Електронна версія документа
*Електронна версія документа носить довідковий характер
Норми регламентують проектування виробничих будівель, споруд і окремих приміщень для усіх видів тваринницьких (скотарських, свинарських, вівчарських, конярських, звірівницьких і птахівничих) підприємств, які підлягають новому будівництву, реконструкції, технічному переозброєнню і є державними, кооперативними, кооперативно- державними або мають іншу форму власності.
Норми призначені для застосування організаціями-розробниками і користувачами НД в галузі будівництва.
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1 Норми визначають основні фактори і їх значення, які необхідно враховувати при проектуванні підприємств (комплексів, ферм) і окремих об'єктів, що входять до їх складу.
При проектуванні будівель і споруд для тваринництва, крім цих норм, необхідно також враховувати вимоги інших нормативних документів, в яких викладені спеціальні вимоги (технологічні, санітарні, протипожежні), що відсутні в даному документі.
1.2 Номенклатура будівель і споруд визначається їх призначенням, технологічними рішеннями, місткістю або потужністю.
1.3 За призначенням виробничі будівлі і споруди поділяються на основні та обслуговуючі.
1.4 До основних відносяться виробничі будівлі і споруди, в яких утримуються тварини та проводяться найбільш важливі технологічні процеси (отели, опороси, окоти та годування тварин, їх осіменіння, доїння корів, первинна обробка та тимчасове зберігання молока, інкубація птиці, збирання яєць тощо).
1.5 До будівель і споруд обслуговуючого призначення належать підсобні виробничі, складські та допоміжні для усіх видів тваринницьких підприємств.
1.5.1 До підсобних виробничих будівель і споруд відносяться:
а) об'єкти для приготування кормів для тварин (кормоцехи, кормоприготувальні, корморозмішувальні тощо );
б) будівлі та споруди ветеринарного призначення;
в) автовагові споруди;
г) пункти технічного обслуговування машин, механізмів та обладнання;
д) цехи по сортуванню, пакуванню та тимчасовому зберіганню яєць;
е) споруди водопостачання, каналізації, електро- та тепло- постачання;
ж) майданчики для приймання, сортування та вантаження тварин;
з) внутрішні проїзди (з твердим покриттям), що ведуть до доріг загального користування, внутрішні скотопрогони та установки для активного моціону тварин;
і) огорожі;
к) пожежні пости та протипожежні споруди.
1.5.2 До складських будівель та споруд відносяться:
а) склади кормів, підстілки, тари, господарського інвентаря та матеріально-технічних засобів;
б) споруди для збирання, зберігання та обробки гною, курячого посліду та сечі;
в) майданчики і навіси для засобів механізації та транспорту.
1.5.3 Допоміжними об'єктами є:
а) будівлі керівництва, громадського харчування, медичного та культурно-побутового обслуговування, кабінети техніки безпеки;
б) побутові приміщення.
1.6 Загальна площа будівель і споруд визначається як сума площ приміщень усіх поверхів у межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін, площадок, антресолей, рамп за винятком площ, відкритих отворів та шахт у перекриттях, підпілля (для гною, посліду тощо) заввишки не більше 1,8 м (в чистоті) та горищ.
Питома площа окремих будівель і споруд для тваринництва наведена в довідковому додатку 1.
1.7 Якщо в будівлях і спорудах для тваринництва розміщуються об'єкти, що становлять вибухово-пожежну або пожежну небезпеку, то проектування слід проводити згідно з відповідними діючими нормами.
2 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ
2.1 Будівлі і споруди для тваринництва слід проектувати, як правило, одноповерховими, прямокутної форми в плані, однопрогоновими або з декількома паралельно розміщеними прогонами. Кількість прогонів, їх ширина і висота обумовлюються технологічною необхідністю та економічною доцільністю.
Загальна ширина одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати 24 м. Більша ширина будівель і споруд можлива при техніко-економічному та технологічному обгрунтуванні.
Будівлі та споруди в залежності від природно-кліматичних умов та технологічних вимог можуть бути горищні або безгорищні.
