
t4 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях, який визначається за таблицею М.11 (при відсутності сонцезахисних пристроїв t4 = 1);
t5 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, яка встановлюється під ліхтарями; за її наявності t5 = 0,9, інакше t5 = 1.
![]()
Рисунок М.1 - Карта світлокліматичного районування території України
Таблиця М.1 Значення коефіцієнта світлового клімату m
Таблиця М.2 Значення світлової активності hв вікон при боковому освітленні
Таблиця М.3 Значення світлової активності прямокутних, трапецієподібних та шедових ліхтарів hл
Таблиця М.4 Значення світлової активності hл світлових прорізів у площині покриття
Таблиця М.5 Значення коефіцієнта Kл
Таблиця М.6 Значення коефіцієнта Kбуд
Таблиця М.7 Значення коефіцієнта r1
Таблиця М.8 Значення коефіцієнта r2
Таблиця М.9 Значення коефіцієнта t1
Таблиця М.10 Значення коефіцієнта t3
Таблиця М.11 Значення коефіцієнта t4
Розрахунок КПО в розрахунковій точці від кожного світлопрорізу слід виконувати:
а) при боковому освітленні за формулою
Формула М.5 -
б) при верхньому освітленні за формулами
Формула М.6 -
де DSi, Dej – геометричні КПО в розрахунковій точці, які враховують відповідно пряме світло від і-ї ділянки неба та світло, відбите від j-го фасаду протилежних будинків, що визначаються за формулою (М.10);
qі – коефіцієнт, що враховує нерівномірну яскравість і-ї ділянки хмарного неба МКО, визначається за формулою
Формула М.7 -
де q – кутова висота центра і-ї ділянки неба відносно розрахункової точки;
Rj – коефіцієнт, що враховує відносну яскравість j-го протилежного будинку, який розраховується за формулою (М.11) або (М.13);
m, mj – коефіцієнти світлового клімату відповідно розрахункового світлопрорізу та j-го будинку, що визначаються за таблицею М.1;
I, J – відповідно кількість окремих розрахункових ділянок неба та фасадів протилежних будинків, які спостерігаються через світлопроріз з розрахункової точки;
r1, r2, t0, Kз, Kл – те саме, що у формулах (М.1) та (М.2);
N – кількість розрахункових точок по характерному розрізу приміщення.
Сумарне значення КПО від усіх світлопрорізів у кожній розрахунковій точці визначається за формулою:
Формула М.8 -
D = D1 + D2 + . . . + DK,
де K – кількість світлопрорізів у приміщенні.
Дозволяється розглядати світлопрорізи, розташовані в одній площині та на однаковій висоті, як один світлопроріз з непрозорими включеннями.
За розрахункове значення КПО у приміщенні Dр, %, приймається:
при боковому освітленні – значення КПО Dmin, %, у розрахунковій точці, прийнятій згідно з 6.4, 6.5 і 6.7, що визначається за формулами (М.5) або (М.8);
при верхньому чи комбінованому освітленні – середнє значення КПО в характерному розрізі приміщення Dсер, %, що визначається за формулою
Формула М.9 -
де N – кількість точок, в яких визначається КПО;
D1; D2; D3; … DN – значення КПО в точках характерного розрізу приміщення, що визначаються за формулами (М.6) або (М.8).
Розрахункове значення КПО Dр слід заокруглювати до десятих часток. Дозволяється зниження розрахункового значення КПО від нормованого не більше ніж на 10 %.
Геометричні коефіцієнти DSi , Dej в розрахунковій точці визначаються за допомогою графіків І і ІІ (рисунки М.2 і М.3) таким чином:
![]()
Рисунок М.2 - Графік I А. М. Данилюка
![]()
Рисунок М.3 - Графік II А. М. Данилюка
якщо світлопроріз має довільну форму, то він попередньо замінюється максимально наближеним за пропорціями прямокутним світлопрорізом з двома сторонами, паралельними робочій площині, який має таку саму площу і центр ваги;
якщо через світлопроріз спостерігаються об’єкти, які мають різну яскравість – ділянки неба, фасади сусідніх будинків, – то світлопроріз розбивається на ділянки, в межах яких яскравість можна вважати однаковою, для чого (рисунок М.4):
а) фасади сусідніх будинків проектуються з розрахункової точки на площину світлопрорізу і визначаються ділянки світлопрорізу, що затінюються будинками;
б) ці ділянки замінюються на еквівалентні за площею прямокутні ділянки, сторони яких паралельні відповідним сторонам світлопрорізу;
в) кожна ділянка світлопрорізу розглядається як окремий прямокутний світлопроріз, для якого визначається геометричний коефіцієнт природної освітленості Ds або De.
