Електронна версія документа
*Електронна версія документа носить довідковий характер
1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1 Ці норми поширюються на проектування, монтування систем протипожежного захисту (далі – СПЗ) об’єктів будівництва, а саме:
автоматичних систем пожежогасіння (далі – АСПГ) та флегматизації;
автономних систем пожежогасіння (далі – СПГА);
систем пожежної сигналізації (далі – СПС);
системи керування евакуюванням (в частині систем оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання (далі – СО);
систем протидимного захисту (далі – СПДЗ);
систем централізованого пожежного спостерігання (далі – СЦПС);
диспетчеризації СПЗ.
Зазначені вище СПЗ призначені для протипожежного захисту будинків, споруд, приміщень та устаткування різного призначення (далі – об’єкти).
(Пункт 1.1 змінено, Зміна № 1)
1.2 Ці норми встановлюють вимоги до обладнання об’єктів СПЗ під час їх нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації, зміни категорій приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з ДСТУ Б В.1.1-36.
(Пункт 1.2 змінено, Зміна № 1)
1.3 Ці будівельні норми не поширюються на проектування СПЗ для:
будинків і споруд, що проектуються за спеціальними нормами;
технологічних установок, розташованих поза будинками;
складських будинків для зберігання аерозольної продукції;
систем пожежогасіння, призначених для гасіння пожеж з наявністю вибухових речовин, джерел іонізуючого випромінювання та пожеж класу D згідно з ДСТУ EN 2 (горючі метали).
Проектування СПЗ на вище перелічених об’єктах здійснюють відповідно до чинних галузевих будівельних норм, ДБН В.1.2-7.
(Пункт 1.3 змінено, Зміна № 1)
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цих будівельних нормах є посилання на такі документи:
НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні
НАПБ А.01.003-2014
(Вилучено, Зміна № 1)
НАПБ Б.01.007-2004
(Вилучено, Зміна № 1)
НАПБ Б.01.017-2011
(Вилучено, Зміна № 1)
НАПБ Б.03.002-2007
(Вилучено, Зміна № 1)
НАПБ Б.05.022-2006
(Вилучено, Зміна № 1)
НАПБ 05.032-2002
(Вилучено, Зміна № 1)
НПАОП 0.00-1.59-87 Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением (Правила влаштування та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском)
НПАОП 40.01-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок
НПАОП 40.1-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів
ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво
ДБН В.1.2-7-2008 Основні вимоги до будівель і споруд . Пожежна безпека
(Змінено, Зміна № 1)
ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки і споруди. Основні положення
(Змінено, Зміна № 1)
ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення
ДБН В.2.2-24:2009 Проектування висотних житлових і громадських будинків
ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів
ДБН В.2.5-28:2018 Природне і штучне освітлення
(Змінено, Зміна № 1)
ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування
ДБН В.2.5-77:2014 Котельні
ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять
ДСТУ 2273:2006 Протипожежна техніка. Терміни та визначення основних понять
ДСТУ 3105-95 (ГОСТ 26952-97) Порошки вогнегасні. Загальні технічні вимоги і методи випробування
ДСТУ 3651.0-97
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 3651.1-97
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 3855-99 Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення
ДСТУ 3958-2000
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 3972-2000
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4095:2012 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Модулі, комплекти модулів та батарейне устатковання. Загальні технічні умови.
ДСТУ 4312:2012 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Модулі ізотермічні. Загальні технічні умови.
ДСТУ 4442:2005
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-1:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-2:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-5:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-6:2008 Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 6. Вогнегасна речовина HCFC суміш A (ISO 14520-6:2006, MOD)
ДСТУ 4466-8:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-9:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-10:2006 Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 10. Вогнегасна речовина HFC 23 (ISO 14520-10:2005, MOD)
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-11:2006 Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтування, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 11. Вогнегасна речовина HFC 236fa (ISO 14520-11:2005, MOD)
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-12:2006
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-13:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-14:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4466-15:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-1:2006
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-2:2007 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 2. Неелектричні прилади автоматичного керування та затримування. Загальні вимоги (EN 12094-2:2003, MOD)
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-3:2005 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 3. Пристрої ручного запуску та зупинення. Загальні вимоги (EN 12094-3:2003, MOD)
ДСТУ 4469-4:2009
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-5:2010
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-6:2007 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 6. Неелектричні прилади вимикання. Загальні вимоги (EN 12094-6:2006, MOD)
ДСТУ 4469-7:2005 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 7. Насадки систем пожежогасіння діоксидом вуглецю. Загальні вимоги (EN 12094-7:2000, MOD)
ДСТУ 4469-8:2010
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-10:2006 Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 10. Манометри та реле тиску. Загальні вимоги (EN 12094-10:2003, MOD)
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-11:2010
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4469-13:2008 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Частина 13. Зворотні та незворотні клапани. Загальні вимоги (EN 12094-13:2001, MOD)
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ 4490:2005
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ 4578:2006 Системи пожежогасіння діоксидом вуглецю. Проектування та монтаж. Загальні вимоги (ISO 6183:1990, MOD)
ДСТУ 5092:2008 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини. Діоксид вуглецю (EN 25923:1993, ISO 5923:1989, MOD)
ДСТУ 7052:2009 Протипожежна техніка. Системи порошкового пожежогасіння стаціонарні. Частина 2. Проектування, конструкція та технічне обслуговування (EN 12416-2:2001 + A1:2007, MOD)
ДСТУ 7288:2012 Пожежна безпека. Вогнегасні речовини. Регенеровані галогеновані вуглеводні. Загальні технічні умови.
ДСТУ Б EN 12845:2011 Стаціонарні системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 12845:2004 + A2:2009, IDT)
ДСТУ Б EN 13565-2:2013 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 13565-2:2009, IDT)
ДСТУ Б CEN/TS 14816:2013 Стаціонарні системи пожежогасіння. Дренчерні системи. Проектування, монтування та технічне обслуговування (CEN/TS 14816:2008, IDT)
ДСТУ-Н Б В.2.5-37:2008 Настанова з проектування, монтування та експлуатації автоматизованих систем моніторингу та управління будівлями і спорудами
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012 Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво
ДСТУ Б В.2.5-38:2008
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12101-1:2012 Системи димо- та тепловидалення. Частина 1. Технічні вимоги до протидимових завіс (EN 12101-1:2005, IDT + EN 12101-1:2005/А1:2006, IDT)
ДСТУ EN 12101-2:2012 Системи димо- та тепловидалення. Частина 2. Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв системи природного димо- та тепловидалення (EN 12101-2:2003, IDT)
ДСТУ Б CEN/TR 12101-4:201X1)
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ Б CEN/TR 12101-5:201Х1)
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ Б EN 12101-6:201X1)
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12094-1:201X1) Стаціонарні системи пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до електричних пристроїв управління і затримки та методи їх випробувань
ДСТУ Б B.2.5-XX:201X1) Автономні системи пожежогасіння локального застосування з термоактивуючою мікрокапсульованою вогнегасною речовиною. Проектування, монтування та експлуатування
1)На розгляді.
ДСТУ ISO/IEC 17020-2001
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309-1987, IDT)
ДСТУ EN 14604:2009 Системи пожежної сигналізації. Сигналізатори диму пожежні (EN 14604:2005/АС:2008, IDT)
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 54-1:2003
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 54-2:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 2. Прилади приймально-контрольні пожежні (EN 54-2:1997, IDT)
ДСТУ EN 54-3:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 3. Оповіщувачі пожежні звукові (EN 54-3:2001, IDT)
ДСТУ EN 54-4:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 4. Устаткування електроживлення (EN 54-4:1997, IDT)
ДСТУ EN 54-5:2003 Системи пожежної сигналізації. Частина 5. Сповіщувачі пожежні теплові точкові (EN 54-5:2000, IDT)
ДСТУ EN 54-7:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 7. Сповіщувачі пожежні димові точкові розсіяного світла, пропущеного світла або іонізаційні (EN 54-7:2000, IDT)
ДСТУ EN 54-10:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 10. Сповіщувачі пожежні полум’я точкові (EN 54-10:2002, IDT)
ДСТУ EN 54-11:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 11. Сповіщувачі пожежні ручні (EN 54-11:2001, IDT)
ДСТУ EN 54-12:2004 Системи пожежної сигналізації. Частина 12. Сповіщувачі пожежні димові лінійні пропущеного світла (EN 54-12:2002, IDT)
ДСТУ prEN 54-13:2004
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009 Системи пожежної сигналізації та оповіщення. Частина 14. Настанови щодо побудови, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування (CEN/TS 54-14:2004, IDT)
ДСТУ EN 54-16:2012 Системи пожежної сигналізації. Частина 16. Устатковання керування та індикації мовленнєвого оповіщування (EN 54-16:2008, IDT)
(Змінено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 54-17:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 17. Ізолятори короткого замикання (EN 54-17:2005, IDT)
ДСТУ EN 54-18:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 18. Пристрої вводу-виводу (EN 54-18:2005, IDT)
ДСТУ EN 54-20:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 20. Сповіщувачі пожежні димові аспіраційні (EN 54-20:2006, IDT)
ДСТУ EN 54-21:2009 Системи пожежної сигналізації. Частина 21. Пристрої передавання пожежної тривоги та попередження про несправність (EN 54-21:2006, IDT)
ДСТУ EN 54-24
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ prEN 50136-1-1:2004
(Вилучено, Зміна № 1)
ДСТУ-П CLC/TS 50136-4:2010 Системи тривожної сигналізації. Системи передавання тривожних сповіщень та устатковання. Частина 4. Устатковання індикації центрів приймання тривожних сповіщень (CLC/TS 50136-4:2004, IDT)
ДСТУ ISO 7240-1:2007 Системи пожежної сигналізації та оповіщення. Частина 1. Загальні положення, терміни та визначення понять (ISO 7240-1:2005, IDT)
ДСТУ ISO 8421-3:2007 Протипожежний захист. Словник термінів. Частина 3. Пожежна сигналізація та оповіщення (ISO 8421-3:1989, IDT)
(Змінено, Зміна № 1)
ГОСТ 15150-69 Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды (Машини, прилади та інші технічні вироби. Виконання для різних кліматичних районів. Категорії, умови експлуатації, зберігання і транспортування в частині впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища)
ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ Пожарная безопасность. Общие требования (ССБП. Пожежна безпека. Загальні вимоги)
ГОСТ 12.4.009-83* ССБТ Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание (ССБП. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування)
ГОСТ 12.4.026-76* ССБТ Цвета сигнальные и знаки безопасности (ССБП. Кольори сигнальні і знаки безпеки)
ГОСТ 27331-87
(Вилучено, Зміна № 1)
ПУЭ Правила устройства электроустановок (Правила улаштування (будови) електроустановок)
НАПБ Б.01.017-2015 Правила з пожежного спостерігання
(Долучено, Зміна № 1)
НАПБ В.01.059-2009/980 Правила пожежної безпеки для культових споруд
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ Б В.1.1-36:2016 Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ-Н Б В.2.5-84:2016 Стаціонарні системи пожежогасіння. Автономні системи газового пожежогасіння на основі виробів з термоактивовуваною мікрокапсульованою вогнегасною речовиною. Настанова з проектування, монтування та підтримання експлуатаційної придатності
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ 3789:2015 Пожежна безпека. Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж. Загальні технічні вимоги і методи випробування
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ 7051:2009 Протипожежна техніка. Системи порошкового пожежогасіння стаціонарні. Частина 1. Складові елементи. Загальні вимоги (EN 12416-1:2001 + А2:2007, MOD)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ 3958:2015 Пожежна безпека. Газові вогнегасні речовини. Номенклатура показників якості. Загальні технічні вимоги і методи випробування
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ 8615:2016 Пожежна безпека. Піноутворювачі для гасіння пожеж. Настанови щодо поводження з вогнегасними речовинами, використовуваними у стаціонарних системах пінного пожежогасіння
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж (EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 13565-1:2015 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до компонентів та методи їх випробування (EN 13565-1:2003 + А1:2007, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ Б EN 13565-2:2013 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння. Частина 2. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 13565-2:2009, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ CEN/TS 14972:2016 (CEN/TS 14972:2011, IDT) Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пожежогасіння тонкорозпиленою водою. Проектування та монтування
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 1568-1:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 1. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин піною середньої кратності, що подається на поверхню (EN 1568-1:2008, EN 1568-1:2008/AC:2010: IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 1568-2:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 2. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин піною високої кратності, що подається на поверхню (EN 1568-2:2008, EN 1568-2:2008/AC:2010, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 1568-3:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 3. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водонерозчинних горючих рідин піною низької кратності, що подається на поверхню (EN 1568-3:2008, EN 1568-3:2008/AC:2010: IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 1568-4:2014 Вогнегасні речовини. Піноутворювачі. Частина 4. Вимоги до піноутворювачів, призначених для гасіння водорозчинних горючих рідин піною низької кратності, що подається на поверхню (EN 1568-4:2008, EN 1568-4:2008/AC:2010, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ CEN/TR 15276-1:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи аерозольного пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до компонентів та методи їх випробувань (CEN/TR 15276-1:2009, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ CEN/TR 15276-2:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи аерозольного пожежогасіння. Частина 2. Проектування, монтування та технічне обслуговування (CEN/TR 15276-2:2009, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12094-1:2015 (EN 12094-1:2003, IDT) Протипожежна техніка. Стаціонарні системи газового пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 1. Вимоги до електричних пристроїв автоматичного управління і затримки та методи їх випробування
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12845:2016 (EN 12845:2015, IDT) Стаціонарні системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи. Проектування, монтування та технічне обслуговування
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-1:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 1. Проектування, монтування та технічне обслуговування (EN 15004-1:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-2:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 2. Вогнегасна речовина FK-5-1-12 (EN 15004-1:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-4:2015 (EN 15004-4:2008, IDT) Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 4. Вогнегасна речовина HFC 125
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-5:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 5. Вогнегасна речовина HFC 227ea (EN 15004-5:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-7:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 7. Вогнегасна речовина IG-01 (EN 15004-7:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-8:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 8. Вогнегасна речовина IG-100 (EN 15004-8:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-9:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 9. Вогнегасна речовина IG-55 (EN 15004-9:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 15004-10:2014 Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи газового пожежогасіння. Частина 10. Вогнегасна речовина IG-541 (EN 15004-10:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12094-9:2015 Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 9. Вимоги до спеціальних пожежних сповіщувачів та методи їх випробування (EN 12094-9:2003, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12094-12:2014 Протипожежна техніка. Стаціонарні системи газового пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 12. Вимоги до пневматичних сигнальних пристроїв та методи їх випробовувань (EN 12094-12:2003, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ CEN/TS 14972:2016 (CEN/TS 14972:2011, IDT). Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пожежогасіння тонкорозпиленою водою. Проектування та монтування
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 62305-1:2012 Захист від блискавки. Частина 1. Загальні принципи (EN 62305-1:2011, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ ІEС 62305-2:2012 Захист від блискавки. Частина 2. Керування ризиками (ІEС 62305-2:2010, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 62305-3:2012 Захист від блискавки. Частина 3. Фізичні руйнування споруд та небезпека для життя людей (EN 62305-3:2011, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 62305-4:2012 Захист від блискавки. Частина 4. Електричні та електронні системи, розташовані в будинках і спорудах (EN 62305-4:2011, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ CEN/TR 12101-4:2016 (CEN/TR 12101-4:2009, IDT) Системи протидимного захисту. Частина 4. Побудова систем димо- та тепловидалення
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ CEN/TR 12101-5:2016 (CEN/TR 12101-5:2005, IDT) Системи протидимного захисту. Частина 5. Настанови на базі функціональних рекомендацій та методи розрахування систем димо- та тепловидалення
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12101-6:2016 (EN 12101-6:2005, IDT; EN 12101-6:2005/АС:2006, IDT) Системи протидимного захисту. Частина 6. Технічні вимоги до систем зі створення різниці тисків
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12101-7:2014 Системи протидимного захисту. Частина 7. Повітроводи систем димовидалення (EN 12101-7:2011, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 12101-8:2014 Системи протидимного захисту. Частина 8. Димові клапани (EN 12101-8:2011, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 54-1:2014 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 1. Вступ (EN 54-1:2011, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 54-13:2014 Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 13. Оцінювання сумісності компонентів системи (EN 54-13:2005, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 54-24:2012 Системи пожежної сигналізації. Частина 24. Компоненти систем мовленнєвого оповіщення. Гучномовці (EN 54-24:2008, IDT)
(Долучено, Зміна № 1)
ДСТУ EN 50136-1-1:2014 Системи тривожної сигналізації. Системи передавання тривожних сповіщень та устатковання. Частина 1. Загальні вимоги до систем передавання тривожних сповiщень (EN 50136-1:2012, IDT).
(Долучено, Зміна № 1)
3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
У цих будівельних нормах використано терміни, встановлені у ДСТУ 2272, ДСТУ 2273, ДСТУ 3855, ДСТУ ISO 7240-1, ДСТУ ISO 8421.
Нижче подано перелік термінів, використаних у цих будівельних нормах, та визначення позначених ними понять.
(Розділ 3 змінено, Зміна № 1)
3.1
Система пожежогасіння, яка виконує функції виявлення ознак горіння, оповіщення про пожежу та подавання вогнегасної речовини без втручання людини (ДСТУ 2273)
3.2
Система пожежогасіння, яка без втручання людини та незалежно від зовнішніх джерел живлення і систем управління виконує функції виявлення ознак горіння та подавання вогнегасної речовини
(Пункт 3.2 змінено, Зміна № 1)
3.3
Складова частина системи пожежної сигналізації, призначена для електричного живлення компонентів системи, приймання та оброблення інформації від пожежних сповіщувачів, формування і передавання на інші виконавчі пристрої сигналів про виявлення ознак горіння
ППКП може також виконувати функції пожежного пристрою керування.