2.2 Багатоповерхові будівлі та споруди для тваринництва допускається проектувати лише при техніко-економічному обгрунтуванні та ретельному порівнянні варіантів проектних рішень утримання тварин в будівлях різної ширини та поверховості.
2.3 В одній будівлі та споруді, як правило, коли це не суперечить технологічним, санітарним, зооветеринарним, протипожежним та іншим вимогам, слід об'єднувати приміщення основного виробничого, підсобного і складського призначення.
2.4 Конструктивні рішення будівель і споруд повинні відображати досягнення науково-технічного прогресу в будівництві та сприяти широкому впровадженню ефективних матеріалів та виробів, спрямованих на скорочення строків будівництва та економію матеріалів.
2.5 Габаритно-конструктивні схеми одноповерхових будівель і споруд визначаються наявністю або відсутністю внутрішніх опор та похилом покрівлі.
При інших одинакових умовах слід віддавати перевагу схемам без внутрішніх опор, оскільки при цьому підвищується можливість застосування гнучких планувальних рішень, що важливо як при новому будівництві, так і особливо при технічному переозброєнні та реконструкції будівель та споруд у майбутньому.
Будівлі та споруди з внутрішніми опорами доцільно застосовувати тоді, коли опори використовуються для кріплення перегородок, елементів технологічного обладнання тощо.
В залежності від призначення будівлі та споруди можуть бути утеплені та неутеплені (холодні).
2.6 Визначальним елементом будівлі і споруди є несучий каркас, на основі якого формується її габаритна та конструктивна схема. Будівлі та споруди можуть бути повнокаркасними, з неповним каркасом та безкаркасними.
В повнокаркасних будівлях і спорудах несучий каркас складають колони, балки, ригелі,прогони, ферми, рами, арки і т.ін.
У безкаркасних будівлях і спорудах роль окремих елементів каркаса виконують зовнішні та внутрішні стіни.
У будівлях та спорудах з неповним каркасом зовнішні стіни використовуються як несучі елементи, які разом з елементами внутрішнього каркасу сприймають навантаження від покриттів та перекриттів.
2.7 Вибір габаритно-конструктивної схеми залежить від виду грунтів, враховуючи їх здатність до осідання, та несучої здатності зовнішніх стін.
2.8 Тваринницькі будівлі слід проектувати переважно каркасними з застосуванням легких збірних несучих і огороджувальних конструкцій.
При виборі конструктивних рішень перевагу слід віддавати тим, які сприяють організації випуску заводами-виготовлювачами будівель- модулів комплектної поставки.
Комплект будівель містить конструкції каркаса, стінові і покрівельні огородження, вікна, ворота, двері, зенітні та світлоаераційні ліхтарі, перегородки, а в комплект будівлі-модуля, крім того, входять системи інженерного забезпечення (опалення, освітлення, вентиляції і санітарно-технічного обладнання) і технологічне обладнання.
2.9 Застосування залізобетонних конструкцій допускається виходячи з місцевих умов бази будіндустрії. Розробка нових залізобетонних конструкцій для одноповерхових виробничих будівель павільйонного типу не рекомендується.
Не допускається застосування конструкцій, що запозичені з інших галузей народного господарства, якщо вони за своїми характеристиками не відповідають параметрам мікроклімату тваринницьких будівель.
2.10 При техніко-економічному обгрунтуванні в залежності від місцевих умов при проектуванні будівель і споруд для тваринництва як утеплених, так і холодних можуть застосовуватись і інші конструктивні одно- та багатопрогонові схеми, в тому числі з використанням металевих полегшених конструкцій, клеєної деревофанери тощо.
Допускається застосування конструкцій та виробів з місцевих будівельних матеріалів.
1. Матеріали будівельних конструкцій та їх облицювання, опорядження та захисні покриття повинні бути нешкідливими для тварин, птиці, звірів у доступних для них місцях.
2. Канали та басейни для нутрій повинні бути облицьовані бетоном або каменем.
2.11 Висота приміщень від підлоги до низу конструкцій підвішеного технологічного обладнання та комунікацій в усіх будівлях повинна становити не менше 2 м в місцях регулярного та 1,8 м в місцях нерегулярного проходження людей.