![]()
Рисунок М.4 - Визначення ділянки світлопрорізу, що затінюється протилежним будинком, і розбивка світлопрорізу на ділянки різної яскравості
При горизонтальній робочій поверхні і прямокутному світлопрорізі Ds або De визначається в такому порядку (рисунок М.5):
а) графік І накладається на розріз приміщення таким чином, щоб полюс графіка О збігся з розрахунковою точкою А2, а основа графіка – зі слідом робочої площини;
б) підраховується кількість n1 променів, що надходять у розрахункову точку через світлопроріз за графіком І;
в) через центр світлового прорізу – точку С – проводиться горизонтальна площина, що перетинає засклення світлопрорізу по відрізку MK і проектується на розрізі у точку С2;
г) визначається номер Nп.к. півкола за графіком І, що проходить через точку С2 (радіус цього півкола дорівнює відстані р = А2С2);
д) графік ІІ накладається на план приміщення таким чином, щоб горизонталь з номером Nп.к. збіглася з прямою М1K1, а його вертикаль (ось симетрії) пройшла через точку А1 (при цьому ОС1 = р, а полюс графіка О зазвичай не збігається з точкою А1);
е) підраховується кількість n2 променів, що надходять у приміщення через світлопроріз, за графіком ІІ (це промені, що перетинають відрізок М1K1);
Формула М.10 -
Ds = 0,01n1 ∙ n2 або Dе = 0,01n1 ∙ n2
визначається геометричний коефіцієнт природної освітленості Ds або De.
Коефіцієнт R, що враховує відносну яскравість фасаду протилежного будинку, визначається за формулою
Формула М.11 -
R = (0,396 – 0,01Dпрq)rф,
де Dпр – геометричний КПО центра ваги ділянки фасаду протилежного будинку, яка спостерігається з розрахункової точки через світлопроріз, від частини неба, що затінюється будинком, в якому розраховується освітленість;
q – відносна яскравість частини неба, від якої розраховується Dпр;
rф – середньозважений коефіцієнт відбиття ділянки фасаду протилежного будинку, видимої з розрахункової точки, що визначається за 6.15.
![]()
Рисунок М.5 - Визначення кількості променів n1 і n2, що проходять через світлопроріз, за графіками І і ІІ А.М. Данилюка при горизонтальній робочій площині
Геометричний КПО Dпр визначається наступним чином (рисунок М.6):
![]()
Рисунок М.6 - Визначення кількості променів n''1 і n''2 для розрахунку відносної яскравості протилежного будинку
а) з розрахункової точки А видимий контур світлопрорізу проектується на площину фасаду протилежної будівлі;
б) визначається центр ваги С1 отриманої проекції;
в) графік І накладається на генплан забудови таким чином, щоб полюс графіка О збігся з точкою С1, а основа графіка – зі слідом фасаду будинку, що затінює;
г) підраховується кількість n''1 променів, що надходять за графіком І у точку С1 від фасаду будинку, в якому розраховується освітленість;
д) визначається центр ваги С2 ділянки будинку, в якому розраховується освітленість, розташованої вище точки С1;
е) визначається номер Nп.к. півкола за графіком І, що проходить через точку С2;
є) через точки С1 і С2 проводиться вертикальна січна площина І–І і будується умовний розріз цією площиною;
ж) графік ІІ накладається на розріз І–І таким чином, щоб полюс графіка збігся з точкою С1, а горизонталь з номером Nп.к. збіглася із слідом фасаду будинку, в якому розраховується освітленість;
з) підраховується кількість n''2 променів, які надходять у точку С1 від затіненої частини неба, за графіком ІІ;
и) Dпр визначається за формулою
Формула М.12 -
Dпр = 0,01n''1n''2.