3.4
Пожежний сповіщувач, який виконує функції виявлення пожежі та видачу звукового сигналу за місцем встановлення, але не зв’язаний контрольними лініями з ППКП об’єкта. Автономний пожежний сповіщувач має в своїй конструкції джерело електроживлення або під’єднаний до зовнішнього джерела електроживлення
3.5
Пожежний сповіщувач, що містить у своїй конструкції два чутливих елемента, розташованих на одній вертикальній осі та конструктивно скріплених між собою так, що при встановленні їх у базу один із них буде знаходитись над базою, а другий, на якому розташовані індикатори стану обох чутливих елементів, – під базою
3.6
Програмно-апаратний продукт, за допомогою якого здійснюється реєстрація і зберігання інформації про центри прийняття тривожних сповіщень та об’єкти спостерігання
3.7
Механічне обладнання, яке внаслідок своєї роботи і дії на рухому частину пристрою для димо та тепловидалення СПДЗ приводить пристрій для димо- та тепловидалення СПДЗ у функціональне положення
3.8
Суб’єкт господарювання, який виконує роботи з монтування систем протипожежного захисту
3.9
Об’єкт, на якому здійснюється спостерігання за системами пожежного захисту
3.10
Суб’єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування СПЗ об’єктів
3.11
Суб’єкт господарювання, який виконує роботи з проектування СПЗ
3.12
Суб’єкт господарювання, який здійснює спостерігання за СПЗ об’єктів шляхом організації ЦПТС
3.13
Сигнал, який вказує на те, що в СПЗ виявлено несправність
3.14
Ініційована автоматичним пристроєм (ППКП) тривога про пожежу, що подається у звуковому і візуальному вигляді
3.15
Комплекс технічних засобів, що змонтований на об’єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі
3.16
Комплекс технічних засобів і пристроїв (димо- та тепловидалення, припливу/підпору повітря, управління та запуску), призначених для створення бездимного прошарку нижче стабільного шару диму, шляхом видалення диму (димових газів, летких продуктів згорання, нагрітого повітря) з приміщення (будинку, споруди) та шляхів евакуювання у разі пожежі
3.17
Устаткування і мережа, які використовують для передавання інформації про стан однієї та більше СПЗ одного чи більше центрів приймання тривожних сповіщень
3.18
Сукупність організаційних та технічних заходів, призначених для забезпечення віддаленого цілодобового нагляду за станом СПЗ об’єктів, що здійснюється шляхом приймання, обробляння і передавання тривожних сповіщень від СПЗ об’єктів та реагування на них у відповідності з вимогами НАПБ Б.01.017 та цих будівельних норм
3.19
Сигнали, які містять інформацію про небезпеку пожежі чи несправність від однієї чи більше підключених систем протипожежного захисту
3.20
Електронна адреса (IP) устаткування індикації ЦПТС ЦО-ПТБ, яка забезпечує приймання сигналів пожежної тривоги від ЦПТС ПО
3.21
Устаткування, розміщене в ЦПТС, яке оповіщує про стан тривоги СПЗ відповідно до видів тривожних сповіщень, що надійшли
3.22
Визначена ЦО-ПТБ установа (підприємство), що належить до сфери його управління, яка забезпечує приймання та обробляння сигналів пожежної тривоги від ЦПТС ЦО, вживає подальших заходів щодо оперативного реагування на них та здійснює ведення ЄБД
3.23
Підрозділ ЦО-ПТБ, що приймає та обробляє повідомлення про надзвичайні ситуації (у тому числі сповіщення про пожежу) і вживає подальших заходів щодо оперативного реагування на них
3.24
Віддалений центр з постійним персоналом, до якого надходить інформація про стан одного або декількох об’єктів спостерігання
3.25
Режим передачі сигналів пожежної тривоги від ЦПТС ПО до ЦПТС ЦО-ПТБ після підтвердження у регламентований проміжок часу диспетчером (оператором) пультової організації інформації про виникнення пожежі
3.26
Балон зі стисненим газом для формування командного імпульсу на запуск системи пожежогасіння
3.27
Система пожежної сигналізації, в якій сигнали від автоматичних пожежних сповіщувачів, ручних пожежних сповіщувачів та інших пристроїв ідентифікуються на приладі приймально-контрольному пожежному (окремо) індивідуально (за індивідуальними адресами) (або за прописаними налагоджувальником адресами)
(Пункт 3.27 змінено, Зміна № 1)
3.28
Запуск обладнання без втручання людини з ініціюванням автоматичними пожежними сповiщувачами та/або технологічними датчиками
(Пункт 3.28 долучено, Зміна № 1)
3.29
Запуск (ввімкнення) обладнання від ручного пристрою, встановленого за межами приміщення, де розміщене це обладнання
(Пункт 3.29 долучено, Зміна № 1)
3.30
Запуск (ввімкнення) обладнання від ручного пристрою, встановленого на обладнанні або в безпосередній близькості, в межах приміщення, де розміщене це обладнання
(Пункт 3.30 долучено, Зміна № 1)
3.31
Спеціальне приміщення об’єкта з цілодобовим перебуванням чергового персоналу, де зосереджені пускові пристрої протипожежних систем, первинні засоби пожежогасіння
(Пункт 3.31 долучено, Зміна № 1)
3.32
Сукупність технічних засобів та органiзацiйних заходів, призначених для оповiщування про виникнення пожежі та подавання сигналів керування евакуюванням.
(Пункт 3.32 долучено, Зміна № 1)
4 ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ
Познаки одиниць фізичних величин у цих будівельних нормах – згідно з ДСТУ 3651.0 та ДСТУ 3651.1.
У цих будівельних нормах використані такі скорочення:
АСПГ – автоматична система пожежогасіння
АСМУ – автоматизована система моніторингу та управління
АРМ – автоматизоване робоче місце
СПЗ – система протипожежного захисту
СПС – система пожежної сигналізації
СПДЗ – система протидимного захисту
СПГА – автономна система пожежогасіння
СЦПС – система централізованого пожежного спостерігання
ЄБД – єдина база даних об’єктів спостерігання
СПТС – система передавання тривожних сповіщень
СО – система оповіщення людей про пожежу та управління евакуюванням
ЦО ПТБ – Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки
ЦПТС ЦО ПТБ – центр приймання тривожних сповіщень ЦО ПТБ
ЦПТС ПО – центр приймання тривожних сповіщень пультової організації
ЦПУ СПЗ – центральний пункт управління системами протипожежного захисту
ОКЦ – оперативно-координаційний центр – підрозділ ЦО ПТБ
ППКП – прилад приймально-контрольний пожежний
LH – низька пожежна небезпека згідно з ДСТУ Б EN 12845
OH – середня пожежна небезпека згідно з ДСТУ Б EN 12845
HHP – виробничі приміщення з високою пожежною небезпекою згідно з ДСТУ Б EN 12845
HHS – складські приміщення з високою пожежною небезпекою згідно з ДСТУ Б EN 12845
(Розділ 4 змінено, Зміна № 1)
5 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
5.1 Необхідність обладнання об’єктів СПЗ за призначенням визначають відповідно до додатків А і Б.
(Пункт 5.1 змінено, Зміна № 1)
5.2 У разі неможливості на діючих об’єктах здійснити підтримання експлуатаційної придатності (забезпечити працездатність) СПЗ в проектних межах, що були чинні на той час, технічне переоснащення СПЗ виконуються відповідно до цих норм.
(Пункт 5.2 змінено, Зміна № 1)
5.3 СПЗ проектують відповідно до цих норм. При цьому вимоги до СПЗ, наведені в інших чинних будівельних нормах, у тому числі галузевих (відомчих) нормах, повинні бути не нижче рівня вимог цих норм.
(Пункт 5.3 змінено, Зміна № 1)
5.4
(Пункт 5.4 вилучено, Зміна № 1)
5.5 Не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані одноповерхові наземні об’єкти громадського призначення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 м2.
(Пункт 5.5 змінено, Зміна № 1)
5.6 Побудова системи протипожежного захисту, її технічні характеристики (наприклад, вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння, тип і кількість пожежних сповіщувачів) визначаються при проектуванні в залежності від функціонального призначення, конструктивних та об’ємно-планувальних рішень будинку (споруди).
(Пункт 5.6 змінено, Зміна № 1)
5.7 Системи протипожежного захисту повинні працювати цілодобово, крім випадків, обумовлених чинними нормативними документами.
5.8 Тривожні сповіщення від приладів приймально-контрольних пожежних систем протипожежного захисту будинків та споруд виводяться на пульти пожежного спостерігання з урахуванням вимог 5.6 та таблиці А.1 додатка А цих будівельних норм.
5.9 Управління системами протипожежного захисту слід передбачати з приміщення пожежного поста (диспетчерської або іншого спеціального приміщення з цілодобовим перебуванням чергового персоналу, далі – пожежний пост). Це приміщення повинно розміщуватись на першому або цокольному поверхах будинків площею, що забезпечує розміщення техобладнання, пристроїв управління та чергового персоналу, а для об’єктів, які підлягають обладнанню системами оповіщення типів 4 (СО4) або 5 (СО5), площа цього приміщення повинна бути не менше 15 м2. Допускається розміщення пожежного поста на другому поверсі, при цьому вихід з такого приміщення повинен бути назовні, на сходову клітку, у вестибюль або коридор, що мають вихід назовні.
У цьому приміщенні повинні бути:
1) температура повітря в межах від 18 °С до 25 °С;
2) відносна вологість не більше 80 %;
3) природне, штучне робоче і аварійне освітлення безпеки. При робочому освітленні повинна забезпечуватися освітленість приміщення не менше 150 лк для люмінесцентних ламп і не менше 100 лк для ламп розжарювання; при аварійному – не менше 10 % від норм робочого освітлення;
4) автоматичне вмикання аварійного освітлення.
За відсутності резервування по змінному струму живлення мережі аварійного освітлення повинно передбачатися від акумуляторних батарей;
5) телефонний зв’язок із пожежною охороною об’єкта або пожежною охороною населеного пункту.
(Пункт 5.9 змінено, Зміна № 1)
5.10 За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі систем протипожежного захисту належить відносити до І категорії згідно з ПУЕ, крім випадків, обумовлених НД.
5.11
(Пункт 5.11 вилучено, Зміна № 1)
5.12 Пуск систем протидимного захисту, як правило, здійснюється від димових пожежних сповіщувачів.
5.13 У разі розміщення обладнання СПЗ за підвісною стелею, де немає можливості доступу до пожежних сповіщувачів або зрошувачів, необхідно передбачати технологічні отвори (люки) для їх обслуговування.
5.14 Оснащення приміщень для розміщення шаф з електричним та електронним обладнанням автоматичними системами пожежогасіння допускається замість них використовувати автономні системи пожежогасіння.
(Пункт 5.14 змінено, Зміна № 1)
5.15 Кабелі СПЗ необхідно прокладати у місцях, захищених відповідним чином, при цьому кабелі повинні мати достатню механічну міцність або бути забезпечені додатковим захистом від механічних ушкоджень, (наприклад: кабельні лотки, короби, шахти тощо).
5.16 Кабелі, що повинні функціонувати понад одну хвилину в умовах вогневого впливу за стандартним температурним режимом (далі – СТР) відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4, повинні зберігати працездатність під дією СТР протягом нормованого часу (зокрема, захищені від дії СТР будівельними конструкціями, будівельними матеріалами з нормованими показниками вогнестійкості).
(Пункт 5.16 змінено, Зміна № 1)
5.16.1 Кабелі, які необхідні для роботи системи оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання людей 1-го (СО1), 2-го (СО2) типів за межами зони, що ними обслуговується, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше ніж 15 хв або бути захищені згідно з 5.16, за винятком випадків, наведених у 9.6.9, а СО3, СО4 та СО5 за межами зони, що ними обслуговуються, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше ніж 30 хв або бути захищені згідно з 5.16, за винятком випадків, наведених у 9.6.9.
Допускається не забезпечувати вогнестійкість для відгалужень від кабельних ліній систем оповіщення та покажчиків напрямку евакуювання в межах одного приміщення.
(Пункт 5.16.1 змінено, Зміна № 1)
5.16.2 Кабелі живлення системи пожежної сигналізації та управління іншими протипожежними та інженерними системами згідно 6.1 повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 30 хв або бути захищені згідно з 5.16.
Ця вимога стосується електричних кабелів елетроживлення, які прокладені від вводу електроживлення об’єкта до розподільних електричних пристроїв систем протипожежного захисту.
5.16.3 Кабелі живлення, що забезпечують функціонування системи пожежогасіння або прокладені транзитом через приміщення з питомою пожежною навантагою більше 25 МДж/м2, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 30 хв або бути захищені згідно з 5.16, а для спринклерних та дренчерних систем пожежогасіння – не менше 60 хв.
(Пункт 5.16.3 змінено, Зміна № 1)
5.16.4 Кабелі живлення, управління, що забезпечують функціонування пожежних ліфтів, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 90 хв або бути захищені згідно з 5.16.
5.16.5 Кабелі живлення, що забезпечують функціонування системи димо- та тепловидалення, повинні зберігати цілісність кіл під дією СТР не менше 30 хв або бути захищені згідно з 5.16.
Ця вимога стосується електричних кабелів електроживлення, які прокладені від вводу електроживлення об’єкта до розподільчих електричних пристроїв систем протипожежного захисту.
(Пункт 5.16.5 змінено, Зміна № 1)
6 СКЛАД СИСТЕМ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ
6.1 СПЗ поділяють на:
а) системи пожежної сигналізації;
б) автоматичні системи пожежогасіння;
в) автономні системи пожежогасіння;
г) системи керування евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання);
д) системи протидимного захисту;
е) системи централізованого пожежного спостерігання;
ж) системи диспетчеризації СПЗ;
и) системи флегматизації.
Інженерні системи та технологічне обладнання, які не входять до складу СПЗ, але з СПЗ функціонально пов’язані:
к) блискавкозахист;
л) пожежні ліфти;
м) пожежні кран-комплекти.
н) протипожежні двері, клапани, ворота та завіси (екрани) тощо.
(Пункт 6.1 змінено, Зміна № 1)
7 СИСТЕМИ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ
7.1 Галузь застосування
Системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устатковання при сигналі "пожежа" тощо).
7.2 Загальні вимоги
7.2.1 Системи пожежної сигналізації повинні:
а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії;
б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність;
в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі;
г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.
7.2.2 При побудові, проектуванні, монтуванні, перевірці відповідності і технічному обслуговуванні систем пожежної сигналізації необхідно керуватися вимогами ДСТУ-Н CEN/TS 54-14 та цих будівельних норм.
7.2.3 Системи пожежної сигналізації не повинні:
а) підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, з’єднані вони з ними чи ні;
б) виходити з ладу (частково або повністю) через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено;
в) реагувати на інші явища, не пов’язані з виявленням пожежі.
7.2.4 Компоненти систем пожежної сигналізації повинні відповідати вимогам серії стандартів ДСТУ EN 54-1–ДСТУ EN 54-5, ДСТУ EN 54-7, ДСТУ EN 54-10–ДСТУ EN 54-14, ДСТУ EN 54-16–ДСТУ EN 54-18, ДСТУ EN 54-20, ДСТУ EN 54-21, ДСТУ EN 54-24.
7.2.5 Під час проектування СПС з компонентів різних виробників необхідно враховувати сумісність роботи всіх компонентів, як визначається в ДСТУ prEN 54-13.
7.2.6 При виборі пожежних сповіщувачів необхідно керуватися вимогами ДСТУ-Н CEN/TS 54-14 та цих будівельних норм:
а) вибирати тип димового сповіщувача рекомендується згідно з ДСТУ EN 54-7 та ДСТУ EN 54-12 з урахуванням чутливості до різних типів димів;
б) пожежні сповіщувачі полум’я слід використовувати згідно з ДСТУ EN 54-10, якщо в зоні контролювання при пожежі на початковій стадії можливе виникнення відкритого полум’я або перегрітої поверхні (як правило, більше 600 °С). Сповіщувачі полум’я можуть застосовуватися у контрольованих зонах перегрітих, але не випромінюючих світла предметів, наприклад, у камерах сушіння;
в) теплові пожежні сповіщувачі слід використовувати згідно з ДСТУ EN 54-5, якщо в зоні контролювання в разі виникнення пожежі на її початковій стадії передбачається тепловиділення, а застосування інших типів сповіщувачів недоцільно через наявність факторів, що призводять до їх хибних спрацювань;
г) при застосуванні теплових пожежних сповіщувачів необхідно їх вибирати, враховуючи класи сповіщувачів зі значеннями їх нормальної температури використання, максимальної температури використання; мінімальної та максимальної статичної температури спрацювань згідно з вимогами ДСТУ EN 54-5;
д) якщо в контрольованій зоні невідома домінуюча ознака виявлення пожежі на початковій стадії, то в цьому разі рекомендується застосовувати комбінацію пожежних сповіщувачів, які реагують на різні ознаки пожежі або комбіновані пожежні сповіщувачі;
е) димові пожежні сповіщувачі, які мають у своїй конструкції звуковий оповіщувач, допускається застосовувати в разі, коли на початковій стадії виникнення пожежі є дим і контрольовані приміщення використовуються для короткострокового проживання (перебування) людей (готелі, лікарні, гуртожитки тощо).
Наявність таких пожежних сповіщувачів не виключає обладнання цих об’єктів мовленнєвою системою оповіщення про пожежу згідно з вимогами розділу 9.
7.2.7 Пожежні сповіщувачі повинні використовуватися згідно з вимогами експлуатаційних документів та з урахуванням середовища контрольованих приміщень.
7.2.8 Допускається встановлювати в одному приміщенні один пожежний сповіщувач за умови виконання 7.2.7.
7.2.9 У разі ширини контрольованого приміщення до 3 м (з висотою до 7,5 м) відстань між димовим пожежними сповіщувачами дозволяється збільшувати до 15 м, при цьому відстань від першого і останнього сповіщувача до стіни не повинна бути більше 7,5 м.
При розміщенні пожежних сповіщувачів під фальшпідлогою, за підвісною стелею та в інших просторах заввишки менше 1,70 м відстань між сповіщувачами допускається збільшувати в 1,5 разу від нормативної.
7.2.10 Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі дуже високої та підвищеної чутливості рекомендується застосовувати для контролю великої відкритої поверхні та приміщень з висотою більше ніж 8 м – атріуми, виробничі цехи, складські приміщення, торговельні зали, пасажирські термінали, спортивні зали і стадіони, цирки, зали музеїв, картинних галерей тощо, а також для контролю приміщень з великою концентрацією електронно-комп’ютерної техніки (серверні, АТС, центри обробки даних тощо).
7.2.11 При проектуванні контролю приміщень пожежними сповіщувачами їх рекомендується розташовувати за схемами трикутного (рисунок 7.1) або квадратного розміщення (рисунок 7.2).
Рисунок 7.1 - Схема трикутного розміщення сповіщувачів
Рисунок 7.2 - Схема квадратного розміщення сповіщувачів
а – відстань між сповіщувачами; б – відстань від стіни до сповіщувача
Максимальна відстань між тепловими пожежними сповіщувачами, сповіщувачами і стіною визначається за таблицею 7.1, але не повинна перевищувати значень, вказаних у технічній документації на сповіщувачі.
Таблиця 7.1 Максимальна відстань між тепловими пожежними сповіщувачами, сповіщувачами і стіною
(Таблицю 7.1 змінено, Зміна № 1)
Максимальна відстань між димовими пожежними сповіщувачами, сповіщувачем і стіною визначається за таблицею 7.2, але не повинна перевищувати значень, вказаних у технічній документації на сповіщувачі.
Таблиця 7.2 Максимальна відстань між димовими пожежними сповіщувачами, сповіщувачем і стіною
(Таблицю 7.2 змінено, Зміна № 1)
7.2.12 Необхідно додатково встановлювати точкові пожежні сповіщувачі під технологічними площадками, платформами, коробами, що мають суцільну конструкцію в залежності від значень довжини ℓ, ширини b та площі F, які одночасно перевищують вказані в таблиці 7.3 значення з урахуванням висоти розміщення пожежних сповіщувачів h.