В горищних будівлях висота (в чистоті) горищних приміщень, що використовуються для зберігання грубих кормів і підстилки, в середній частині горища та в місцях розміщення люків в перекритті повинна бути не менше 1,9 м.
2.12 Кількість поверхів тваринницьких будівель, ступінь вогнестійкості та площу поверху між протипожежними стінами слід приймати згідно з таблицею 1.
Таблиця 1
Протипожежні заходи в багатоповерхових та багатопрогонових зблокованих будівлях тваринницьких підприємств повинні бути обгрунтовані в технологічній частині проекту та погоджені з ГУПБ МВС України або територіальними органами держпожнагляду.
2.13 В тваринницьких будівлях (з виробництвом категорій В і Д ) допускається:
§ в одноповерхових будівлях ІІІб та ІV ступенів вогнестійкості - дерев'яні стояки (колони), що мають межу вогнестійкості і границю розповсюдження вогню у відповідності з діючими протипожежними нормами;
§ в будівлях ІV ступеня вогнестійкості - горищні перекриття із спалимих матеріалів;
§ в будівлях, що розміщуються в літніх таборах та на відгонних пасовищах, - покрівлі з місцевих матеріалів (очерету, соломи, дранки та ін.).
Категорії пожежної безпеки окремих виробничих приміщень тваринницьких будівель слід приймати згідно з відомчими нормами технологічного проектування (ВНТП) відповідних підприємств (скотарських, свинарських тощо).
2.14 Зберігання сіна, соломи та інших грубих кормів на горищах тваринницьких будівель допускається в одноповерхових будівлях І та ІІ ступенів вогнестійкості при спалимому навантаженні на перекриття, яке не перевищує 50 кг/м2.
2.15 Якщо в тваринницьких будівлях вбудовані чи прибудовані окремі приміщення з вибухопожежонебезпечними або пожежонебезпечними виробництвами, або приміщення для зберігання грубих кормів, то такі приміщення повинні відокремлюватися від інших приміщень неспалимими стінами (перегородками) і перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 години та мати вихід безпосередньо назовні.
Допускається з приміщень для зберігання поточного запасу грубих кормів, інвентаря та підстилки влаштовувати вихід всередину приміщень. Заповнення отворів (дверей, воріт, технологічних отворів) в таких стінах (перегородках) повинні виконуватися із матеріалів, які забезпечують межу вогнестійкості 0,6 години.
2.16 Шляхи евакуації людей в будівлях і спорудах для тваринництва слід передбачати у відповідності з діючими нормами проектування виробничих будівель з урахуванням їх категорій вибуховопожежної та пожежної небезпеки та ступеня вогнестійкості.
Для евакуації людей допускається передбачати в двостулкових воротах двері (без порогів або з порогами заввишки не більше 0,1 м), що відчиняються у напрямку виходу з будівлі.
Виходи для тварин, звірів та птиці із будівель і приміщень повинні передбачатися згідно з нормами технологічного проектування відповідних типів підприємств. Ці виходи допускається враховувати при розрахунку евакуаційних виходів для людей, якщо вони відповідають вимогам, що пред'являються до евакуаційних виходів.
Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію усіх тварин, що знаходяться в приміщеннях будівель, через евакуаційні виходи.
Виходи і проходи є евакуаційними, якщо вони використовуються при експлуатації тваринницьких будівель для вигулу тварин або їх пересування при безвигульному утриманні і ведуть:
а) з приміщень першого поверху безпосередньо назовні або через тамбур;
б) із станків, боксів або кліток в прохід, що має безпосередній вихід назовні або через тамбур;
в) з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в прохід, що веде в пандусну клітку. яка має вихід назовні безпосередньо або через тамбур.
В усіх тваринницьких будівлях необхідно передбачати не менше двох евакуаційних виходів, а в багатоповерхових будівлях не менше двох пандусних кліток, розміри яких визначають з урахуванням протипожежних і технологічних вимог.
Ворота та двері в приміщеннях для утримання тварин і на шляхах евакуації повинні бути двостулковими і розкриватися у бік виходу з приміщення.