У разі, коли фасад протилежного будинку затінюється не лише будинком, в якому розраховується освітленість, а й іншими будинками, коефіцієнт R слід визначати за формулою:
Формула М.13 -
де Dпрk – геометричний КПО центра ваги ділянки фасаду протилежного будинку, яка спостерігається з розрахункової точки через світлопроріз, від частини неба, що затінюється k-м будинком;
qk – відносна яскравість частини неба, що затінюється k-м будинком;
K – кількість будинків, що затінюють фасад протилежного будинку.
Необхідний вибір зони комфортного освітлення залежно від колірної температури світлодіодних джерел світла при заміні ламп розжарювання.
Норми освітленості для світлодіодних джерел світла з колірною температурою від 2700 К до 6000 К і більше треба пов’язувати з зоною комфорту за номограмою і збільшувати із зростанням колірної температури.
Нормована середня освітленість залежить від колірної температури і має бути суттєво збільшена при збільшенні колірної температури джерела світла відповідно до номограми Крюітгофа (pисунок Н.1).
![]()
Рисунок Н.1 - Номограма Крюітгофа
Оскільки світлодіодний модуль споживає постійний струм при живленні від однофазної мережі промислової частоти, світлодіодні світильники мають в своєму складі плати джерела постійного струму (LED-драйвера), які являють собою випрямні пристрої. Залежно від схемотехнічних рішень і комплектуючих у різних виробників LED-драйвери мають широкий діапазон вхідних параметрів, найважливішими з яких є пікове значення струму при включенні Ipeak і тривалість імпульсу включення Dt (рисунок Р.1).
![]()
Рисунок Р.1 - Характерна форма імпульсу струму при включенні LED-драйвера
Оскільки тривалість імпульсу струму включення дуже мала, для оцінки спрацьовування розчеплювача автоматичного вимикача застосовувати звичайні характеристики спрацювання неможливо. Для цього використовуються криві спрацьовування автоматичних вимикачів від імпульсних струмів. На рисунку Р.2 наведена така крива для автоматів серії S200, при цьому струм нерозчеплення Int (ІЕС 60898-1:2003) визначається як:
Формула Р.1 -
Int = Kk∙ It,
де Kk – коефіцієнт нерозчеплення, який відповідно до ДСТУ ІЕС 60898- 1:2005 за тривалості імпульсу пускового струму ∆t = 0,05; 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5 мс набуває значень 58; 27,0;16,2; 9,0; 6,5; 5,2 відповідно;
It – струм спрацювання розчеплювача, який для модульних автоматичних вимикачів визначається як:
Формула Р.2 -
It = K ∙ In,
де K – коефіцієнт кривої спрацьовування автоматичного вимикача, який згідно з ДСТУ ІЕС 60898-2:2005 набуває значень 3; 5; 10; 10 і 2 для
вольтсекундних характеристик В, C, D, K і Z типів відповідно;
In – струмова уставка електромагнітного розчеплювача автоматичного вимикача А.
![]()
Рисунок Р.2 - Залежність коефіцієнта нерозчеплення Kk від тривалості імпульсу струму
Світлодіодні світильники, які приєднані до однієї групової лінії із захисним апаратом, не повинні викликати хибне спрацьовування захисного апарату від дії пускових струмів у разі їх одночасного вмикання. Найбільша допустима кількість таких джерел світла Nmax не повинна перевищувати:
Формула Р.3 -
де Ipeak – пусковий (стартовий) струм одного джерела світла, який визначають за даними виробника.
Надано: Світлотехнічний розрахунок для залу потребує установки 50 світильників типу SLIM LED 595 (40) 4000 K (Світові технології), потужність одного світильника 40 Вт, Ipeak = 20 А, ∆t = 50 мкс = 0,05 мс.
Згідно з рисунком Р.2 коефіцієнт нерозчеплення Kk = 58.
Робочий струм групи Ib = 40∙50/220 = 9,1 А.
Тривалий допустимий струм Iz =17,5 А для кабелю ВВГ 3∙2,5 в ПНД трубі по стіні.
Попередньо, згідно з вимогами ПУЕ обираємо струмову уставку електромагнітного розчеплювача модульного автоматичного вимикача в 10 А:
Ib ≤ In ≤ Iz , 9,1 ≤ 10 ≤ 17,5.