Таблиця 7.3 Значення довжини ℓ, ширини b та площі F
Рисунок 7.3 - Параметри площадок
7.2.13 При розміщенні пожежних сповіщувачів під фальшпідлогою, за підвісною стелею чи в інших недоступних для огляду місцях повинна бути передбачена можливість визначення місця знаходження пожежного сповіщувача за допомогою виносного пристрою світлової індикації. При цьому конструкція фальшпідлоги або підвісної стелі повинна забезпечувати доступ до пожежних сповіщувачів для їх технічного обслуговування.
Для захисту приміщень з наявністю підвісних стель висотою до 0,9 м включно можуть бути застосовані двоточкові пожежні сповіщувачі.
7.2.14 Точкові пожежні сповіщувачі слід встановлювати під покриттям (перекриттям).
У місцях, де є загроза механічного ушкодження пожежного сповіщувача, повинна бути передбачена захисна конструкція, яка не порушує його працездатності та ефективності виявлення пожежі.
Пожежні сповіщувачі та шлейфи СПС, які змонтовані на висоті менше ніж 2,2 м від підлоги, обов’язково захищаються від механічних ушкоджень.
7.2.15 Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі слід встановлювати з максимальною висотою повітрозабірних труб в залежності від класу чутливості:
клас С (звичайна) – до 8 м включно;
клас В (підвищена) – до 15 м включно;
клас А (дуже висока) – не обмежується (з урахуванням технічних характеристик).
Якщо аспіраційні димові пожежні сповіщувачі призначено для захисту приміщення по всій площі, а не для локального захисту обладнання, то всі точки відбору проб повинні мати радіус дії, який не перевищує 7,5 м. При цьому загальна площа, яка контролюється одним аспіраційним димовим пожежним сповіщувачем, не повинна перевищувати більше ніж одну димову зону за 1600 м2.
Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі повинні відповідати вимогам ДСТУ EN 54-20. При проектуванні та виборі аспіраційних димових пожежних сповіщувачів необхідно застосовувати вимоги, що викладені в розділі 5, 7 ДСТУ EN 54-20. Вибір максимальної довжини труб та чутливості аспіраційних димових пожежних сповіщувачів повинен проводитись:
для попередньо розрахованих трубопроводів простих конфігурацій згідно з інструкціями виробника;
для повністю розрахованих трубопроводів складних конфігурацій згідно з інструкціями виробника, а в разі їх відсутності можливе використання спеціалізованих комп’ютерних програм, розроблених виробником.
Дані з детальними розрахунками у вигляді спеціальних робочих таблиць або комп’ютерних роздруківок (за необхідності) можуть бути додані до проекту.
(Пункт 7.2.15 змінено, Зміна № 1)
7.2.16 Передавач та приймач променевого димового сповіщувача повинні встановлюватись на стінах, перегородках, колонах та інших конструкціях, які гарантують їх нерухоме кріплення.
(Пункт 7.2.16 змінено, Зміна № 1)
7.2.17 Передавач та приймач променевого димового сповіщувача слід розміщувати так, щоб у зоні виявлення пожежі сповіщувачем не знаходилися сторонні об’єкти.
Оптична вісь променевого димового сповіщувача не повинна знаходитись ближче ніж 0,5 м до стін, перегородок, конструкцій обладнання або інших матеріалів.
Максимальна відстань між передавачем та приймачем променевого димового сповіщувача повинна бути не більше ніж 100 м.
7.2.18 Максимальна відстань між паралельними оптичними осями лінійних пожежних сповіщувачів, оптичною віссю і стіною визначається за таблицею 7.4, але не повинна перевищувати значень, вказаних в технічній документації на ці сповіщувачі.
У приміщеннях заввишки більше 11 м променеві сповіщувачі встановлюються в два яруси. Розміщення ярусів визначається за таблицею 7.4, при цьому перший ярус слід передбачати на відстані від 1,5 м до 2 м від верхнього рівня пожежного навантаження, але не менше ніж 4 м від рівня підлоги, встановлення додаткового ярусу сповіщувачів слід передбачати на відмітці не більше ніж 0,8 м від рівня перекриття.
Таблиця 7.4 Максимальна відстань між паралельними оптичними осями та оптичною віссю і стіною
(Таблицю 7.4 змінено, Зміна № 1)
7.2.19 Максимальна відстань між лінійними тепловими пожежними сповіщувачами, сповіщувачами і стіною визначається за таблицею 7.5, але не повинна перевищувати значень, указаних у технічній документації на ці сповіщувачі.
Таблиця 7.5 Максимальна відстань між лінійними тепловими пожежними сповіщувачами
(Таблицю 7.5 змінено, Зміна № 1)
7.2.20 Резерв ємності приймально-контрольних приладів або кільцевих шлейфів пожежної сигналізації для систем з адресованими компонентами повинен бути не менше ніж 10 %.
7.2.21 Зовні будинків ручні пожежні сповіщувачі слід встановлювати на відстані не більше 150 м один від одного та забезпечувати їх штучним освітленням та світловими покажчиками згідно з ДСТУ ISO 6309.
7.2.22 Резервний запас пожежних сповіщувачів (димових, теплових, ручних тощо) повинен становити не менше 10 % від загальної кількості їх в СПС.
(Пункт 7.2.22 змінено, Зміна № 1)
7.2.23 У будинках та спорудах не підлягають обладнанню СПС приміщення:
а) з мокрими процесами (душові, басейни, мийні, умивальні);
б) санвузли, крім санвузлів у будинках з атріумами у громадських висотних будинках, вокзалах всіх видів транспорту, театрах, критих спортивних спорудах, кінотеатрах та підземних спорудах;
в) припливних венткамер, що не обслуговують виробничі, складські приміщення категорій А, Б та В, насосних станцій водопостачання та бойлерних і теплових пунктів;
г) виробничих та складських приміщень категорії Д за пожежною небезпекою;
д) сходів та сходових кліток, крім сходів типу С2;
е) приміщення та площі, що вказані в А.5.3.8 ДСТУ CEN/TS 54-14.
(Пункт 7.2.23 змінено, Зміна № 1)
7.2.24 ППКП встановлюють в передбаченому для цього приміщенні пожежного поста, що обладнують пожежними сповіщувачами. Допускається встановлення ППКП у приміщеннях без постійного чергування персоналу за умови передавання тривожних сповіщень на пульти пожежного спостерігання. У таких приміщеннях слід передбачити заходи, що запобігають доступу сторонніх осіб до ППКП.
У разі встановлення ППКП у приміщенні без постійного перебування чергового персоналу значення температури, вологості та освітленості такого приміщення повинно бути не нижче ніж вимоги, наведені в 5.9.
(Пункт 7.2.24 змінено, Зміна № 1)
7.2.25 ППКП і апаратуру управління заборонено встановлювати у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах (згідно з НПАОП 40.01-1.32). Обладнання АСПГ та СПС, що розміщується у межах вибухонебезпечної зони, повинно мати допустимий рівень вибухозахисту і ступінь захисту оболонки електричних апаратів і приладів. Прокладання проводів і кабелів у таких зонах повинно відповідати вимогам НПАОП 40.01-1.32 відповідно до класу вибухонебезпечної зони.
7.2.26 ППКП і устатковання управління встановлюють на будівельних конструкціях, виконаних з негорючих матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19.
Допускається встановлення вказаного устатковання на конструкціях, виконаних із горючих матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, за умови захисту цих конструкцій металевим листом завтовшки не менше 1 мм або іншим листовим негорючим матеріалом завтовшки не менше 10 мм. При цьому листовий матеріал повинен виступати за контури встановленого на ньому обладнання не менше ніж на 100 мм.
7.2.27 У випадках, коли використовуються системи оповіщення СО4 та СО5, система пожежної сигналізації повинна бути з адресними компонентами.
7.2.28 Системи пожежної сигналізації повинні формувати імпульс на управління автоматичними системами пожежогасіння та оповіщення про пожежу типу СО4, СО5 у разі спрацьовування не менше двох пожежних сповіщувачів, які встановлюються в одному приміщенні. Розміщувати пожежні сповіщувачі необхідно так, щоб кожна точка контрольованої площі знаходилась у межах робочих радіусів двох пожежних сповіщувачів у відповідності з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14.
Формування сигналів управління систем протидимного захисту, оповіщення про пожежу типів СО1–СО3, хибне спрацювання якого не може привести до зниження рівня безпеки людей технологічним, електротехнічним та іншим обладнанням, яке блокується системами пожежної сигналізації, допускається здійснювати від спрацювання одного пожежного сповіщувача або технологічного датчика.
Для зниження ймовірності хибного спрацювання доцільно уникати розміщення двох пожежних сповіщувачів в одній точці (один біля одного).
7.2.29 Не допускається передбачати в проектах для контролювання одного об’єкта більш ніж одного ППКП системи пожежної сигналізації, окрім як при застосуванні ієрархічних систем згідно з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14.
7.3
(Пункт 7.3 вилучено, Зміна № 1)
7.4
(Пункт 7.4 вилучено, Зміна № 1)
8 СИСТЕМИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ
8.1 Загальні вимоги
8.1.1 Системи пожежогасіння поділяються за конструктивним виконанням, характером впливу на осередок пожежі або способом гасіння, за способом пуску відповідно до ДСТУ 2273.
(Пункт 8.1.1 змінено, Зміна № 1)
8.1.2 Вибирати АСПГ слід з урахуванням характерних небезпечних факторів можливої пожежі, а також впливу вогнегасної речовини на довкілля та людей.
8.1.3 Системи пожежогасіння повинні забезпечувати:
спрацювання протягом часу, який має бути меншим за час початкової стадії розвитку пожежі;
розрахункову інтенсивність подачі та/або необхідну концентрацію вогнегасної речовини;
локалізацію пожежі протягом часу, необхідного для введення в дію оперативних сил і засобів, або її ліквідацію.
(Пункт 8.1.3 змінено, Зміна № 1)
8.1.4 АСПГ повинні виконувати одночасно і функції системи пожежної сигналізації. Будинки та приміщення, що захищаються АСПГ, для яких сигнал запуску не формується СПС, повинні обладнуватися СПС для увімкнення СПДЗ і CO.
8.1.5 Для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням (плити; сковороди; вертикальні, кутові, ланцюгові печі; шашличні печі з використанням газу, дров, кам’яного вугілля; фритюрниці; жарові шафи; "китайські котли" тощо; системи витяжної вентиляції), на підприємствах харчування при кількості посадочних місць 50 та більше необхідно використовувати модульні системи локального пожежогасіння, спеціалізовані для такого виду загорань. Місцевий ручний пуск таких систем необхідно розміщувати відповідно до 13.4.7.
8.1.6 Якщо у приміщеннях, які не категоруються згідно з НАПБ Б.03.002 (торговельні, торговельно-виставкові комплекси тощо), розміщуються виробничі ділянки, що відносяться до категорій А, Б та В і не відокремлені протипожежними перешкодами, необхідно передбачати їх захист автоматичними системами пожежогасіння локального типу в межах ділянки (зони).
8.1.7 АСПГ об’ємним способом повинні забезпечувати формування керуючого імпульсу:
а) на автоматичне відключення вентиляції та перекривання, за необхідності, прорізів у суміжні приміщення до початку подавання вогнегасної речовини у приміщення, яке захищається;
б) на зачинення дверей, що за умов експлуатування повинні бути постійно відчиненими;
в) на затримку подавання вогнегасної речовини в об’єм, який захищається, протягом часу, необхідного для евакуювання людей згідно з ГОСТ 12.1.004, але не менше 30 с на видачу попереджувальних сигналів про спрацювання системи відповідно до 8.1.8.
8.1.8 При спрацюванні АСПГ об’ємним способом до подавання вогнегасної речовини у приміщення, яке захищається, повинен бути виданий сигнал у вигляді напису на світловому табло "ГАЗ (піна, порошок, аерозоль)! "ВИХОДЬ" та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до приміщення у цьому випадку повинен бути виданий світловий сигнал "ГАЗ (піна, порошок, аерозоль)! – "НЕ ЗАХОДИТИ!", а у приміщенні чергового персоналу – відповідний сигнал щодо подавання вогнегасної речовини.
АСПГ, окрім спринклерних, повинні оснащуватись ручним пуском:
а) дистанційним – від пристроїв, що розміщуються біля входу до приміщення, яке захищається, та з приміщення пожежного поста. При цьому пристрої дистанційного пуску систем повинні бути забезпечені захистом від випадкового приведення їх в дію або механічного пошкодження;
б) місцевим – від пристроїв, встановлених на вузлі управління та (або) на станції пожежогасіння.
8.1.9 Автоматичний пуск АСПГ повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за схемою логічного "І"), одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів (що включені за схемою логічного "АБО"). Управління технологічним, вентиляційним, електротехнічним та іншим обладнанням здійснюється згідно з 13.3.1 о) та 13.4.1 к).
8.1.10 Двері приміщень, які обладнуються об’ємними АСПГ, повинні бути обладнані пристроями самозачинення. Час повного закриття клапанів системи примусової вентиляції (якщо така є у цьому приміщенні) не повинен перевищувати 30 с.
8.1.11 Приміщення станції пожежогасіння повинні бути:
а) обладнані припливно-витяжною вентиляцією з нижнім забором повітря, що забезпечує стан повітряного середовища, вміст шкідливих речовин в якому не перевищує для них гранично допустимих концентрацій;
б) оснащені принциповою схемою системи із зазначенням напрямків подачі вогнегасної речовини, найменувань (номерів) приміщень, куди веде кожен напрямок, а також з описом принципу дії системи;
в) відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу і перекриттями 3-го типу;
г) обладнані аварійним освітленням безпеки, телефонним зв’язком або іншими засобами мовленнєвого зв’зку;
Приміщення станції пожежогасіння забороняється розташовувати безпосередньо над і під приміщеннями категорій А, Б, В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння.
Вихід із приміщення станції належить передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу із станції до сходової клітки, яка має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу приміщень категорії А, Б, В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння.
Двері у приміщення станції пожежогасіння повинні бути постійно замкненими.
Доступ у приміщення станції пожежогасіння повинен бути обмежений згідно з ДСТУ-Н СЕN/TS 54-14.
(Пункт 8.1.11 змінено, Зміна № 1)
8.1.12 Для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок, які згідно з будівельними нормами не підлягають обов’язковому оснащенню автоматичними системами пожежогасіння, можуть застосовуватись автономні системи пожежогасіння.
(Пункт 8.1.12 змінено, Зміна № 1)
8.1.13 Проектування, монтування, експлуатування і технічне обслуговування автономних систем пожежогасіння локального застосування слід здійснювати відповідно до чинних нормативних документів та технічної документації підприємств-виготовлювачів цих систем.
Використання автономних систем локального застосування з термоактивуючою мікрокапсульованою вогнегасною речовиною – відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-ХХ1).
1)На розгляді.
8.1.14 У будинках та спорудах не підлягають обладнанню системами пожежогасіння примiщення згідно з 7.2.23.
(Пункт 8.1.14 змінено, Зміна № 1)
8.2 Вимоги до автоматичних та автономних систем пожежогасіння за видами вогнегасної речовини
8.2.1
Проектування автоматичних спринклерних систем водяного пожежогасіння здійснюється відповідно до вимог ДСТУ Б EN 12845.
Вибір водоживильника автоматичних спринклерних систем водяного пожежогасіння необхідно здійснювати відповідно до таблиці 8.1
Таблиця 8.1 Вибір типу водоживильників
Проектування автоматичних дренчерних систем водяного та пінного пожежогасіння здійснюється відповідно до ДСТУ Б CEN/TS 14816.
Проектування, монтування систем пінного пожежогасіння здійснюють згідно з ДСТУ Б EN 13565-2 і ДСТУ 8615. Компоненти систем пінного пожежогасіння мають відповідати вимогам ДСТУ EN 13565-1, а піноутворювачі – ДСТУ EN 1568-1, ДСТУ EN 1568-2, ДСТУ EN 1568-3, ДСТУ EN 1568-4 залежно від особливостей системи та об’єкта протипожежного захисту.
Проектування, монтування систем пожежогасіння тонкорозпиленою водою здійснюють згідно з ДСТУ CEN/TS 14972.
(Пункт 8.2.1 змінено, Зміна № 1)
8.2.2
Проектування систем порошкового пожежогасіння повинне здійснюватись відповідно до вимог ДСТУ 7052 і додатка Г цих будівельних норм.
8.2.3
Проектування, монтування систем аерозольного пожежогасіння з використанням твердопаливних генераторів здійснюють відповідно до вимог ДСТУ CEN/TR 15276-2, генератори вогнегасного аерозолю, що використовуються в цих системах, мають відповідати вимогам ДСТУ CEN/TR 15276-1.
(Пункт 8.2.3 змінено, Зміна № 1)
8.2.4
Проектування, монтування систем газового пожежогасіння здійснюють відповідно до ДСТУ EN 15004-1, ДСТУ 4578.
Компоненти систем газового пожежогасіння мають відповідати вимогам ДСТУ 4095, ДСТУ 4312, ДСТУ 4469, ДСТУ EN 1209.
Газові вогнегасні речовини, що використовуються в системах газового пожежогасіння, повинні відповідати вимогам ДСТУ 3958, ДСТУ EN 15004, ДСТУ 5092, ДСТУ 7288.
Проектування, монтування систем газового пожежогасіння на основі вогнегасних виробів з термоактивовуваною, мікрокапсульованою вогнегасною речовиною виконують відповідно до ДСТУ-Н Б В.2.5-84.
(Пункт 8.2.4 змінено, Зміна № 1)
8.2.5
На об’єктах можуть застосовуватися системи зниження концентрації кисню.
(Пункт 8.2.5 долучено, Зміна № 1)
8.3
(Пункт 8.3 вилучено, Зміна № 1)
8.4
(Пункт 8.4 вилучено, Зміна № 1)
9 СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ ЕВАКУЮВАННЯМ (В ЧАСТИНІ СИСТЕМИ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ПОЖЕЖУ І ПОКАЖЧИКІВ НАПРЯМКУ ЕВАКУЮВАННЯ)
(Назву розділу 9 змінено, Зміна № 1)
9.1 Галузь застосування
9.1.1 Система оповіщення (далі – CO) про пожежу та управління евакуюванням людей призначена для оповіщення людей, що перебувають в будинку (споруді), про виникнення пожежі з метою створення умов для їх своєчасного евакуювання.
9.1.2
(Пункт 9.1.2 вилучено, Зміна № 1)
9.1.3 Оповіщення здійснюється одним із таких способів або їх комбінацією:
передачею звукових, а також, за необхідності, світлових сигналів оповіщення у всі приміщення будинку;
трансляцією мовленнєвих повідомлень про пожежу;
передачею в окремі зони будинку або приміщення повідомлень про місце виникнення пожежі, про шляхи евакуювання та дії, що забезпечують особисту безпеку;
увімкненням світлових покажчиків рекомендованого напрямку евакуювання;
увімкненням освітлення евакуювання.
Зони оповіщення визначаються при проектуванні виходячи з умов забезпечення безпечного евакуювання людей.