Засуви повинні легко відчинятися як зсередини, так і ззовні. В будівлях для утримання тварин відстань від найбільш віддаленого місця до виходу назовні або в пандусну клітку не повинна перевищувати 30 м.
Для своєчасної евакуації тварин на випадок пожежі на тваринницьких підприємствах, як правило, повинні впроваджуватися групові прив'язі, які легко звільняються.
2.17 В тваринницьких будівлях над приміщеннями з вологим або мокрим режимом влаштовувати покриття, які не вентилюються, допускається лише за умови, якщо запроектована пароізоляція виключає можливість накопичення вологи в конструкціях покриття за річний період експлуатації.
Покрівлю будівель завширшки не більше 27 м слід проектувати, як правило, із азбестоцементних хвилястих листів, а в будівлях більшої ширини з рулонних матеріалів.
2.18 Тваринницькі будівлі слід проектувати без внутрішніх водостоків.
Внутрішні водостоки допускаються лише в будівлях, ширина яких при похилі в один бік становить 36 і більше метрів та забезпечується конструктивна та експлуатаційна надійність покрівлі.
2.19 Підлоги в тваринницьких будівлях, а також покриття вигульних майданчиків повинні відповідати технологічним вимогам, в тому числі захисту тварин від переохолодження.
Підлога в приміщеннях, де утримуються тварини та птиця, повинна бути безпустотною.
Підлога з пустотами допускається лише в місцях, де утримуються поросята або молодняк птиці, якщо вона використовується для повітряного обігрівання підлоги і є неспалимою.
Верхній шар підлоги в місцях відпочинку тварин при утриманні їх без підстилки визначається показником теплозасвоєння поверхні підлоги, величина якого приймається у відповідності з нормами технологічного проектування.
Показник теплозасвоєння гратчастих підлог і підлог приміщень, де утримуються тварини на підстілці, вівці та птиця, не нормується.
Підлогу, що систематично змочується рідинами, слід проектувати з похилом. Похили підлоги, лотків та каналів слід приймати:
в приміщеннях для утримання птиці в клітках та лотків вздовж проходів в усіх приміщеннях не менше 0,005;
в технологічних елементах приміщеньь (у стійлах, денниках, станках тощо) і поперечні в проходах не менше 0,015.
Гратчасті (щілинні) підлоги і канали (лотки) для видалення гною механізмами слід проектувати без похилу.
Похил покриттів на вигулах для тварин і птиці й підлог в перехідних галереях між будівлями (для перегону тварин) повинен бути не більше 0,06.
2.20 Вертикальні навантаження на елементи гратчастої підлоги установлюються в будівельних завданнях на основі технологічних рішень. Конструкції, на які спирається гратчаста підлога, розраховуються у відповідності з діючими нормативними документами, які регламентують проектування будівельних конструкцій. При розрахунку конструкцій гратчастої підлоги слід приймати коефіцієнт динамічності 1,2.
2.21 Огорожа технологічних елементів приміщень (стійл, денників, станків, боксів тощо) та вигулів, як правило, повинна бути збірною з виробів заводського виготовлення.
2.22 Поверхня будівельних конструкцій всередині приміщень, що призначені для утримання тварин та птиці, повинна бути пофарбована в ясні тони та забезпечувати вологе прибирання і дезинфекцію.
Стіни доїльних залів, приміщень для обробки і зберігання молока, інкубаційних залів, мийних, лабораторій, приміщень для штучного осіменіння тварин і приготування кормів повинні бути облицьовані на висоту 1,8 м вологостійкими матеріалами, що дозволяють проводити систематичну дезинфекцію та миття водою; решта стін та стелі вказаних приміщень повинна бути пофарбована в ясні тони.