За формулою (Р.3) для кривої спрацювання В10 максимальна кількість джерел світла складає:
Тобто обраний вимикач із уставкою В10 забезпечує нормальний режим заданої групи світильників.
Надано: Світлотехнічний розрахунок для залу потребує установки 50 світильників типу OKKO IP54/20 38 WH 3000 K, потужність одного світильника 42 Вт, Ipeak = 15 А, ∆t = 300 мкс = 0,3 мс.
Згідно з рисунком Р.2 коефіцієнт нерозчеплення Kk = 14.
Робочий струм групи Ib = 42∙50/220 = 9,55 А.
Тривалий допустимий струм Iz =17,5 А для кабелю ВВГ 3∙2,5 в ПНД трубі по стіні.
За формулою (Р.3) для кривої спрацювання В10 максимальна кількість джерел світла складає:
Nmax = 3∙14∙10/15 = 28 – не підходить,
для кривої спрацювання С10 максимальна кількість джерел світла складає:
Nmax = 5∙14∙10/15 = 46 – не підходить,
для кривої спрацювання D10 максимальна кількість джерел світла складає:
Nmax = 10∙14∙10/15 = 93 – підходить.
Або для кривої спрацювання С16 максимальна кількість джерел світла складає:
Nmax = 5∙14∙16/15 = 74 – підходить.
Тобто для заданої групи світильників забезпечується нормальний режим тільки з вимикачем, який має уставку D10 або С16.
1 ДСТУ EN 12464-1:2016 Світло та освітлення. Освітлення робочих місць. Частина 1. Внутрішні робочі місця
2 ДСТУ EN 12464-2:2016 Світло та освітлення. Освітлення робочих місць. Частина 2. Зовнішні робочі місця
3 ДСТУ Б А.2.4-24:2008 СПДС. Внутрішнє електричне освітлення. Робочі креслення
4 ДСТУ Б А.2.4-18:2008 СПДС. Електричне освітлення території промислових підприємств. Робочі креслення
5 ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівельна кліматологія
6 ДСТУ-Н Б В 2.2-27:2010 Будинки і споруди. Настанова з розрахунку інсоляції об’єктів цивільного призначення
7 ДСТУ Б EN 15232:2011 Енергоефективність будівель. Вплив автоматизації, моніторингу та управління будівлями (EN 15232:2007, IDT)
8 ДСТУ ІЕС 60050-845:2012 Міжнародний словник електротехнічних термінів. Частина 845. Світлотехніка (ІЕС 60050-845:1987, IDT)
9 ДСТУ-П IEC/TR 62471-2:2014 Безпечність ламп і лампових систем фотобіологічна. Частина 2. Настанови щодо вимог до конструкцій стосовно безпечності нелазерних оптичних випромінень (IEC/TR 62472-2:2009, IDT)
10 ДСТУ ІЕС 62471:2009 Безпечність ламп і лампових систем фітобіологічна (IEC 62471:2006, ITD)
11 ДСТУ ІЕС /TR 62778:2015 Застосування положень ДСТУ ІЕС 62471 до джерел світла та світильників стосовно оцінювань небезпечності синього світла (ІЕС/TR 62778:2012, ITD)
12 ГОСТ 12.2.007.0-75 ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности. (ССБП. Вироби електротехнічні. Загальні вимоги безпеки)
13 Постанова Кабінету Міністрів України № 992 від 15.10.2012 "Про затвердження вимог до світлодіодних світлотехнічних пристроїв та електричних ламп, що використовуються в мережах змінного струму з метою освітлення"
14 Постанова Кабінету Міністрів України № 340 від 27.05.2015 "Технічний регламент енергетичного маркування електричних ламп та світильників"
Код УКНД 91.160.10, 91.160.20
Ключові слова: джерело світла, евакуаційне освітлення, загальне освітлення, зовнішнє архітектурне освітлення, інтенсивність світла, комбіноване освітлення, крок світильників, локалізоване освітлення, місцеве освітлення, освітленість, засліплення, охоронне освітлення, переносне освітлення, природне освітлення, резервне освітлення, робоче освітлення, робоча поверхня, розрізнюваність кольорів, режими та системи освітлення транспортного тунелю, світловий клімат, суміщене освітлення, характеристики освітлення, штучне освітлення, яскравість, коефіцієнт експлуатації.