(Пункт 9.1.3 змінено, Зміна № 1)
9.1.4 CO із використанням мовленнєвого оповіщення за відсутності небезпечних ситуацій допускається використовувати в режимі трансляції музичних програм та іншої інформації з обов’язковим автоматичним вимкненням цього режиму при надходженні пожежної тривоги.
9.2 Загальні вимоги
9.2.1 За способами оповіщення CO ділиться на світлові (візуальні), звукові, мовленнєві та комбіновані.
9.2.2 CO з використанням світлової (візуальної) сигналізації складається із світлових оповіщувачів, світлових покажчиків, знаків, табло або інших пристроїв, сигнальна інформація від яких створюється подачею сигналу управління. При цьому світлові (візуальні) системи оповіщення застосовуються у разі неможливості забезпечити оповіщення звуковими та мовленнєвими оповіщувачами.
9.2.3 CO з використанням звукової сигналізації складається із звукових пожежних оповіщувачів згідно з ДСТУ EN 54-3, що генерують звукові сигнали попередження про пожежу при подачі на них сигналу управління.
9.2.4 CO для забезпечення мовленнєвого оповіщення складається з устаткування управління та індикації і гучномовців згідно з ДСТУ-Н CEN/TS 54-14, ДСТУ EN 54-16 та ДСТУ EN 54-24 відповідно. Трансляція мовленнєвого повідомлення забезпечується ручним або автоматичним запуском устаткування управління та індикації.
9.2.5 Комбінована CO складається із світлової, звукової та/або мовленнєвої сигналізації.
9.2.6 Вибір типів CO для будинків і приміщень різного призначення подано у додатку Б. Системи оповіщення про пожежу поділяють на п’ять типів за параметрами, наведеними в додатку Б.
9.2.7 Приведення в дію CO виконується:
в автоматичному режимі сигналом від СПС;
в ручному режимі оперативним персоналом із пожежного поста при отриманні сигналу від СПС або АСПГ. При цьому ручний режим має найвищий пріоритет управління CO.
9.2.8
(Пункт 9.2.8 вилучено, Зміна № 1)
9.2.9 Оповіщення повинно виконуватись у всіх приміщеннях будинків (споруд) із постійним та тимчасовим перебуванням людей та, за необхідності, на прилеглій до будинку території.
9.2.10
(Пункт 9.2.10 вилучено, Зміна № 1)
9.2.11 При проектуванні слід передбачити у будівлях, де можливе перебування людей, що не володіють національною мовою, можливість мовленнєвих повідомлень декількома мовами, але не більше ніж чотирма.
(Пункт 9.2.11 змінено, Зміна № 1)
9.2.12 Допускається використовувати CO з радіоканальними з’єднувальними лініями, при цьому вони повинні бути забезпечені автоматичним контролем їх працездатності.
9.3 Вимоги до сигналів оповіщення
9.3.1 Рівень звукового тиску сигналів оповіщення повинен бути не менше ніж на 15 дБ вище рівня постійного шуму та не менше ніж на 5 дБ вище рівня максимального шуму тривалістю не менше 60 с. Вимірювання рівнів звукового тиску виконується на висоті 1,5 м від рівня підлоги з використанням А-зваженого фільтра (дБА) у будь-якій точці зони обслуговування. Ці вимоги відносяться до звукових, голосових оповіщувачів та гучномовців.
9.3.2 Загальний рівень звукового тиску, отриманий у результаті складання шумів навколишнього середовища з акустичними сигналами від усіх працюючих оповіщувачів або гучномовців, не повинен перевищувати 120 дБА в будь-якій точці зони оповіщення.
9.3.3 Звукові оповіщувачі або гучномовці для встановлення в туалетних кімнатах та ліфтових кабінах повинні забезпечувати рівень звукового тиску не менше ніж на 10 дБ вище рівня постійного шуму.
9.3.4 Звукові оповіщувачі або гучномовці для встановлення в спальних кімнатах повинні забезпечувати рівень звукового тиску не менше ніж 75 дБА, а також як мінімум на 15 дБ перевищувати рівень постійного шуму.
Якщо між спальним приміщенням та оповіщувачем розміщена якась перепона (двері, штори або розсувні перегородки), то ця перепона повинна бути встановлена при проведенні вимірювань рівня звукового тиску.
1 Вимірювання рівнів звукового тиску сигналів оповіщення (9.3.1-9.3.4) виконується шумоміром із використанням A-зваженого фільтра та часовою характеристикою F (швидко).
2 Вимірювання рівнів звукового тиску (9.3.3–9.3.4) виконується на висоті 0,7 м від рівня підлоги.
9.3.5 У приміщеннях із великим рівнем шуму (танцювальні зали, нічні клуби, механічні цехи тощо), де рівень постійного шуму може перевищувати 100 дБА, повинно використовуватись відключення джерел шуму від енергоживлення комутаційними пристроями, які керуються системою сигналізації, за винятком випадків, коли відключення енергоживлення може призвести до іншої небезпеки. Після виключення джерела шуму рівень звукового тиску сигналів оповіщення повинен відповідати вимогам 9.3.1 та 9.3.2. У цих зонах оповіщення необхідно додатково встановлювати світлові оповіщувачі.
9.3.6 У приміщеннях, де людьми використовується шумозахисне спорядження для ослаблення рівня шуму навколишнього середовища, це ослаблення враховується згідно з технічними даними шумозахисного спорядження. Для компенсації рівня ослаблення необхідно відповідне збільшення рівня звукового тиску сигналу оповіщення. У цих зонах необхідно додатково використовувати світлові оповіщувачі.
9.3.7 Якщо в одному приміщенні зони оповіщення використовується два або більше звукових оповіщувачів, їх сигнали повинні бути синхронними.
9.3.8 У приміщеннях, де рівень постійного шуму перевищує 105 дБА, необхідно використовувати світлові оповіщувачі.
9.3.9 При розрахунку рівнів звукового тиску оповіщувачів та гучномовців необхідно враховувати, що різке збільшення рівня звукового тиску більше ніж на 30 дБ порівняно з рівнем постійного шуму навколишнього середовища може привести до раптового та небезпечного переляку людей.
9.3.10 Типові значення рівнів звукового тиску постійного шуму навколишнього середовища для різних приміщень, дБА:
офісні приміщення – 55
навчальні приміщення – 45
виробничі приміщення – 80
механічні цехи – 85
адміністративні приміщення – 50
торгові зали супермаркетів – 60
торгові приміщення – 50
житлові приміщення – 35
лікарняні палати – 45
зали для конференцій – 55
склади – 35
підземні (підвальні) приміщення – 40
ліфтові кабіни – 55.
9.3.11 Світлові оповіщувачі повинні відповідати вимогам ДСТУ EN 54-23.
9.4 Вимоги до розміщення оповіщувачів та гучномовців
9.4.1 При проектуванні CO необхідно користуватись даними про акустичні та планувальні характеристики приміщень будинку, акустичні та світлові характеристики оповіщувачів, що плануються для використання.
9.4.2
(Пункт 9.4.2 вилучено, Зміна № 1)
9.4.3 При проведенні акустичних розрахунків приміщень допускається користуватись комп’ютерним моделюванням.
(Пункт 9.4.3 змінено, Зміна № 1)
9.4.4
(Пункт 9.4.4 вилучено, Зміна № 1)
9.4.5 Настінні звукові оповіщувачі та гучномовці необхідно встановлювати так, щоб відстань між верхньою частиною оповіщувача і рівнем підлоги була не менше 2,2 м, а відстань між верхньою частиною оповіщувача та рівнем стелі була не менше 0,15 м. У разі неможливості виконання цих вимог допускається встановлювати оповіщувачі на відстані більше ніж 0,15 м від стелі, при цьому обладнання і кабелі, що знаходяться на відстані нижче ніж 2,2 м від підлоги, необхідно захистити від механічних пошкоджень.
9.4.6 Оповіщувачі, які встановлені з урахуванням 9.4.5, але при експлуатуванні можуть бути механічно пошкодженими, повинні бути захищені.
9.4.7 У випадку використання захисних коробок чи кришок характеристики створюваного оповіщувачами звукового поля повинні знаходитись у межах, встановлених для цих оповіщувачів.
(Пункт 9.4.7 змінено, Зміна № 1)
9.4.8 Допускається використовувати оповіщувачі та гучномовці, що встановлюються на стелі.
9.4.9 Оповіщувачі та гучномовці, якщо вони призначені для використання у спеціальних умовах, повинні відповідати цим умовам.
(Пункт 9.4.9 змінено, Зміна № 1)
9.4.10 При проектуванні CO з використанням гучномовців зони з великою сумарною потужністю слід розділяти на декілька кабельних ліній із сумарною потужністю підімкнених до однієї лінії гучномовців не більше 700 Вт з метою зменшення втрат у лінії та підвищення надійності оповіщення у разі пошкодження однієї із кабельних ліній. При цьому перевагу слід надавати "шаховому" порядку підімкнення гучномовців до кожної лінії із обов’язковим збереженням синфазної роботи всіх гучномовців у межах однієї зони, користуючись маркуванням кабельних ліній та гучномовців.
9.4.11 Забороняється використовувати одночасно звукові оповіщувачі та гучномовці в одному приміщенні.
9.4.12 Строби, які виконують функції світлових оповіщувачів (далі – строби), повинні розміщатися так, щоб у будь-якій частині приміщення, що захищається, в поле зору людей попадали прямі світлові сигнали від строба, або світлові сигнали, відбиті від стін або інших площин.
Якщо в поле зору людини можуть попасти світлові сигнали від двох або більше стробів, їх робота повинна синхронізуватись.
9.4.13 При настінному розміщенні стробів вони повинні встановлюватись у середній точці довшої стіни на висоті від 2,2 м до 2,4 м від рівня підлоги.
9.4.14 Рекомендації до розміщення настінних стробів у залежності від розміру приміщення наведені в таблиці 9.1.
Таблиця 9.1 Розміщення настінних стробів
9.4.15 Рекомендації щодо розміщення стробів у центрі стелі в залежності від розмірів та висоти приміщення наведені в таблиці 9.2.
9.4.16 Розміщення стробів у коридорах завширшки більше 6 м слід виконувати аналогічно приміщенню 6 м × 6 м.
Таблиця 9.2 Розміщення стробів у центрі стелі
9.4.17 Якщо одним стробом неможливо забезпечити весь коридор, то необхідно враховувати наступне:
у будь-якій точці коридора повинен бути видимий принаймні один строб інтенсивністю не менше 15 кд;
строб повинен встановлюватись не далі 4,5 м від торця коридора;
відстань між стробами по коридору – не більше ніж 70 м;
якщо в коридорі є перегородки, то вони повинні прийматись як торець коридора.
9.4.18 У спальних кімнатах строби настінного розміщення повинні встановлюватись так, щоб відстань між головою людини, що спить, та стробом була не більше 4,8 м. Висота розміщення строба повинна бути не менше 0,6 м від стелі, а інтенсивність світлового потоку цього строба не менше 110 кд, враховуючи можливість скупчення диму під стелею у випадку пожежі.
9.4.19 При використанні в спальних приміщеннях стробів із розміщенням їх на стелі інтенсивність його світлового потоку повинна бути не менше 170 кд.
9.4.20 У всіх випадках при розрахунку кількості та розміщення стробів у кожному окремому приміщенні необхідно враховувати їх діаграми розсіювання світла.
9.5 Зони оповіщення
9.5.1 Визначення зон ведеться за наступними показниками:
особливістю пожежної небезпеки та архітектурно-планувальних рішень будинку;
можливими шляхами поширення небезпечних факторів пожежі;
умовами та шляхами евакуювання людей.
9.5.2 Межі зон оповіщення повинні збігатися з зовнішніми стінами будинку, межами протипожежних відсіків, міжповерховими перекриттями та іншими будівельними конструкціями.
9.5.3 Простори без протипожежних перегородок, будівельних конструкцій та протидимних екранів (завіс) із нормованим класом вогнестійкості не повинні розділятися на окремі зони оповіщення.
9.5.4 Якщо окрема зона оповіщення забезпечується декількома лініями оповіщення, всі оповіщувачі в цій зоні повинні керуватись одночасно.
9.5.5 Двосторонній зв’язок, влаштування якого передбачено 9.1.3, повинен бути призначений тільки для використання пожежними підрозділами.
9.6 Вимоги до електроживлення та кабельних ліній
9.6.1 Устаткування електроживлення CO повинно відповідати вимогам ДСТУ EN 54-4.
9.6.2 Після аварійного вимикання основного джерела електроживлення його резервне джерело повинно забезпечити працездатність CO в режимі спокою протягом 24 год, а у режимі пожежної тривоги – 15 хв, але не менше розрахункового часу евакуювання.
9.6.3 Резервним джерелом електроживлення СО або інтегрованої системи треба передбачати електропостачання І категорії за ПУЕ з використанням пристроїв автоматичного ввімкнення резерву (АВР). Резервне джерело електроживлення повинно відповідати вимогам 6.8.3 ДСТУ-Н CEN/ТS 54-14.
(Пункт 9.6.3 змінено, Зміна № 1)
9.6.4 Вибір способу резервного електроживлення визначається при проектуванні в залежності від призначення будинку.
(Пункт 9.6.4 змінено, Зміна № 1)
9.6.5 Для з’єднання оповіщувачів потрібно використовувати кабельні лінії, що забезпечують функціонування системи в умовах пожежі (контроль, несправність). Поперечний переріз кабелю потрібно визначати, беручи до уваги довжину мережі, струм та електричну напругу у кабелі
(Пункт 9.6.5 змінено, Зміна № 1)
9.6.6 Відгалуження від кабельних ліній повинно виконуватись із використанням розподільних коробок із класом вогнестійкості не нижчим показників вогнестійкості кабелів. Ці коробки повинні унеможливлювати коротке замикання кабельної лінії в результаті пошкодження кабельних ліній полум’ям сповіщувача та/або лінії відгалуження.
9.6.7 Коробка розподільна повинна забезпечувати підключення лінії відгалуження з необхідною сумарною потужністю гучномовців, що розміщені в зоні обслуговування.
9.6.8 Лінія відгалуження повинна бути призначена для обслуговування тільки однієї зони.
9.6.9 У системах із кільцевим розміщенням кабельних ліній при застосуванні ізоляторів короткого замикання можна не виконувати вимогу 5.16.1 за умови прокладання зворотної кабельної лінії через інші приміщення.
9.7 Вимоги до аварійного освітлення та показників напрямку евакуювання
9.7.1 Аварійне освітлення евакуювання призначене для того, щоб дати людям можливість залишити небезпечне місце та створити необхідні умови бачення та орієнтації на шляхах евакуювання і забезпечити легкий пошук засобів безпеки та пожежогасіння.
9.7.2 Аварійне освітлення евакуювання повинно бути стаціонарно встановлено, освітлювати зону підлоги та мати ударостійкий корпус.
9.7.3 Аварійне освітлення евакуювання повинно створювати на підлозі головних проходів і на сходах 0,5 лк.
9.7.4 Аварійне освітлення евакуювання при вимкненні основного джерела електроживлення повинно працювати не менше 60 хв від резервного джерела.
9.7.5 Вимоги до влаштування аварійного освітлення евакуювання необхідно встановлювати згідно з вимогами ДБН В.2.5-23 та ДБН В.2.5-28.
9.8
(Пункт 9.8 вилучено, Зміна № 1)
9.9
(Пункт 9.9 вилучено, Зміна № 1)
10 СИСТЕМИ ПРОТИДИМНОГО ЗАХИСТУ
10.1 Галузь застосування
Системи протидимного захисту передбачають з метою досягнення однієї або декількох таких цілей:
а) забезпечення умов для безпечного евакуювання;
б) забезпечення умов для гасіння пожежі та проведення пожежно-рятувальних робіт;
в) зниження ймовірності займання предметів, обладнання, речовин і матеріалів під впливом теплового випромінювання;
г) зниження впливу високих температур на конструкції будинку під час пожежі;
д) зменшення збитків від продуктів термічного розкладу та гарячих газів.
10.2 Загальні вимоги
10.2.1 Системи протидимного захисту (системи димо- та тепловидалення і системи зі створення різниці тисків) потрібно проектувати з урахуванням 10.1.
10.2.2 СПДЗ потрібно влаштовувати відповідно до вимог цих будівельних норм. Залежно від функціонального призначення будинку необхідно також враховувати вимоги ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-23, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.3-15, а також ДСТУ EN 12101-1, ДСТУ EN 12101-2, ДСТУ CEN/TR 12101-4, ДСТУ CEN/TR 12101-5 і ДСТУ EN 12101-6.
(Пункт 10.2.2 змінено, Зміна № 1)
10.2.3
(Пункт 10.2.3 вилучено, Зміна № 1)
10.2.4 Видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння потрібно передбачати:
а) з коридорів і холів житлових, громадських та адміністративно-побутових будинків згідно з ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.2-28 або іншими будівельними нормами залежно від виду та специфіки об’єкта;
б) з коридорів виробничих, житлових, громадських та адміністративно-побутових будинків умовною висотою більше ніж 26,5 м;
в) з коридорів довжиною більше ніж 15 м, які не мають природного освітлення, виробничих будинків категорій А, Б та В з кількістю поверхів два та більше;
г) з виробничих та складських приміщень з постійними робочими місцями, якщо приміщення віднесені до категорій А, Б, В, Г, а також категорії Д в будинках IVа ступеня вогнестійкості;
д) з торговельних залів площею більше ніж 150 м2, книгосховищ та архівів;
е) з приміщень, які не мають природного освітлення:
громадських та адміністративно-побутових з постійним або тимчасовим перебуванням 50 і більше осіб;
площею 55 м2 і більше, які призначено для зберігання або де використовуються горючі матеріали, за наявності постійних робочих місць;
гардеробних площею 200 м2 і більше.
Допускається передбачати видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння з виробничих приміщень категорії В площею не більше ніж 200 м2 через коридор, який примикає до цього приміщення.
(Пункт 10.2.4 змінено, Зміна № 1)
10.2.5 Видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння допускається не передбачати:
а) з приміщень, проміжок часу заповнення димом яких перевищує проміжок часу евакуації, розрахований згідно з ГОСТ 12.1.004 (крім приміщень категорій А та Б);
б) з приміщень площею менше ніж 200 м2 за умови, що їх відокремлено від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу та обладнано системами водяного або пінного пожежогасіння (крім приміщень категорій А та Б);
в) з лабораторних приміщень категорії В площею 36 м2 і менше;
г) з коридорів та холів, якщо для всіх приміщень, які мають двері, що відчиняються в цей коридор, передбачається безпосереднє димовидалення з механічним приводом.
Якщо на площі основного приміщення, для якого передбачено димовидалення, розташовано інші приміщення площею не більше ніж 50 м2, то окреме видалення диму з цих приміщень допускається не передбачати за умови розрахунку витрати диму з урахуванням сумарної площі цих приміщень.
(Пункт 10.2.5 змінено, Зміна № 1)
10.2.6 Приміщення, обладнані системами пожежогасіння об’ємним способом, не повинні оснащуватись системами протидимного захисту.