2.23 Теплотехнічні розрахунки огороджувальних конструкцій слід провадити згідно з вимогами відповідних діючих нормативних документів. При цьому коефіцієнт теплообміну внутрішньої поверхні огороджувальних елементів слід приймати:
для стін приміщень, де заповнення тваринами становить більше 80 кг живої маси на 1 м2 підлоги, - 12 Вт/м2 °C (10 ккал/м2 год °C);
для стін приміщень, де заповнення тваринами становить 80 кг і менше живої маси на 1 м2 підлоги, і для стелі (горищних перекриттів або покриттів) усіх типів тваринницьких будівель - 8,7т/м2 °C (7,5 ккал/м2 год °C).
Опір теплопередачі зовнішніх огороджувальних конструкцій усіх типів тваринницьких будівель, визначений теплотехнічним розрахунком, повинен уточнюватися для конкретних пунктів будівницта, виходячи з економічних умов.
2.24 Тваринницькі будівлі і споруди, що розміщуються в зонах інтенсивної грозової діяльності, повинні бути обладнані блискавко-захисними пристроями у відповідності з вимогами "Інструкції по влаштуванню блискавкозахисту будівель і споруд" РД 34.21.122-87.
2.25 В будівлях або спорудах-укриттях каркасно-плівкової конструкції площа будівлі або укриття між протипожежними стінами не повинна перевищувати 800 м2.
2.26 По периметру зовнішніх стін тваринницьких будівель заввишки до верху карнизу більше 10 м на покрівлях слід передбачати огорожі заввишки не менше 0,6 м із неспалимих матеріалів.
3 ВОДОПРОВІД І КАНАЛІЗАЦІЯ
3.1 Внутрішні системи водопроводу і каналізації усіх типів тваринницьких будівель та приміщень слід проектувати згідно з вимогами відповідних діючих нормативних документів та нормами, що наведені у цьому розділі.
3.2 Для усіх видів тваринницьких будівель і приміщень слід проектувати виробничий водопровід для подачі води питної якості (що задовольняє вимоги діючих нормативів і стандартів) для обслуговуючого персоналу, напування тварин, птиці, приготування кормів, миття тварин та підлоги, прибирання приміщень, миття та охолодження обладнання. В районах, де неможливо отримати воду питної якості для усіх вказаних потреб, допускається якість води (за винятком води для миття та охолодження молочного устаткування) призначати згідно з вимогами відповідних норм технологічного проектування, а при необхідності передбачати очищення та знезараження води.
Необхідність підігрівання води для напування тварин в холодну пору року та температура цієї води встановлюється у відповідності з нормами технологічного проектування.
3.3 Усі типи тваринницьких будівель і приміщень повинні обладнуватися напувалками, кранами для миття підлог та спеціальними приладами.
Проточні напувалки в птахівничих будівлях при необхідності зміни рівня установок або демонтажу їх на час прибирання підстилки або посліду машинами повинні приєднуватися до внутрішнього водопроводу і каналізації, як правило, гнучкими шлангами.
3.4 Ввід водопроводу в конюшні слід передбачати в опалюване приміщення, де на відгалуженнях водопровідної мережі, що йдуть в неопалювані приміщення, необхідно передбачати запірні вентилі, а за межами опалюваного приміщення на сухих ділянках цих відгалужень - крани або з'єднувальні гайки. Якщо в конюшнях опалювані приміщення відсутні, то необхідно передбачати водорозбірні колонки незамерзаючого типу.
В конюшнях, де температура внутрішнього повітря в холодний період року постійно підтримується вищою плюс 2 °C, допускається передбачати внутрішній водопровід з підведенням води до напувалок.
3.5 Кошари, як правило, внутрішнім водопроводом не обладнуються.
Для напування овець, що утримуютьсья у кошарах, слід передбачати підведення води до групових автонапувалок, що встановлюються на вигулах (відкритих базах).
Ввід водопроводу слід передбачати в родильне відділення та тепляки.
3.6 Для тваринницьких будівель необхідне влаштування протипожежної автоматизації та внутрішнього протипожежного водопроводу. Мінімальні витрати води слід визначати у відповідності з вимогами СНиП 2.04.01-85.