(Пункт 10.2.6 долучено, Зміна № 1)
10.3 Протидимний захист за рахунок створення різниці тисків під час пожежі
10.3.1 Залежно від особливостей захищуваного об’єкта протидимний захист за рахунок створення різниці тисків може здійснюватись за допомогою систем підпору повітря або систем зі зниження тиску. Загальні вимоги до систем зі створення різниці тисків – згідно з ДСТУ Б EN 12101-6.
10.3.2 Протидимний захист за рахунок створення різниці тисків під час пожежі потрібно передбачати:
а) у ліфтових шахтах або в протипожежних тамбур-шлюзах перед ліфтами в будинках з незадимлюваними сходовими клітками, окрім випадків, передбачених в ДБН В.1.1-7;
б) у незадимлюваних сходових клітках типів Н2 та Н4;
в) у тамбур-шлюзах, що мають вихід у вестибюль з незадимлюваних сходових кліток типу Н2;
г) у тамбур-шлюзах перед ліфтами в підвальних та підземних поверхах, окрім випадків, обумовлених у нормативних документах;
д) у тамбур-шлюзах перед сходами в цокольних, підвальних та підземних поверхах, окрім випадків, обумовлених у нормативних документах;
е) у ліфтових шахтах пожежних ліфтів та тамбур-шлюзах перед ними, окрім випадків, обумовлених у нормативних документах;
ж) у тамбур-шлюзах на входах в атріуми та пасажі з ліфтових холів (за винятком ліфтів, що розташовані в об’ємі атріуму), сходових кліток та інших шляхів евакуації;
з) у протипожежних тамбур-шлюзах, сходових клітках типів Н3, Н4 та за необхідності в інших просторах, призначених для забезпечення захисту людей, які перебувають у будинку під час пожежі.
(Пункт 10.3.2 змінено, Зміна № 1)
10.3.3 Допускається передбачати подавання зовнішнього повітря для створення надлишкового тиску в коридорах, що є загальними для приміщень, з яких безпосередньо видаляються продукти згорання.
В плавильних, ливарних, прокатних та інших гарячих цехах в тамбур-шлюзи допускається подавати повітря, яке відбирається з аерованих прогонів будівлі.
10.4 Видалення диму та тепла і поділ на димові зони
10.4.1 Застосовувати спільне обладнання систем димо- та тепловидалення для захисту приміщень різних категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою не допускається.
10.4.2 Димоприймальні пристрої потрібно розміщувати на димових шахтах під стелею коридора або холу, їх нижній рівень повинен бути розташований не нижче за верхній рівень дверного прорізу. Допускається приєднувати димоприймальні пристрої до димових шахт на відгалуженнях. Довжина коридора, обслуговуваного одним димоприймальним пристроєм, не повинна перевищувати 30 м. Площа, що обслуговується одним димоприймальним пристроєм, не повинна перевищувати 900 м2. Відстань від найвіддаленішої точки коридора до димоприймального пристрою не повинна перевищувати 20 м. До системи димо- та тепловидалення, що обслуговує коридор або хол, допускається приєднувати не більше двох димоприймальних пристроїв на одному поверсі.
У разі улаштування системи механічного димо- та тепловидалення до вертикального колектора потрібно приєднувати відгалуження не більше ніж від чотирьох приміщень або чотирьох димових зон на кожному поверсі.
Приміщення площею більше ніж 1600 м2 необхідно поділяти на димові зони виходячи з можливості виникнення пожежі в одній з них. Площа димової зони не повинна перевищувати 1600 м2. Кожну димову зону слід відгороджувати будівельними конструкціями або щільними вертикальними завісами з негорючих матеріалів, які опускаються зі стелі (перекриття) на підлогу, але не нижче ніж 2,5 м від підлоги, утворюючи під стелею (перекриттям) резервуари диму.
10.5 Протидимний захист системами природного димо- та тепловидалення
10.5.1 Видалення продуктів згорання безпосередньо з приміщень наземних одноповерхових будинків потрібно зазвичай передбачати системами природного димо- та тепловидалення, у цьому разі приміщення будинків, що захищаються системами природного димо- та тепловидалення, повинні бути заввишки 3,5 м і більше. Характеристики та вимоги до пристроїв систем природного димо- та тепловидалення повинні відповідати ДСТУ EN 12101-2 щодо вогнестійкості, експлуатаційної надійності, стійкості до впливу зовнішніх чинників (низької температури навколишнього середовища, вібрації, повітряного тиску, вітрових та снігових навантажень), працездатності та безвідмовного спрацювання механізму відкриття в умовах пожежі. Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення встановлюються в прорізах покрівлі приміщення будівлі, що захищається.
10.5.2 3 прилеглої до вікон зони завширшки 15 м та менше допускається видалення диму та теплоти назовні будівлі через віконні фрамуги (стулки, жалюзі), низ яких знаходиться на рівні не менше ніж 2,2 м від підлоги, оснащені системою відкриття і встановлені в прорізах зовнішніх стін будинку.
10.5.3 Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення необхідно розташовувати рівномірно за площею приміщень та димових зон. Розташування пристроїв не повинне у разі пожежі створювати небезпеку перенесення продуктів згорання від одного приміщення до іншого приміщення будинку або від одного до іншого протипожежного відсіку всередині будинку.
10.5.4 Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення потрібно розміщувати у верхній частині приміщення на покрівлі, стелі або на перекритті приміщення, а також у зовнішніх стінах будинку. Якщо стеля не є перекриттям, то пристрої можуть з’єднуватись з витяжними прорізами через вертикальні шахти (канали) димо- та тепловидалення. Припливні вентиляційні пристрої системи природного димо- та тепловидалення необхідно розташовувати за можливості поблизу підлоги. Звичайні двері та вікна можуть використовуватись як припливні вентиляційні пристрої, якщо їх верхній край знаходиться на 1 м нижче шару диму, та за умови забезпечення їх відчинення у разі пожежі.
10.5.5 Для керування двома або більше групами вентиляційних пристроїв природного димо- та тепловидалення і припливними вентиляційним пристроями, розташованими на стінах будівлі, потрібно передбачати систему контролю напрямку вітру, що забезпечує під час пожежі відкриття тих груп вентиляційних пристроїв, які не піддаються вітровому впливу.
10.6 Протидимний захист системами димо- та тепловидалення
(Назву пункту 10.6 змінено, Зміна № 1)
10.6.1 У багатоповерхових будинках потрібно передбачати, як правило, систему механічного димо- та тепловидалення. Допускається передбачати окремі для кожного ізольованого приміщення димові шахти природного димовидалення.
10.6.2 У бібліотеках, книгосховищах, архівах, складах паперу потрібно передбачати систему механічного димо- та тепловидалення.
10.6.3 Системи імпульсного димовидалення можуть бути застосовані в гаражах легкових авто за умови дотриманням вимог 5.7 цих норм
Під час проектування системи імпульсного димовидалення необхідно розробити алгоритм взаємодії цієї системи з іншими системами протипожежного захисту (СПС, АСПГ, СО, СПДЗ тощо). Розроблення цього алгоритму повинно здійснюватися з урахуванням:
а) взаємного розміщення струминних вентиляторів та пожежних сповіщувачів, спринклерних зрошувачів, а також покажчиків шляхів евакуації;
б) технічних характеристик СПС щодо можливості визначення місця виникнення пожежі;
в) можливого використання струминних вентиляторів для припливно-витяжної вентиляції;
г) інерційності спрацьовування спринклерних зрошувачів;
д) розрахункового часу евакуювання людей.
10.6.4 Вентилятори систем механічного димо- та тепловидалення повинні встановлюватись в окремих від вентиляторів іншого призначення приміщеннях, відгороджених протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежними перекриттями 3-го типу. Такі приміщення потрібно оснащувати системами вентиляції, які забезпечують уникнення можливості перевищення температурою повітря 60 °С.
У межах одного протипожежного відсіку допускається розташовувати припливні пристрої систем механічного димо- та тепловидалення безпосередньо в захищуваних об’ємах сходових кліток, коридорів і тамбур-шлюзів.
Допускається розташовувати припливні пристрої систем механічного димо- та тепловидалення на покрівлі та ззовні будинків з огорожею для захисту від доступу сторонніх осіб, у цьому разі вентилятори повинні мати кліматичне виконання, яке відповідає умовам їх застосуванням згідно з ГОСТ 15150.
10.7 Вимоги до елементів СПДЗ
10.7.1 Повітроводи і вентиляційні канали СПДЗ повинні мати клас вогнестійкості не нижче ніж:
а) ЕІ 180 – у житлових і громадських будинках з умовною висотою понад 73,5 м для транзитних повітроводів і шахт, розташованих за межами протипожежного відсіку, що ними обслуговується, та ЕІ 120 – для вертикальних повітроводів і шахт в межах протипожежного відсіку, що ними обслуговується;
б) ЕІ 150 – для транзитних повітроводів і шахт за межами обслуговуваного протипожежного відсіку, у цьому разі на транзитних ділянках повітроводів і каналів, які перетинають протипожежні перешкоди, встановлювати протипожежні клапани не потрібно;
в) ЕІ 45 – для вертикальних повітроводів і каналів у межах обслуговуваного протипожежного відсіку у разі видалення продуктів згорання безпосередньо з приміщень;
г) ЕІ 30 – у решті випадків у межах обслуговуваного протипожежного відсіку.
При цьому слід урахувати вимоги розділу 4 ДБН В.2.2-15 та розділу 9 ДБН В.2.3-15.
(Пункт 10.7.1 змінено, Зміна № 1)
10.7.2 Вентилятори систем механічного димо- та тепловидалення повинні мати виконання згідно з EN 12101-3.
10.7.3 Димові клапани повинні відповідати вимогам ДСТУ ЕN 12101-8 і встановлюватися відповідно до вимог ДСТУ СЕN /ТR 12101-5.
(Пункт 10.7.3 змінено, Зміна № 1)
10.7.4 Викид продуктів згорання в атмосферу над покриттям будівлі потрібно передбачати на відстані не менше ніж 5 м від припливних пристроїв системи димо- та тепловидалення або заскленої поверхні ліхтаря і на висоті не менше ніж 2 м від покрівлі з горючих матеріалів. Допускається викид продуктів згорання на меншій відстані від покрівлі за умови її захисту негорючими матеріалами на відстані не менше ніж 2 м від краю викидного отвору.
Допускається викид продуктів згоряння:
а) через димові люки, клапани та ліхтарі в прорізах покриття будівлі та димові фрамуги у прорізах фасаду будівлі, оснащені механізмом відкриття, що забезпечує їхню працездатність з урахуванням власної маси та за еквівалентного вітрового тиску і снігового навантаження відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27 і ДБН В.1.2-2, але за швидкості вітру не більше ніж 10 м/с у найбільш несприятливому напрямку – для вітрового тиску.
б) через решітки на зовнішній стіні (або через шахти зовнішньої стіни) на фасаді без віконних прорізів або на фасаді з вікнами на відстані не менше ніж 5 м по горизонталі та по вертикалі від вікон та не менше ніж 2 м заввишки від рівня землі, або за меншої відстані від вікон у разі забезпечення швидкості потоку не менше ніж 20 м/с;
в) через окремі шахти на висоті 2 м від рівня землі не менше ніж 15 м від зовнішніх стін з вікнами або від повітрозабірних або викидних пристроїв систем вентиляції, або за меншої відстані – у разі забезпечення швидкості потоку не менше ніж 20 м/с.
(Пункт 10.7.4 змінено, Зміна № 1)
10.8
(Пункт 10.8 вилучено, Зміна № 1)
10.9
(Пункт 10.9 вилучено, Зміна № 1)
11 ДИСПЕТЧЕРИЗАЦІЯ (ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПУНКТ УПРАВЛІННЯ) ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СПЗ
11.1 Галузь застосування
11.1.1 Диспетчеризація (центральний пункт управління) системами протипожежного захисту (далі – ЦПУ СПЗ) та автоматизація систем протипожежного захисту забезпечує контроль, сигналізацію і електрокерування роботою систем згідно з вимогами розділу 5 цих будівельних норм.
11.1.2 ЦПУ СПЗ встановлюється на об’єктах, де передбачені системи оповіщення людей про пожежу та управління евакуюванням 4-го та 5-го типу (СО4 та СО5), у будинках громадського призначення умовною висотою понад 47 м, якщо їх клас наслідків (відповідальності) відповідає СС3 згідно з ДБН В.1.2.-14, а також у будинках, які будуються згідно з ДБН В.2.2-24.
На інших об’єктах електрокерування контроль і сигналізація СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі та інших надзвичайних ситуацій, повинні відповідати вимогам підрозділу 11.3 та розділу 13.
11.2 Центральний пункт управління СПЗ
11.2.1 ЦПУ СПЗ повинен розміщуватись у приміщенні пожежного поста.
11.2.2 ЦПУ СПЗ повинен забезпечувати:
а) інтеграцію автоматичних систем протипожежного захисту і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі;
б) графічне та текстове відображення інформації стану та зміни режимів роботи систем СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі, згідно з переліком обов’язкових вимог, що викладені в підрозділі 11.3;
в) дистанційне управління та моніторинг щодо всіх необхідних функцій СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі, що викладені в підрозділі 11.3, тільки через застосовані на об’єкті приймально-контрольні пожежні прилади та обладнання СПЗ;
г) документування і реєстрування усіх подій та ситуацій, які виникають в СПЗ;
д) розмежування доступу до програмних комплексів як мінімум на три рівні:
оперативно-черговий персонал;
обслуговувальний персонал;
адміністратор системи.
Розмежування може бути виконано програмним: паролі, рівні доступу та/або апаратним шляхом: зчитувачі, ключі, їх комбінації тощо;
е) ЦПУ СПЗ не повинен включати в себе програмно-апаратні засоби, що надають можливість віддаленого (дистанційного) доступу до системи/систем із метою зміни запрограмованих параметрів.
(Пункт 11.2.2 змінено, Зміна № 1)
11.2.3 До складу ЦПУ СПЗ можуть входити:
а) автоматизоване робоче місце/місця (далі – АРМ) оперативно-чергового персоналу з пожежної безпеки об’єкта та станція візуалізації;
б) сервер (сервери) вводу-виводу інформаційних потоків;
в) програмні комплекси забезпечення функціонування (спеціалізоване програмне забезпечення);
г) мережа та устаткування збору та передачі інформації від ППКП СПЗ і систем та устаткування, що не входять до складу СПЗ, але пов’язані із забезпеченням безпеки людей на об’єкті при виникненні пожежі.
(Пункт 11.2.3 змінено, Зміна № 1)
11.2.4 За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймальники ЦПУ СПЗ належить відносити до І категорії згідно з ПУЕ.
Для забезпечення стабільності роботи обладнання ЦПУ СПЗ під час перемикання вводів електропостачання підключення обладнання слід виконувати через пристрій, який унеможливлює хибну тривогу.
11.2.5 При проектуванні ЦПУ СПЗ об’єкта слід передбачати його інтеграцію в автоматизовану систему моніторингу та управління (далі – АСМУ) ДСТУ-Н В.2.5-37.
(Пункт 11.2.5 змінено, Зміна № 1)
11.3 Автоматизація інженерних систем та технологічного обладнання, які не входять до складу СПЗ, але функціонально з ними пов’язані
(Назву пункту 11.3 змінено, Зміна № 1)
11.3.1
11.3.1.1 Електрокерування повинне забезпечити виконання вимог ДБН В.2.5-64, а також:
а) автоматичний пуск робочих насосів;
б) автоматичний пуск резервних насосів у разі відмови пуску або не виходу робочого насоса на режим;
в) автоматичне увімкнення, відкривання електрозасувки на обвідній лінії водомірного вузла;
г) місцеве, дистанційне управління насосами;
д) відключення автоматичного пуску насосів;
е) автоматичний контроль цілісності електричних кіл датчиків положення пожежного кран-комплекту, датчиків контролю відчинення дверцят пожежного кран-комплекту.
(Пункт 11.3.1.1 змінено, Зміна № 1)
11.3.1.2 Формування імпульсу автоматичного пуску насосів-підвищувачів тиску та відкривання запірної арматури з електроприводом на обвідній лінії водомірного вузла необхідно здійснювати від датчика положення вхідної запірної арматури пожежного кран-комплекту в разі відкривання наполовину будь-якої з вхідної запірної арматури пожежних кран-комплектів.
(Пункт 11.3.1.2 змінено, Зміна № 1)
11.3.1.3 Пристрій місцевого пуску та зупинки пожежних насосів слід розміщувати в приміщеннях, де вони встановлені.
11.3.1.4 Кнопки дистанційного пуску на запускання пожежних насосів необхідно розміщувати в шафах пожежних кран-комплектів.
11.3.1.5 У приміщеннях, де розміщені пожежні насоси, необхідно передбачати світлову сигналізацію:
а) про наявність напруги на робочому та резервному вводах електропостачання пожежних насосів;
б) про відключення автоматичного пуску пожежних насосів;
в) про несправність кіл керування на включення;
г) про заклинювання електрозасувки.
11.3.1.6 У пожежному посту повинна бути:
1) світлова та звукова сигналізація:
а) про пуск насосів (з розшифруванням насосів);
б) про відключення автоматичного пуску насосів (з розшифруванням насосів);
в) про несправність насоса;
г) про зникнення напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;
д) про зниження температури нижче +5 °С у приміщенні, де розміщені електричні насоси, або +10 °С – де розміщені дизельні насоси;
е) про зниження температури нижче +5 °С у приміщенні, де розміщені пожежні насоси;
ж) про відкривання шаф пожежних кран-комплектів (рекомендовано).
2) світлова сигналізація:
а) про наявність напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;
б) про відключення звукової сигналізації;
в) про положення електрозасувки (відкрита);
г) про відключення автоматичного пуску.
(Пункт 11.3.1.6 змінено, Зміна № 1)
11.3.2
У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація (з розшифруванням щодо розташування клапанів):
1) світлова сигналізація (з розшифруванням щодо розташування клапанів)
а) про наявність напруги на вводах електропостачання;
б) про автоматичний режим;
в) про положення (відкритий або закритий).
Якщо клапан утримується в черговому положенні за допомогою електроприводу, а за відсутності напруги електроживлення переходить у робоче положення за допомогою пружини чи іншого механізму, вимога переліку а) є не обов’язковою.
2) звукова сигналізація про несправність.
11.3.3
У приміщенні пожежного поста повинна бути:
1) світлова сигналізація про готовність до роботи (з розшифруванням розташування) протипожежних дверей, воріт та завіс (екранів) із електричним приводом):
а) про наявність напруги;
б) про наявність несправностей;
в) про справність акумуляторів;
г) про зачинений стан при пожежі (з розшифруванням розташування) протипожежних дверей, воріт та завіс (екранів);
2) звукова сигналізація про несправність електричного приводу протипожежних дверей, воріт та завіс (екранів).
(Пункт 11.3.3 змінено, Зміна № 1)
11.3.4
У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація про режим транспортування пожежних підрозділів.
11.3.5
У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація для ліфтів про режим "фаза 1", а для ескалаторів та траволаторів – про їх відключення.
(Пункт 11.3.5 змінено, Зміна № 1)
11.3.6
У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація про відключення (загальний сигнал).
11.3.7
У приміщенні пожежного поста повинна бути світлова сигналізація (з розшифруванням розташування) про розблокування дверей евакуювальних виходів, що контролюються системою контролю доступу.
12 СИСТЕМИ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ПОЖЕЖНОГО СПОСТЕРІГАННЯ
12.1 Галузь застосування
Системи централізованого пожежного спостерігання призначені для забезпечення віддаленого цілодобового нагляду за станом систем протипожежного захисту (СПЗ) об’єктів.
Пожежне спостерігання є невід’ємною функцією систем протипожежного захисту, за допомогою якого забезпечуються:
а) прийом від приймально-контрольних приладів систем пожежної сигналізації об’єктів сигналів про пожежу і несправність та їх передача до центрів приймання тривожних сповіщень;
б) обробляння, архівування, збереження всіх тривожних сповіщень, які надійшли на пульт пожежного спостерігання;
в) передача в автоматизованому режимі в єдиному протоколі та форматі передачі даних (згідно з вимогами, зазначеними у додатку Е) сигналів пожежної тривоги до відповідної точки доступу;
г) оперативне реагування пожежних підрозділів на сигнали пожежної тривоги.
Організація роботи ЦПТС, порядок передачі сигналів пожежної тривоги та оперативне реагування пожежно-рятувальних підрозділів здійснюється згідно з вимогами НАПБ Б.01.017.
(Пункт 12.1.1 змінено, Зміна № 1)
12.2 Проектування систем передавання тривожних сповіщень
12.2.1 Проектування систем здійснюється під час нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення.
12.2.2 Проектнна документація повинна відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.
Проект на систему передавання тривожних сповіщень може розроблятися як окремо у разі виведення сигналу від існуючої СПЗ, так і у складі проекту СПЗ окремим розділом.
12.3 Монтування систем передавання тривожних сповіщень
12.3.1
(Пункт 12.3.1 вилучено, Зміна № 1)
12.3.2 СПЗ об’єкта може бути підключена до будь-якого ЦПТС ПО незалежно від його територіального розташування.
12.3.3 Рекомендується монтування СПТС виконувати одночасно з монтуванням СПЗ (крім випадків, коли СПЗ змонтована раніше та експлуатується).
(Пункт 12.3.3 змінено, Зміна № 1)
12.3.4
(Пункт 12.3.4 вилучено, Зміна № 1)
12.3.5 Якщо монтування СПТС здійснюється на об’єкті, де СПЗ вже експлуатується, але перебуває у неробочому стані, монтаж СПТС виконують після поновлення її працездатності.
(Пункт 12.3.5 змінено, Зміна № 1)
12.3.6
(Пункт 12.3.6 вилучено, Зміна № 1)
12.3.7 Максимальний час затримування передавання сигналу не повинен перевищувати для СПТС типу 1 – 20 с, для СПТС типу 2 – 60 с.
12.3.8
(Пункт 12.3.8 вилучено, Зміна № 1)
12.4
(Пункт 12.4 вилучено, Зміна № 1)
12.5
(Пункт 12.5 вилучено, Зміна № 1)
12.5.1
(Пункт 12.5.1 вилучено, Зміна № 1)
12.5.2
(Пункт 12.5.2 вилучено, Зміна № 1)
13 ЕЛЕКТРОКЕРУВАННЯ, КОНТРОЛЬ І СИГНАЛІЗАЦІЯ СПЗ НА ОБ’ЄКТАХ
(Назву розділу 13 змінено, Зміна № 1)
13.1 Системи пожежної сигналізації
13.1.1 У приміщенні пожежного поста повинен бути встановлений ППКП, на якому відображається світлова і звукова сигналізація згідно з вимогами ДСТУ EN 54-2.
13.2 Системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей
13.2.1 У приміщенні пожежного поста повинна бути:
1) світлова і звукова сигналізація про:
а) несправність у системі оповіщення;
б) несправність електроживлення системи оповіщення;
в) несправність кіл пуску системи оповіщення;
г) відключення автоматичного режиму.
2) світлова сигналізація:
а) спрацювання (з розшифруванням зон оповіщення).
3) модулі:
а) запуску системи оповіщення (з вибиранням зон оповіщення);
б) запуску системи оповіщення (для всього будинку);
в) зупинки системи оповіщення (з вибиранням зон оповіщення);
г) зупинки системи оповіщення (для всього будинку).
13.3 Системи водяного, пінного пожежогасіння
13.3.1 Електрокерування повинно забезпечити:
а) автоматичний пуск робочих насосів;
б) автоматичний пуск резервних насосів у разі відмови пуску або невиходу певного робочого насоса на режим у проміжку встановленого часу;
в) автоматичне включення електроприводів запірної арматури;
г) автоматичний пуск і відключення дренажного насоса;
д) місцеве, а за необхідності – дистанційне, управління насосами, електроприводами запірної арматури;
е) місцеве управління пристроями, що компенсують витік вогнегасної речовини та стисненого повітря із трубопроводів, імпульсного пристрою або автоматичного водоживильника;
ж) автоматичне перемикання кіл керування і сигналізації з робочого вводу електропостачання на резервний та, навпаки, при відновленні напруги, за виключенням кіл керування місцевим пуском насосів та світлової сигналізації про наявність напруги на вводах електропостачання;
и) можливість перемикання автоматичного і дистанційного пуску насосів, електроприводів засувок на місцевий пуск;
к) автоматичний контроль цілісності електричних кіл приладів та датчиків, що використовуються для формування командного імпульсу на автоматичне включення насосів;
л) автоматичний контроль аварійного рівня в резервуарі у дренажному приямку, в ємності з піноутворювачем;
м) контроль працездатності звукової та світлової сигналізації;
н) вимикання звукової сигналізації про пожежу, пуск насосів, спрацювання або несправності системи;
о) формування командного імпульсу для вмикання технологічного обладнання та інженерних систем об’єкта і вмикання оповіщення про пожежу.
13.3.2 Формування командного імпульсу автоматичного пуску необхідно здійснювати при спрацюванні:
а) пожежних сповіщувачів пожежної сигналізації або
б) сигналізаторів тиску, або
в) електроконтактних манометрів, або
г) технологічних датчиків.
13.3.3 Автоматичний пуск системи пожежогасіння повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за логічною схемою "І"), одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів (що увімкнені за логічною схемою "АБО").
13.3.4 Пристрій місцевого пуску та зупинки насосів слід розміщувати в насосній станції. Можливо передбачати пуск та зупинку пожежних насосів із приміщення пожежного поста.
13.3.5 Пристрої відновлення автоматичного стану повинні розміщуватись у приміщенні пожежного поста.
13.3.6 Пристрій перемикання автоматичного та дистанційного пуску насосів на місцевий слід розміщувати в насосній станції.
13.3.7 Пристрої місцевого пуску та зупинки компресора слід розміщувати в насосній станції або в приміщенні, де розміщуються вузли керування в залежності від знаходження компресора.
13.3.8 У системах пінного пожежогасіння для приміщень, які захищаються, де можливе перебування людей, необхідно передбачати пристрої перемикання автоматичного пуску на дистанційний. Для всіх приміщень, які захищаються, і перед входом повинна передбачатись звукова і світлова сигналізація – табло "ПІНА – ВИХОДЬ!", "ПІНА – НЕ ВХОДИТИ!" Суміжні приміщення, які мають вихід тільки через приміщення, яке захищається, та приміщення, що мають канали, підпілля, простори за підвісною стелею, які підлягають захисту, повинні мати аналогічну сигналізацію.
13.3.9 У приміщенні насосної станції необхідно передбачати світлову сигналізацію:
а) про наявність напруги на робочому та резервному вводах електропостачання пожежних насосів;
б) про вимкнення автоматичного пуску пожежних насосів, насосів-дозаторів, дренажного насоса та електроприводів запірної арматури (з розшифруванням за кожним видом обладнання);
в) про несправність електричних кіл спрацювання вузлів керування та видачі командного імпульсу на увімкнення (з розшифруванням за напрямками);
г) про заклинювання електрозасувок (з розшифруванням за напрямками);
д) про аварійний рівень у пожежному резервуарі, в ємності з піноутворювачем, у дренажному приямку.
13.3.10 У приміщенні пожежного поста повинна бути:
1) світлова і звукова сигналізація:
а) про виникнення пожежі (з розшифруванням зони, секції);
б) про пуск пожежних насосів (з розшифруванням насосів);
в) про початок роботи системи (з розшифруванням напрямку, по якому подається вогнегасна речовина);
г) про вимкнення автоматичного пуску насосів (з розшифруванням насосів);
д) про несправність у системі;
е) про зникнення напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;
ж) про падіння тиску в автоматичному водоживильнику, імпульсному пристрої, трубопроводах повітряних спринклерних або спонукальних повітряних дренчерних систем;
и) про порушення цілісності електричних кіл приладів і датчиків, що використовуються для формування команд на пуск установки (загальний сигнал);
к) про заклинювання електрозасувок;
л) про несправність кіл електроуправління електромагнітних вентилів (загальний сигнал);
м) про аварійний рівень у пожежному резервуарі, в ємності з піноутворювачем, у дренажному приямку (загальний сигнал);
н) про падіння тиску нижче розрахункового в міському трубопроводі водопостачання (у разі його використання як джерела водопостачання або для автоматичного поповнення резервуару в разі пожежі);
о) про несправність щита керування дизельного приводу насоса;
п) про несправність кіл електричного підігрівання трубопроводів;
р) про зниження температури в приміщенні насосної станції нижче 5 °С.
2) світлова сигналізація:
а) про наявність напруги на вводах електропостачання пожежних насосів;
б) про вимикання звукової сигналізації;
в) про пожежу;
г) про несправність;
д) про положення електрозасувок (відкриті);
е) про вимикання автоматичного пуску (з розшифруванням зон, напрямків).
(Пункт 13.3.10 змінено, Зміна № 1)
13.4 Системи газового, порошкового та аерозольного пожежогасіння
13.4.1 Електрокерування повинно забезпечити:
а) автоматичний пуск;
б) дистанційний пуск;
в) вимикання і відновлення автоматичного пуску;
г) автоматичне перемикання електричних кіл управління з робочого на резервний ввід електропостачання при зникненні напруги на основному вводі та навпаки;
д) контроль працездатності електричних кіл управління, що формують запуск (визначення обриву);
е) контроль падіння тиску в пускових балонах;
ж) контроль звукової та світлової сигналізації (за викликом);
и) вмикання звукової сигналізації;
к) формування командного імпульсу для управління технологічним і електротехнічним обладнанням та інженерними системами об’єкта;
л) затримку подавання вогнегасної речовини в приміщення, яке захищається, протягом часу, необхідного для евакуювання людей згідно з ГОСТ 12.1.004, але не менше 30 с.
13.4.2 Формування командного імпульсу автоматичного пуску необхідно здійснювати від:
а) сповіщувачів системи пожежної сигналізації;
б) технологічних датчиків.
13.4.3 Автоматичний пуск системи пожежогасіння повинен відбуватися при спрацюванні двох пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за логічною схемою "І").
13.4.4 У приміщеннях і перед входом в приміщення, що захищені системами пожежогасіння, слід передбачати сигналізацію згідно з вимогами 8.1.8 з табло "ГАЗ (ПОРОШОК, АЕРОЗОЛЬ) – ВИХОДЬ!", "ГАЗ (ПОРОШОК, АЕРОЗОЛЬ) – НЕ ВХОДИТИ!
13.4.5 Пристрої дистанційного пуску необхідно розміщувати біля евакуювальних виходів зовні приміщення, яке захищається. Дозволяється їх розміщення в приміщенні пожежного поста. Пристрої дистанційного пуску повинні бути захищені від несанкціонованого включення.
13.4.6 Пристрої дистанційного пуску кожного напрямку (секції) систем пожежогасіння, як правило, розміщують біля дверей зовні приміщення, що підлягає захисту, або приміщення, до якого відносяться канали, технічні підпілля, простори за підвісною стелею, які підлягають захисту.
Допускається додатково розміщувати пристрої дистанційного пуску в приміщенні чергового персоналу.
13.4.7 Пристрій дистанційного або місцевого пуску систем локального пожежогасіння, як правило, розміщується в приміщенні, що підлягає захисту, за межами можливої зони горіння, на безпечній від неї відстані, при цьому повинна забезпечуватися можливість дистанційного включення системи від пристроїв, розміщених поза приміщенням, що підлягає захисту.
13.4.8 У системах пожежогасіння об’ємним способом, що захищають приміщення або простори з можливим перебуванням людей, необхідно передбачати пристрої відключення режиму автоматичного пуску при збереженні режимів дистанційного і місцевого пусків.
Необхідно додатково розміщувати пристрої відключення автоматичного пуску систем на ручний у приміщенні пожежного поста.
13.4.9 Автоматичний пуск систем пожежогасіння об’ємним способом або поверхневим способом по всій площі (крім спринклерного водяного) повинен відключатися при відчиненні кожної із вхідних дверей приміщення, що підлягає захисту, та відновлюватися примусово з пристрою, який розміщується у приміщенні чергового персоналу, або перед входом в приміщення, що захищається. Пристрої переключення автоматичного пуску на ручний розміщують перед входом в приміщення, що підлягає захисту, а за наявності постійно відкритих прорізів необхідно розміщувати їх біля кожного прорізу.
13.4.10 Пристрої перемикання автоматичного пуску на ручний напрямків (секцій) систем газового пожежогасіння, що захищають простори за підвісними стелями, канали, підпілля, як правило, розміщують у приміщенні чергового персоналу.
13.4.11 Пристрій відновлення автоматичного пуску систем пожежогасіння об’ємним способом, як правило, розміщують у приміщенні чергового персоналу, а за наявності захисту пристроїв від несанкціонованого увімкнення допускається розміщувати їх перед входом у приміщення, що підлягає захисту.
13.4.12 У приміщенні станції пожежогасіння повинна бути передбачена світлова сигналізація:
а) про наявність напруги на вводах електропостачання;
б) про падіння тиску в пускових балонах та балонах з вогнегасною речовиною згідно з вимогами чинних нормативних документів;
в) про несправність електричних кіл, що формують запуск (за викликом з розшифруванням за напрямками);
г) про спрацювання системи (загальний сигнал).
13.4.13 У приміщенні пожежного поста повинна бути передбачена:
1) світлова та звукова сигналізація:
а) про виникнення пожежі (з розшифруванням за напрямками);
б) про спрацювання системи та проходження вогнегасної речовини до приміщення, яке захищається (з розшифруванням за напрямками);
в) про несправність у системі;
г) про відсутність напруги на основному і резервному вводах енергопостачання;
д) про обрив кіл управління, що формують запуск;
е) про падіння тиску в пускових балонах (загальний сигнал);
2) світлова сигналізація:
а) про наявність напруги на вводах електропостачання;
б) про відключення автоматичного пуску (з розшифруванням за напрямками);
в) про відключення звукової сигналізації про пожежу;
г) про відключення звукової сигналізації про несправність.
13.5 Системи димо- та тепловидалення
13.5.1 Електрокерування повинно забезпечити:
а) автоматичний пуск вентиляторів димо- та тепловидалення, підпору повітря, обладнання гравітаційного димовидалення (далі – вентиляційні пристрої димовидалення);
б) автоматичне відкриття вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення, підпору повітря; вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення;
в) місцеве та дистанційне управління вентиляторами і клапанами димо- та тепловидалення, підпору повітря; вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення, димовидалення;
г) автоматичне перемикання кіл керування і сигналізації з робочого вводу електропостачання на резервний і навпаки при відновленні напруги (крім кіл керування місцевим пуском вентиляторів та світлової сигналізації про наявність напруги на вводах електропостачання);
д) відключення автоматичного пуску вентиляторів;
е) автоматичний контроль цілісності кіл пуску вентиляторів, клапанів димо- та тепловидалення, підпору повітря; вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення;
ж) контроль працездатності звукової та світлової сигналізації;
и) відключення звукової сигналізації.
13.5.2 Формування командного імпульсу автоматичного пуску необхідно здійснювати при спрацюванні не менше двох пожежних сповіщувачів або технологічних датчиків, які встановлюються в одному контрольованому приміщенні, за винятком випадків, указаних у другому абзаці 7.2.28.
13.5.3 Пристрій місцевого пуску вентиляторів (вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення) слід розміщувати поблизу вентиляторів (вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення). Можливо передбачати пуск та зупинку вентиляторів із приміщення пожежного поста.
13.5.4 Пристрої дистанційного відкриття поповерхових клапанів тепло- та димовидалення та підпору повітря і пуску систем слід розміщувати у шафах пожежних кран-комплектів, а у разі їх відсутності – біля евакуаційних виходів з приміщень, що захищаються, на шляхах евакуювання поблизу поповерхових клапанів.
(Пункт 13.5.4 змінено, Зміна № 1)
13.5.5 Пристрої дистанційного пуску вентиляторів, вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення необхідно забезпечувати такою світловою сигналізацією:
а) про наявність напруги на робочому та резервному вводах електропостачання;
б) про відключення автоматичного пуску вентиляторів;
в) про несправність кіл пуску вентиляторів, вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення;
г) про пуск вентиляторів, вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення та вентиляторів димовидалення;
д) про активацію (натискання) кнопки місцевого керування вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення.
(Пункт 13.5.5 змінено, Зміна № 1)
13.5.6 У приміщенні пожежного поста повинна бути:
1) світлова та звукова сигналізація:
а) про спрацювання (з розшифруванням систем);
б) про пуск та вихід на робочий режим вентиляторів тепло- та димовидалення, підпору повітря;
в) про відкриття клапанів (з розшифруванням систем);
г) про відкриття поповерхових клапанів (з розшифруванням місцезнаходження);
д) про спрацювання вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення, димовидалення (з розшифруванням місцезнаходження);
е) про відключення автоматичного пуску вентиляторів, клапанів (з розшифруванням місцезнаходження);
ж) про несправність у системі;
и) про зникнення напруги на вводах електропостачання;
к) про несправність вентиляторів, приводів клапанів, вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення;
л) про несправність кіл пуску вентиляторів, клапанів, вентиляційних пристроїв димо- та тепловидалення;
2) світлова сигналізація:
а) про наявність напруги на вводах електропостачання;
б) про відключення звукової сигналізації про спрацювання систем;
в) про відключення звукової сигналізації про несправність;
г) про положення клапанів систем (відкриті);
д) про відключення автоматичного пуску (з розшифруванням систем клапанів).
ДОДАТОК А
(обов’язковий)
Таблиця А.1 Будинки різного призначення
(Таблицю А.1 змінено, Зміна № 1)
Таблиця А.2 Приміщення у будинках та спорудах різного призначення
(Таблицю А.2 змінено, Зміна № 1)
ДОДАТОК Б
(обов’язковий)
(Назву додатка Б змінено, Зміна № 1)
Таблиця Б.1
Системи оповіщення про пожежу поділяють на п’ять типів за параметрами, наведеними в таблиці Б.2.