В будівлях для утримання птиці в клітках із спалимих матеріалів при місткості будівель (або їх частин між протипожежними стінами) більше 25 тис.голів, в тваринницьких і птахівничих будівлях з горищами для зберігання грубих кормів та спалимої підстилки при площі горища між протипожежними стінами 2000 м2 і більше, в будівлях заввишки в два поверхи і більше, а також в одноповерхових багатопогонових будівлях з категорією виробництва "В" площею понад 10000 м2 слід передбачати внутрішній протипожежний водопровід при розрахунковій витраті води на два струмені по 5 л/с.
При визначенні розрахункової витрати води на зовнішнє пожежогасіння навісів для звірів та кроликів об'єм навісів слід приймати з коефіцієнтом 0,5.
Об'єм навісу визначають множенням площі вертикального поперечного перерізу (в межах осей зовнішніх стояків, верхнього контуру покрівлі та рівня підлоги) на довжину навісів.
3.7 Вільний напір води в трубопроводах при проточних та групових напувалках слід приймати не менше 2 м, а при автонапувалках - за даними заводу, що виготовляє напувалки.
3.8 Прокладку водопровідних труб в будівлях та приміщеннях слід передбачати відкритою - по стінах і колонах, а також по стаціонарних годівницях, клітках, постійній огорожі станків, стійл, денників тощо, межа вогнетривкості яких повинна становити не менше 1 години.
Для напування тварин і птиці на вигулах необхідно передбачати прокладання водопровідних труб для подачі води до напувалок, що розміщуються на вигулах, при цьому не допускається прокладання водопровідних труб в місцях, де вони можуть стикатися з гноєм і послідом, підлягати механічним впливам, заважати прибиранню гною і посліду або транспортуванню кормів.
3.9 В твариннницьких будівлях на мережі виробничого водопроводу слід передбачати установку кранів для миття підлог з розрахунку радіусу дії 30 м і тиску на сприску не менше 5 м.
3.10 Для заповнення протипожежних ємкостей (резервуарів, водойм) водою на вводах внутрішнього водопроводу в будівлі необхідно передбачати з'єднувальні головки діаметром 50 мм для приєднання пожежних рукавів.
3.11 Для виробничого водопроводу тваринницьких будівель слід застосовувати, як правило, пластмасові труби, які дозволяються для питних водопроводів, а також сталевих тонкостінних неоцинкованих труб. Застосування металевих труб з товщиною стінок та діаметром, більшим ніж визначено розрахунком, не допускається.
3.12 Для обліку загальної витрати води підприємством слід передбачати установку водоміра на вводі водопроводу. Необхідність установки водоміра на вводах в окремі будівлі повинна бути технологічно обгрунтована.
3.13 Установку запірної арматури на мережі виробничого водопроводу слід передбачати: на вводі водопроводу в будівлю; на відгалуження від магістралі; на підводках до групових напувалок, технологічного обладнання і сіток для підмивання вимені.
На мережі виробничого водопроводу тваринницьких будівель і приміщень, а також вигульних, вигульно-кормових майданчиків та літніх таборів слід передбачати випускні пристрої для спорожнення трубопроводів.
3.14 Розрахункові витрати води на напування тварин з автонапувалок слід визначати у відповідності з обов'язковим додатком 2.
3.15 Витрати води спеціальними приладами і відсоток одночасної їх дії слід приймати у відповідності з обов'язковим додатком 3.
3.16 Загальні усереднені питомі витрати води на окремих типах тваринницьких підприємств наведені в довідковому додатку 4.
У додатку не враховані витрати води на господарсько-питні потреби для обслуговуючого персоналу. Ці витрати слід передбачати додатково у відповідності з діючими нормативними документами, які регламентують проектування внутрішнього водопроводу в будівлях.
3.17 Внутрішню каналізацію тваринницьких будівель слід передбачати для відведення:
а) виробничих стічних вод від миття тварин, прибирання приміщень і доїльних майданчиків, від миття устаткування (посуду, апаратури, молокопроводів тощо), а також від проточних напувалок у пташниках;
б) господарсько-побутових вод від санітарних приладів.
Системи внутрішньої каналізації будівель визначаються технологією проектування відповідних підприємств.