Таблиця Б.2
(Таблицю Б.2 змінено, Зміна № 1)
ДОДАТОК В
(Додаток В вилучено, Зміна № 1)
ДОДАТОК Г
(обов’язковий)
Г.1
Г.1.1 Системи порошкового пожежогасіння застосовуються для ліквідації пожеж класів А, В, С згідно з ГОСТ 27331 та електрообладнання, яке знаходиться під напругою електричного струму.
Г.1.2 У приміщеннях категорій А, Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до НАПБ Б.03.002 та у вибухопожежних зонах згідно з НПАОП 40.1-1.32 повинно застосовуватися електрообладнання, яке має відповідний рівень вибухозахисту і ступінь захисту.
Г.1.3 Застосування автоматичних систем порошкового пожежогасіння для гасіння пожеж горючих газів (клас С) можливо, якщо забезпечено припинення подавання цих газів у зону, яка захищається, до початку подавання вогнегасного порошку.
Г.1.4 Системи порошкового пожежогасіння, як правило, не слід застосовувати для захисту приміщень із наявністю відкритих електричних контактних пристроїв та наявністю ЕОМ (ПЕОМ) і апаратних залів АТС.
Г.1.5 Автоматичні системи порошкового пожежогасіння не слід застосовувати для гасіння пожеж:
а) горючих речовин, схильних до самозаймання і тління всередині об’єму речовин (деревинні стружки, бавовна, трав’яне борошно тощо), а також пірофорних речовин і матеріалів, схильних до тління і горіння без доступу повітря.
б) у приміщеннях, які не можуть бути залишеними людьми до подачі вогнегасного порошку.
1 Допускається застосування:
автоматичних систем порошкового пожежогасіння для захисту виробничих приміщень, а також складських приміщень за наявності пожежної навантаги класу В згідно ДСТУ EN 2;
систем порошкового пожежогасіння локального застосування для захисту об’єктів, де використовуються системи пожежогасіння з іншими вогнегасними речовинами (вода, піна).
2 У проектах на автоматичні системи порошкового пожежогасіння повинно бути указано, що персонал, який працює в цих приміщеннях, повинен бути проінструктований про небезпечні для людей фактори, що виникають під час подавання вогнегасної речовини, а також проходити періодичні тренування стосовно дій у разі спрацювання системи пожежогасіння.
Г.2
Г.2.1 Системи порошкового пожежогасіння поділяються:
1) за способом гасіння на:
а) системи пожежогасіння об’ємним способом;
б)системи пожежогасіння поверхневим способом;
в)системи пожежогасіння об’ємним способом локального застосування;
г) системи пожежогасіння поверхневим способом локального застосування;
2) за способом пуску на:
а) автоматичні системи пожежогасіння з дублюючим ручним пуском (місцевим і (або) дистанційним);
б) автономні системи пожежогасіння модульного типу;
3) за конструктивним виконанням на:
а) системи пожежогасіння з розподільною трубопровідною мережею;
б) нетрубопровідні системи пожежогасіння модульного типу із запірно-розпилювальними пристроями;
в) системи пожежогасіння з лафетним стволом;
г) системи пожежогасіння з ручним стволом;
4) за видом джерела робочого газу на:
а) системи пожежогасіння із зовнішнім автономним джерелом стиснутого робочого газу;
б) системи пожежогасіння із зовнішнім централізованим джерелом стиснутого робочого газу;
в) системи пожежогасіння з газогенеруючим елементом;
г) системи пожежогасіння закачувального типу.
Г.2.2 Пуск систем пожежогасіння може бути електричним, пневматичним, гідравлічним, механічним або комбінованим.
Г.2.3 Пристрої дистанційного і місцевого ручного пуску системи повинні бути захищені й розміщуватися відповідно до ГОСТ 12.4.009.
Г.2.4 Залежно від класу можливої пожежі згідно з ДСТУ EN 2:2014 системи повинні заряджатися вогнегасним порошком (далі – ВП) відповідної марки, який відповідає вимогам ДСТУ 3105.
(Пункт Г.2.4 змінено, Зміна № 1)
Г.2.5 В якості робочого газу в системах порошкового пожежогасіння використовуються стиснене повітря, азот газоподібний, двоокис вуглецю. Робочий газ повинен задовольняти такі вимоги:
стиснене повітря – не вище 9 класу забруднення відповідно до ГОСТ 17433;
азот газоподібний вищого або першого сорту відповідно до ГОСТ 9297 (ISO 2435);
двоокис вуглецю вищого або першого сорту відповідно до ДСТУ 4817. Точка роси робочого газу повинна бути нижче мінімальної температури експлуатування системи не менше ніж на 5 °С.
Параметри робочого газу, який виробляється газогенеруючим елементом (тиск, температура, вологість, хімічний склад тощо), повинні забезпечувати працездатність системи, до складу якої він входить, а також безпеку людей, що повинно підтверджуватись результатами приймальних і сертифікаційних випробувань та висновком санітарно-епідеміологічної експертизи.
Г.2.6
(Пункт Г.2.6 вилучено, Зміна № 1)
Г.2.7 До складу кожної модульної системи порошкового пожежогасіння повинні входити тільки модулі одного типу – за однакових конструкцій запірно-пускового пристрою, розпилювачів, кріпильних елементів та параметрів пускового сигналу.
Для створення модульних систем порошкового пожежогасіння слід застосовувати модулі, конструкція яких забезпечує мінімальну різницю між моментами їх спрацьовування (мінімальний діапазон значень показника "інерційність" згідно з паспортними даними модулів).
Г.2.8 Діапазон температур експлуатування систем порошкового пожежогасіння слід приймати відповідно до їх кліматичного виконання.
Г.2.9
Г.2.9.1 Системи пожежогасіння об’ємним способом призначені для створення середовища, що не підтримує горіння у всьому об’ємі приміщення, що захищається, і можуть застосовуватися тільки для захисту об’єктів, які представляють собою замкнутий простір, причому ступінь негерметичності приміщення, що захищається, перед спрацьовуванням системи не повинен перевищувати 15 %.
При цьому, якщо ступінь негерметичності приміщення становить більше ніж 1 %, повинна передбачатися додаткова кількість ВП, яка розраховується відповідно до методики, викладеної в Г.3.
Двері в приміщення, яке підлягає протипожежному захисту, повинні мати додатковий клас вогнестійкості С згідно з ДБН В.1.1-7. Вентиляція такого приміщення повинна відключатися до початку подавання ВП при спрацьовуванні системи.
(Пункт Г.2.9.1 змінено, Зміна № 1)
Г.2.9.2 Конструкція розподільного трубопроводу з розпилювачами або розташування модулів із запірно-розпилювальними пристроями відповідної системи повинні забезпечувати рівномірний розподіл ВП, що з них подається, в об’ємі, який захищається.
Висота розміщення, взаємне розташування модулів повинні відповідати вимогам, зазначеним у НД і технічній та експлуатувальній документації на них.
(Пункт Г.2.9.2 змінено, Зміна № 1)
Г.2.9.3 Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння об’ємним способом слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.
Г.2.9.4 Склад, конструктивне виконання й розміщення автоматичних систем об’ємного пожежогасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009.
Г.2.10
Г.2.10.1 Системи пожежогасіння поверхневим способом призначені для подавання та розподілу вогнегасного порошку по поверхні об’єкта протипожежного захисту.
В якості вихідної величини для визначення параметрів системи пожежогасіння поверхневим способом, як правило, приймають площу підлоги приміщення, що захищається, у межах якого можливе виникнення пожежі.
Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння поверхневим способом слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.
Г.2.11
Г.2.11.1 Системи локального пожежогасіння застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати системи пожежогасіння об’ємним або поверхневим способами по всьому об’єму та площі приміщення.
При виборі виду системи локального пожежогасіння слід враховувати співвідношення максимальної висоти обладнання, що захищається (hз), і висоти розташування розпилювачів (Нр). При hз / Hр > 0,5 слід застосовувати системи локального пожежогасіння об’ємним способом, а при hз / Hр ≤ 0,5 – системи локального пожежогасіння поверхневим способом.
Г.2.11.2 Розрахункова величина зони, що захищається системою локального пожежогасіння об’ємним способом, визначається як добуток площі основи та висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються щодо фактичних на 15 % кожний.
При використанні системи локального пожежогасіння поверхневим способом розрахункова величина зони, яка захищається, приймається такою, що дорівнює площі об’єкта, що захищається, збільшеної на 15 %. При цьому розрахункова площа об’єкта, що захищається, приймається такою, що дорівнює більшому зі значень: добутку його габаритних розмірів (довжини й ширини), збільшених на 15 %, або площі можливого горіння, обмеженої негорючими конструктивними елементами.
У випадку захисту об’єкта з наявністю горючих рідин повинні бути передбачені заходи щодо запобігання їх розливу й розбризкуванню за межі зони захисту (відбортовка, пристрій аварійного зливу, екрани тощо).
Г.2.11.3 Розрахунок основних параметрів систем локального пожежогасіння слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.
Г.2.12 Розпилювачі повинні розміщатися так, щоб забезпечувалося зрошення зовнішньої поверхні обладнання, що захищається. Відстань від розпилювача до поверхні обладнання, що захищається, повинна регламентуватися паспортом на відповідний розпилювач і становить, як правило, від 2 м до 4,5 м.
При проектуванні систем локального порошкового пожежогасіння поверхневим способом відповідно до ГОСТ 12.1.004 на об’єкті, який захищається, необхідно вжити заходів щодо обмеження можливої площі пожежі величиною, що не перевищує розрахункового значення площі, гасіння якої забезпечується даною системою та визначається за методикою, викладеною в Г.3.
У приміщеннях, які мають технологічні площадки та вентиляційні короби шириною або діаметром більше 0,75 м, повинен установлюватися додатковий розподільний трубопровід із розпилювачами або додаткові модулі під площадками та коробами.
(Пункт Г.2.12 змінено, Зміна № 1)
Г.2.13 Системи з лафетними стволами застосовуються для захисту об’єктів, де неможливе застосування розподільних мереж (велика висота приміщення, інтенсивне використання підйомно-транспортних засобів тощо) і повинні розміщатися в легкодоступних місцях так, щоб забезпечувалася можливість маневрування стволом у всьому робочому діапазоні, а порошковий струмінь з урахуванням його ефективної дальності міг би досягти найбільш віддаленої межі зони, що підлягає захисту.
Розміри зони, яка захищається системою з лафетним стволом, не повинні перевищувати паспортних значень, установлених заводом-виготовлювачем відповідної системи.
Система з лафетним стволом повинна забезпечити нормативну подачу ВП на можливу площу пожежі не менше ніж 8 кг·м-2 з інтенсивністю не менше 0,4 кг·с-1·м-2. Тривалість безперервного подавання ВП повинна бути не менше 20 с.
Г.2.14
Г.2.14.1 Трубопроводи та з’єднання розподільної мережі систем, а також розпилювачі повинні виготовлятися з негорючих матеріалів, фізичні і хімічні властивості яких мають забезпечувати достатній запас міцності і стійкості до впливу факторів навколишнього, зокрема корозійно-активного середовища, у тому числі в умовах пожежі. Трубопроводи систем зазвичай виконують зі сталевих труб відповідно до ГОСТ 8732, ГОСТ 8734 і ГОСТ 3262.
(Пункт Г.2.14.1 змінено, Зміна № 1)
Г.2.14.2 З’єднання трубопроводів можуть бути зварні, фланцеві та за допомогою фітингів.
Г.2.14.3 При монтуванні трубопроводів розподільної мережі систем горизонтальні ділянки трубопроводів повинні прокладатися з ухилом не менше 0,01 у напрямку розпилювачів.
Відстань від розпилювача до місця кріплення трубопроводу, в якому він встановлений, повинна бути в межах від 0,1 м до 0,5 м.
Відстань між засобами кріплення трубопроводів до будівельних конструкцій необхідно приймати у відповідності зі СНиП 3.05.01 для неізольованих трубопроводів згідно з таблицею Г.1.
Г.2.15
Г.2.15.1 Резервуари з ВП систем з розподільною мережею, джерело робочого газу та пристрій керування розміщають у спеціальному приміщенні, відділеному від приміщення, що захищається, протипожежними перегородками 1-го типу, перекриттями 3-го типу і такому, що відповідає таким вимогам: висота не менше 2,5 м; підлога із твердим покриттям, що витримує навантаження від установленого обладнання; освітленість не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання; аварійне з освітленістю не менше 10 лк; середовище вибухобезпечне.
Приміщення станції повинне бути обладнане телефонним зв’язком із приміщенням чергового персоналу.
Біля входу до приміщення станції пожежогасіння повинне бути встановлене світлове табло "Станція пожежогасіння".
Таблиця Г.1 Максимальні відстані між опорами труб
Г.2.15.2 Приміщення станції пожежогасіння не можна розташовувати безпосередньо під і над приміщеннями категорій А, Б і В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння. Розташування приміщення станції пожежогасіння повинне задовольняти такі вимоги:
а) приміщення станції пожежогасіння слід розташовувати в підвалі або на першому поверсі будинку. Допускається розміщення приміщення станції на другому поверсі. При цьому підйомно-транспортне устаткування будинків і споруд повинне забезпечувати можливість доставки й підтримання експлуатаційної придатності обладнання станції;
б) вихід із приміщення станції слід передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу зі станції до сходової клітки, що має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу з приміщень категорій А, Б або В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння.
(Пункт Г.2.15.2 змінено, Зміна № 1)
Г.2.15.3 Системи порошкового пожежогасіння дозволяється розміщати в приміщеннях без штучного регулювання температури повітря відповідно до кліматичного виконання з категорією розміщення відповідно до ГОСТ 15150, що має бути регламентовано технічною документацією на відповідну систему.
Приміщення, у яких проводиться заряджання систем вогнегасним порошком, повинні бути обладнані припливно-витяжною місцевою вентиляцією відповідно до ДСТУ Б А.3.2-12.
Резервуари з ВП і балони зі стисненим газом повинні встановлюватися на відстані не менше 1 м від джерела тепла.
Г.2.15.4 Резервуари з ВП і балони зі стисненим газом систем локального пожежогасіння з розподільною мережею допускається розміщувати в приміщенні, яке захищається, на відстані не менше 5 м від обладнання, яке захищається (місця можливого виникнення пожежі). При цьому повинен бути забезпечений захист резервуарів і балонів від механічних і хімічних ушкоджень, впливу інших несприятливих факторів навколишнього середовища, у тому числі під час пожежі.
Г.2.15.5 При розміщенні систем повинна бути забезпечена зручність технічного обслуговування та передбачені заходи, що виключають несанкціонований доступ до них.
Г.2.15.6 У разі необхідності захисту об’єкта, параметри якого перевищують обмеження, зазначені в Е.2.9, Е.2.10, Е.2.11, проектування систем здійснюється за проектними рішеннями, погодженими у встановленому порядку.
Г.3
Г.3.1 Визначення основних параметрів систем порошкового пожежогасіння при проектуванні включає такі етапи:
визначення характеристик пожежної небезпеки об’єкта, що захищається;
вибір способу гасіння;
вибір способу подачі ВП;
вибір типу й марки ВП;
визначення основних параметрів системи, що забезпечують ефективність її застосування для захисту даного об’єкта (маса заряду, витрата, тривалість подачі ВП, показники вогнегасної ефективності, необхідна кількість та типорозмір модулів у складі модульної системи порошкового пожежогасіння);
вибір конструкції розподільного трубопроводу й типу використовуваних розпилювачів, що забезпечують найбільш ефективний розподіл вогнегасного порошку, що подається у зону захисту (в об’єм або на площу).
Г.3.2
На даному етапі повинні бути виявлені всі потенційні джерела загорянь, наявність і розміщення горючих рідин. З урахуванням особливостей технологічного процесу та об’ємно-планувальних характеристик об’єкта, що захищається, повинні бути визначені можливий характер розвитку й клас можливої пожежі (відповідно до ГОСТ 27331), розміри й місце розташування пожежонебезпечних зон, а також прорізів в огорожах, що не закриваються.
Г.3.3
Залежно від характеристик об’єкта, що захищається, особливостей технологічного процесу вибирається один із наступних способів:
об’ємний;
поверхневий;
локальний об’ємний;
локальний поверхневий.
Г.3.4
Подача ВП у захищувану зону може здійснюватися зверху або збоку.
Подача ВП зверху здійснюється, як правило, з розпилювачів, установлених стаціонарно в розподільному трубопроводі або безпосередньо на резервуарах з ВП модулів порошкового пожежогасіння під стелею приміщення, що захищається (гасіння об’ємним або поверхневим способом), або над захищуваним устаткуванням, поверхнею можливого розливу горючих рідин тощо (локальне гасіння).
Подача ВП збоку застосовується, як правило, для гасіння пожеж у відкритих резервуарах з горючими рідинами за рахунок використання розпилювачів, які формують плоский широкий струмінь, установлених по периметру стінок цих резервуарів, а також для захисту панелей керування або площі підлоги під технологічним устаткуванням і т.д.
Г.3.5
Для гасіння пожеж твердих, рідких і газоподібних речовин (пожежі класів А, В і С відповідно до ГОСТ 27331), а також електроустаткування під напругою до 1000 В і більше (залежно від марки вогнегасного порошку) повинні застосовуватися ВП, що задовольняють вимоги ДСТУ 3105 і сертифіковані в Україні.
Наведені нижче значення норм та інтенсивності подачі вогнегасного порошку з систем порошкового пожежогасіння стосуються вогнегасних порошків, які задовольняють мінімальні вимоги ДСТУ 3105. У разі застосування порошків, вогнегасна ефективність яких вище, відповідні значення норми та інтенсивності подачі можуть змінюватись за умови їх обґрунтування результатами випробувань, проведених згідно з вимогами ДСТУ 3105 та ДСТУ 3972.
Г.3.6
Г.3.6.1
Мінімальна маса ВП, кг, необхідна для захисту даного приміщення, розраховується за формулою
Формула Г.1 -
Mmin = M1 + M2 + M3,
де М1 – основна маса ВП, пропорційна об’єму приміщення, що захищається, кг;
М2 – додаткова маса ВП для компенсації віднесення частини порошку через відкриті прорізи, площа кожного з яких Sп1 менше 5 % від загальної площі будівельних огороджувальних конструкцій – Sог, причому сумарна площа таких прорізів більше 1 %, але менше 15 % від Sог, кг;
М3 – додаткова маса ВП для компенсації віднесення порошку через прорізи, площа кожного з яких Sп2 більше 5 % від Sог, а сумарна площа таких прорізів не перевищує 15 % від Sог, кг.
Сумарна площа прорізів, які не закриваються під час подавання ВП з системи Sп1 і Sп2 , не повинна перевищувати 15 % від Sог.
Маси М1 і М2 під час подавання повинні рівномірно розподілятися в захищуваному об’ємі. Маса М3 повинна подаватися уздовж відповідного прорізу пропорційно його площі Sп2.
Формула Г.2 -
M1 = qVo∙V3,
Формула Г.3 -
M2 = 2,5SSn1,
Формула Г.4 -
M3 = 5,0SSn2,
де qVo – норма подачі ВП для об’ємного гасіння, кг∙м-3;
V3 – об’єм приміщення, що захищається, м3;
Sn1 – площа прорізів, площа кожного з яких менше або дорівнює 5 % від загальної площі огороджувальних конструкцій, м2;
Sn2 – площа прорізів, площа кожного з яких більше 5 % від загальної площі огороджувальних конструкцій, м2;
2,5 – норма подачі додаткової маси ВП для компенсації його віднесення через прорізи площею Sп1, кг∙м-2;
5,0 – норма подачі додаткової маси ВП для компенсації його віднесення через прорізи площею Sп2, кг∙м-2.
Норма подачі вогнегасного порошку з системи приймається
Формула -
qvo = 0,6 кг · м-3
Мінімальна витрата ВП, кг∙с-1, яку повинна забезпечити система, визначається за формулою
Формула Г.5 -
Gmin = Mmin/30
При цьому інтенсивність подачі ВП повинна бути
Формула -
IVo ≥ 0,02·c·м-3.
Мінімальна тривалість витікання ВП – tmin при роботі системи пожежогасіння об’ємним способом з розподільною мережею визначається за формулою
Формула -
,
але не повинна бути не менше 5 с.
Для інших горючих матеріалів і марок ВП зазначені норми подачі можуть уточнюватися на підставі результатів вогневих випробувань.
На підставі значень Mmin, Gmin і tmin вибирається система, що забезпечує зберігання відповідної кількості ВП і подачу його з необхідною витратою. При цьому трубопровідна розподільна мережа системи з розпилювачами повинна забезпечувати максимальну рівномірність розподілу ВП, що подається, в об’ємі приміщення, що захищається.
Г.3.6.2
На підставі технічних характеристик: "об’єм, що захищається" (згідно з ДСТУ 3972) – Vзс, маса заряду – Мзс і тривалість подачі ВП – tс, зазначених у паспорті, перевірку можливості використання даної системи для захисту об’єкта об’ємом V3 виконують у такий спосіб.
Вибирають систему виходячи з необхідності виконання умови Vзс ≥ Vз.
У випадку наявності прорізів, що не закриваються в процесі гасіння, загальною площею від 1 % до 15 % визначають необхідну кількість ВП, яка повинна бути подана з системи для компенсації його втрати через зазначені прорізи – Мпр. Обчислене значення Мпр порівнюють із кількістю ВП у складі заряду Мзс, що може бути використане для компенсації втрати порошку – DМзс.
Зазначені значення маси ВП визначають за формулами:
Формула Г.6 -
Mпр = 2,5SSП1 + 5,0SSП2
Формула Г.7 -
DМзс = (Vзс – Vз) Мзс /Vзс
В разі виконання умови DМзс ≥ Мпр обрана система може бути використана для захисту даного об’єкта. В іншому випадку необхідно підбирати іншу систему або скорочувати площу прорізів в огорожі, що не закривається під час подавання ВП з системи.
Г.3.6.3
Загальна кількість модулів Nм , шт., необхідна для комплектації модульної системи, розраховується за формулою
Формула Г.8 -
Nм = Kз [Vз/ Vзм + (2,5SSn1 + 5,0SSn2)/Mзм ],
де Vзм – значення показника "захищуваний об’єм" (за паспортом) одного модуля, визначений відповідно до вимог ДСТУ 3972, м3;
Мзм – маса заряду ВП в одному модулі, кг;
Кз – коефіцієнт, що враховує можливу нерівномірність подачі ВП у захищувану зону (у захищуваний об’єм).
Результат розрахунку за формулою (Г.8) округляють до найближчого більшого цілого числа.
Коефіцієнт Kз приймає такі значення:
Kз = 1,1 при 0,01SLi < SLDi ≤ 0,10SLi ,
Kз = 1,2 при 0,10SLi < SLDi ≤ 0,20SLi ,
де Li – граничні відстані між розпилювачами сусідніх модулів і між модулями й огороджувальними конструкціями, що рекомендуються виробником, м;
LDі – відхилення (перевищення) значень Li, допущені при проектуванні даної модульної системи, м.
Повинні виконуватися умови: LDi ≤ 0,2Li ; åLDi ≤ 0,2åLi .
Загальна кількість відхилів LDi не повинна перевищувати 30 % від загальної кількості відстаней Li.
(Пункт Г.3.6.3 змінено, Зміна № 1)
Г.3.7
Г.3.7.1
Мінімально необхідна для гасіння маса порошку визначається на підставі норми подачі, що розраховується за формулою
Формула Г.9 -
qSл = 0,45 kу (kсп + 1,44 S0,5),
де qSл – норма подачі ВП для локального пожежогасіння поверхневим способом, кг·м-2;
S – площа гасіння (наприклад, максимальна площа розливу горючої рідини під час пожежі), м2;
kсп – коефіцієнт, що залежить від способу подачі ВП;
kу – коефіцієнт, що залежить від умов гасіння усередині приміщення ("усередині") або на відкритій площадці ("зовні").
Таблиця Г.2 Значення коефіцієнтів kсп і kу , а також формули для визначення норми подачі qSл
Мінімальна маса ВП, кг, визначається за формулою
Формула Г.10 -
Мmin = qSл · S.
Мінімальна витрата ВП, кг·с-1, визначається на основі значення мінімальної інтенсивності ISл = 0,30 кг·с-1·м-2 для локального гасіння поверхневим способом "усередині" та ISл = 0,45 кг·с-1·м-2 для локального гасіння поверхневим способом "зовні":
Формула Г.11 -
Gmin = ISл · S.
Мінімальна тривалість подачі ВП, с, розраховується за формулою
Формула Г.12 -
На підставі значень Mmin, Gmin і tmin здійснюється вибір системи з відповідними технічними характеристиками. При цьому повинні задовольнятися умови:
Формула Г.13 -
Mз ≥ kзал · Mmin,
Формула Г.14 -
Gс ≥ Gmin,
Формула Г.15 -
tс ≥ tmin,
де М3 – маса заряду ВП у резервуарі системи, кг;
kзал – коефіцієнт залишку, що визначається на підставі регламентованої в паспорті або ТУ на систему граничної величини залишку ВП після спрацьовування (при регламентованому 5 % залишку – kзал = 1,05, при 10 % залишку – kзал = 1,1 тощо);
Gс – витрата ВП, що забезпечується системою, кг·с-1;
tс – тривалість подачі ВП при роботі системи, с.
Значення тривалості подачі та/або витрати ВП, що забезпечується системою з розподільною мережею, визначаються за результатами розрахунку або вимірювань під час випробувань системи.
(Пункт Г.3.7.1 змінено, Зміна № 1)
Г.3.7.2
На основі прогнозованого значення площі гасіння S під час пожежі (Г.3.7.1) підбирають модуль, застосування якого забезпечує виконання умови:
Формула Г.16 -
RM ≥ S,
де RM – паспортне значення показника "вогнегасна здатність", визначеного відповідно до вимог ДСТУ 3972, м2.
Якщо умова (Г.16) не виконується, визначають загальну кількість модулів у системі, які забезпечують локальне пожежогасіння площі S:
Формула Г.17 -
NM = 1,1·S1,4 / Mзм,
де Мзм – маса заряду ВП в одному модулі, кг.
Формула (Г.17) може застосовуватись для розрахунку необхідної кількості модулів для локального гасіння площі від 3 м2 до 30 м2.
Результат розрахунку за формулою (Г.17) округляють до найближчого більшого цілого числа.
До складу системи повинні входити модулі, які задовольняють вимоги Г.2.7.
Інтенсивність подавання ВП (ISм), що відповідають вимогам ДСТУ 3105, з модульної системи повинна становити
Формула Г.18 -
ISм = NM· Мзм / (kзал · tмс · S) ≥ ISл,
де tмс – тривалість подавання ВП з модульної системи, с;
kзал – коефіцієнт залишку вогнегасного порошку, що визначається за паспортними даними модуля аналогічно Г.3.7.1;
ISл = 0,30 кг·с-1·м-2 для гасіння поверхневим способом "усередині", подавання ВП "зверху";
ISл = 0,45 кг·с-1·м-2 для гасіння поверхневим способом "зовні", подавання ВП "зверху".
Розміщення модулів на об’єкті, що захищається, слід виконувати таким чином, щоб розпилювачі забезпечували подавання ВП безпосередньо на площу гасіння згідно з вимогами чинних нормативних документів.
(Пункт Г.3.7.2 змінено, Зміна № 1)
Г.3.7.3
Мінімально необхідна маса заряду ВП, кг, розраховується за формулою
Формула Г.19 -
Mmin = qVл·Vзл,
де qVл – норма подачі ВП для локального гасіння по об’єму, приймається qVл = 2qvо = 1,2 кг·м-3;
Vзл – розрахунковий захищуваний об’єм, м3.
Величина Vзл визначається на підставі геометричних розмірів устаткування, що захищається, збільшених на 15 % кожний:
Формула Г.20 -
Vзл = 1,153·A·B·H = 1,52·A·B·H,
де A, B, H – відповідно довжина, ширина, висота устаткування, що захищається, м.
Мінімальна витрата ВП, кг·с-1, визначається аналогічно системам пожежогасіння об’ємним способом:
Формула Г.21 -
Gmin = Mmin/30.
При цьому інтенсивність подачі ВП, повинна бути
Формула -
IVл ≥ 0,04 кг·с-1·м-3.
Після вибору системи, що забезпечує дані характеристики, розміщають розпилювачі або запірно-розпилювальні пристрої модулів так, щоб витікаючі газопорошкові струмені зрошували зовнішні поверхні устаткування, що захищається.
Для підвищення ефективності даного способу гасіння рекомендується встановлювати навколо устаткування, що захищається, щити з негорючих матеріалів із ненормованою межею вогнестійкості для затримки ВП, що подається, у захищуваний об’єм.
Г.3.8
Г.3.8.1
Системи поверхневого пожежогасіння застосовують, якщо існує необхідність захисту площі, у межах якої можуть виникнути вогнища пожежі різної величини.
Параметри системи визначають на основі значення площі максимального вогнища пожежі Smax, що може виникнути в межах площі, яка захищається, – Sз.
Для гасіння "усередині" або "зовні" приміщення при подаванні ВП "зверху" виконують розрахунок норми подачі (питомої маси) ВП – qSп, кг·м-2, яка забезпечує гасіння одиничного вогнища пожежі площею S за формулами, аналогічними (Е.9):
для гасіння "усередині"
Формула Г.22 -
для гасіння "зовні"
Формула Г.23 -
Мінімальну масу ВП, кг, що повинна бути подана з системи на захищувану площу, визначають за формулою
Формула Г.24 -
Mmin = qSп · Sз.
Мінімальна витрата ВП, кг·с-1, яка повинна забезпечуватись системою пожежогасіння, визначається за формулою
Формула Г.25 -
Gmin = ISп · Sз,
де ISп – інтенсивність подачі ВП "зверху" при гасінні поверхневим способом для ВП, сертифікованих на відповідність вимогам ДСТУ 3105 (див. Г.3.7.2).
Мінімальну тривалість подачі ВП, с, визначають за формулою
Формула Г.26 -
tmin = 0,67qSп / ISп.
Параметри системи повинні задовольняти умови, аналогічні формулам (Г.13)–(Г.15):
Формула -
Mз ≥ kзал · Mmin; Gc ≥ Gmin; tc ≥ tmin.
Конструкція і розміщення розподільної мережі та розпилювачів повинні забезпечувати рівномірну подачу ВП на всю площу, яка захищається.
(Пункт Г.3.8.1 змінено, Зміна № 1)
Г.3.8.2
Загальна кількість модулів, необхідна для комплектації модульної системи, розраховується за формулою
Формула Г.27 -
Nм = Kз · Sо / Sзм,
де Sо – загальна площа, що підлягає захисту системою в даному приміщенні, м2;
Sзм – значення показника "захищувана площа" (за паспортом) одного модуля, визначеного відповідно до вимог ДСТУ 3972, м2;
Kз – коефіцієнт, що враховує можливу нерівномірність подачі ВП у захищувану зону.
Результат розрахунку за формулою (Г.27) округляють до найближчого більшого цілого числа.
Розміщення модулів у приміщенні, що захищається, повинне проводитися відповідно до вимог посібника (керівництва) з експлуатування виробника цих модулів.
Значення коефіцієнта Kз приймаються такими, що дорівнюють значенням, наведеним у підрозділі Г.3.6.3.
Г.3.9 Значення параметрів подавання ВП (інтенсивність, норма подачі), які використовуються під час розрахунку за методикою цього додатка, можуть змінюватись у разі застосування вогнегасних порошків із більш високою вогнегасною ефективністю, що підтверджено результатами вогневих випробувань згідно з вимогами ДСТУ 3972.
ДОДАТОК Д
(Додаток Д вилучено, Зміна № 1)
ДОДАТОК Е
(обов’язковий)
Для систем пожежного спостерігання додатковою функцією устаткування індикації є необхідність передачі тривожного сповіщення без обробляння його оператором на більш високий рівень реагування на це сповіщення.
НБ 1 Для передачі тривожних сповіщень на вищий рівень реагування устаткування індикації повинно мати (НБ1 ДСТУ-П CLC/TS 50136-4):
а) можливість трансляції тривожних сповіщень без обробляння їх оператором центру прийняття тривожних сповіщень;
б) проміжок часу між надходженням тривожного сповіщення на вхідний інтерфейс устаткування індикації та появою його на вихідному інтерфейсі регламентується технічними умовами на це устаткування;
в) відсутність сповіщення про прийняття підтвердження повинно супроводжуватися попереджувальною візуальною та звуковою сигналізацією, а час надходження цього сповіщення регламентується вимогами до устаткування індикації вищого рівня реагування;
г) дублюючий інтерфейс передавання даних згідно з 6.4.1 ДСТУ EN 50136-1-1, переключення на який повинно виконуватися автоматично;
д) захист проти заміни устаткування S0 – згідно з додатком А ДСТУ EN 54-21 та 6.5.1 ДСТУ EN 50136-1-1;
е) інформаційний захист 10 – згідно з додатком А ДСТУ EN 54-21 та 6.5.2 ДСТУ EN 50136-1-1;
ж) можливість передачі інформації на більш високий рівень реагування у форматі передачі даних прикладного рівня SOS Access V3 згідно з загальним описом, наведеним у НБ 2 ДСТУ-П CLC/TS 50136-4.
ДОДАТОК Ж
(Додаток Ж вилучено, Зміна № 1)
ДОДАТОК И
(Додаток И вилучено, Зміна № 1)
БІБЛІОГРАФІЯ
1 Кодекс Цивільного захисту України
2 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"
3 Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560 "Про затвердження порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України"
4 Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури"
5 Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 852 "Деяки питання ліцензування господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення"
6 НПАОП 15.9-1.13-97 Правила безпеки при виробництві солоду, пива та безалкогольних напоїв
7 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій
8 ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва
9 ДБН В.1.2-14:2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ
10 ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі
11 ДБН В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво
12 ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди
13 ДБН В.2.5-75:2013 Каналізація. Зовнішні мережі та споруди
14 ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа
15 ВБН-СГіП-46-3.94 Перелік будинків і приміщень підприємств Міністерства сільського господарства і продовольства з установленням їх категорії з вибухопожежної небезпеки, а також класу вибухопожежонебезпечних зон за ПУЭ-87
16 ДСТУ ISO 13350:2004 Промислові вентилятори. Методи випробування характеристик струминних тунельних вентиляторів (ISO 13350:1999, IDT)
17 ДСТУ Б А.3.2-12:2009 Системи вентиляційні. Загальні вимоги
18 ДСТУ ІЕС 60839-7-1:2003 Системи тривожної сигналізації. Частина 7-1. Формати сповіщень і протоколи для послідовних інтерфейсів даних у системах передавання тривожних сповіщень. Основні положення
19 ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення (ИСО 4589-84)
20 ВНТП 01/87/04-84 Объекты газовой и нефтяной промышлености, выполненные с применением блочных и блочно-комплексных устройств (Об’єкти газової та нафтової промисловості, виконані із застосуванням блочних і блочно-комплексних пристроїв)
21 ОНТП 51-1-85 Мингазпром СССР Общесоюзные нормы технологического проектирования. Магистральные трубопроводы. Часть 1. Газопроводы (Загальносоюзні норми технологічного проектування. Магістральні трубопроводи. Частина 1. Газопроводи)
22 Наказ Мінрегіону України від 22.07.2010 № 275 "Про затвердження Порядку розгляду в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва звернень щодо відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами"
23 Наказ Мінрегіону України від 16.05.2011 № 45, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1.06.2011 № 651/19389 "Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об’єктів"
24 Regulation EС №1005/2009 on substances that deplete the ozone layer (recast)
25 EN 16750:2017 Fixed firefighting systems – Oxygen reduction systems – Design, installation, planning and maintenance
26 ВS 7346-7:2006 Components for smoke and heat control systems – Part 7: Code of practice on functional recommendations and calculation methods for smoke and heat control systems for covered car parks
27 ДСТУ ISO 80000-1:2016 (ISO 80000-1:2009; ISO 80000-1:2009/Cor1:2011, IDT) Величини та одиниці. Частина 1. Загальні положення
28 ДСТУ ISO 80000-3:2016 (ISO 80000-3:2006, IDT) Величини та одиниці. Частина 3. Простір та час
29 ДСТУ ISO 80000-4:2016 (ISO 80000-4:2006, IDT) Величини та одиниці. Частина 4. Механіка
30 ДСТУ ISO 80000-5:2016 (ISO 80000-5:2007, IDT) Величини та одиниці. Частина 5. Термодинаміка
31 ДСТУ IEC 80000-6:2016 (IEC 80000-6:2008, IDT) Величини та одиниці. Частина 6. Електромагнітні явища
32 ДСТУ ISO 80000-7:2016 (ISO 80000-7:2008, IDT) Величини та одиниці. Частина 7. Світло
33 ДСТУ ISO 80000-8:2016 (ISO 80000-8:2007, IDT) Величини та одиниці. Частина 8. Акустика
34 ДСТУ ISO 80000-9:2016 (ISO 80000-9:2009; ISO 80000-9:2009/Amd1:2011, IDT) Величини та одиниці. Частина 9. Фізична хімія і молекулярна фізика
35 ДСТУ ISO 80000-10:2016 (ISO 80000-10:2009, IDT) Величини та одиниці. Частина 10. Атомна та ядерна фізика.
(Бібліографію змінено, Зміна № 1)
Ключові слова: система, пожежогасіння, сигналізація, сигнал, оповіщення, спостерігання, протидимний захист, модуль, оповіщувач, сповіщувач, тонкорозпилена вода, флегматизація.
(Ключові слова змінено, Зміна № 1)