3.18 В одноповерхових птахівничих будівлях для кліткового утримання птиці виробничі стічні води (від миття підлоги, миття обладнання тощо) допускається збирати та відводити до трапів відкритими лотками; розміри лотків визначаються розрахунком, але в усіх випадках їх глибина повинна бути не більше 120 мм, а ширина- не менше 100 мм.
3.19 На магістральних випусках стічних вод від проточних напувалок, що встановлюють в птахівничих будівлях, слід передбачати уловлювачі для пуху та пера.
3.20 Технологічне обладнання для приймання, транспортування та обробки молока, а також для миття молочного посуду слід приєднувати до каналізаційної мережі з розривом струменя не менше 20 мм.
3.21 Обладнання для збирання та обробки видаленого гною (посліду) і стоків від миття підлог в будівлях і приміщеннях для утримання тварин та птиці слід проектувати, користуючись вказівками відповідних норм технологічного проектування.
3.22 Пожежогасіння на тваринницьких підприємствах повинне здійснюватися з пожежних гідрантів, які встановлюються на мережі господарсько-питного або виробничого водопроводу, а окремих будівель і споруд, як правило, з водоймищ (природних або штучних) відповідно до діючих норм.
3.23 Витрати води на зовнішнє пожежогасіння тваринницьких підприємств на одну пожежу повинні прийматися з розрахунку на одну будову, яка потребує найбільших витрат води згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84.
3.24 Розрахункову кількість одночасних пожеж на підприємстві слід приймати в залежності від площі, яку воно займає: одна пожежа при площі до 150 га, дві пожежі - понад 150 га.
3.25 Тривалість гасіння пожежі повинна прийматися 3 години, а для будівель І та ІІ ступенів вогнетривкості з приміщеннями категорії "Д" - 2 години.
3.26 Кількість пожежних резервуарів або водоймищ повинна бути не менше двох, при цьому в кожному з них повинно зберігатися не менше 50% об'єму води на пожежогасіння.
3.27 Пожежні водоймища і резервуари допускаються для підприємств з категорією будівель "В" і "Д" при витратах води на зовнішнє пожежогасіння 10 л/с і менше. Поповнення пожежних резервуарів повинне провадитися від господарсько-питного водопроводу.
3.28 Протипожежні водоймища та інші джерела водопостачання обладнуються під'їздами та майданчиками для розвороту пожежних автомобілів.
3.29 Для використання при гасінні пожежі водонапірних башт необхідно на мережі водопроводу передбачати влаштування спеціального колодязя із стояком з двома з'єднувальними головками діаметром 80 мм або установку гідранта.
4 СИСТЕМИ МІКРОКЛІМАТУ І ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
4.1 Системи мікроклімату тваринницьких будівель слід проектувати згідно з вимогами норм технологічного проектування підприємств відповідного напряму, нормами даного розділу та діючими нормативними документами по проектуванню систем опалення, вентиляції і кондиціонування.
4.2 В приміщеннях для утримання тварин системи мікроклімату повинні забезпечувати зоогігієнічні параметри середовища, що відповідають нормальному фізіологічному стану та максимальній продуктивності поголів'я.
4.3 Технічне забезпечення мікроклімату тваринницьких приміщень слід здійснювати за допомогою відповідних інженерних систем на основі посиленого теплозахисту будівель та високого гігієнічного рівня технологічних процесів, пов'язаних з утворенням та видаленням шкідливостей.
4.4 Розрахункові параметри повітря приміщень при проектуванні опалення і вентиляції слід приймати:
а) в основних виробничих приміщеннях - згідно з нормами технологічного проектування відповідних об'єктів;
б) в приміщеннях, для яких параметри повітря нормами технологічного проектування не визначені, - у відповідності з діючими державними стандартами або завданням на проектування.
Значення коефіцієнтів теплообміну внутрішніх поверхень огороджувальних конструкцій тваринницьких приміщень слід приймати згідно з вимогами п.2.23.
4.5 Параметри зовнішнього повітря для розрахунку систем забезпечення мікроклімату приміщень для утримання тварин та птиці слід приймати окремо для холодного, теплого періодів та перехідних умов згідно з даними, наведеними в додатку 6. При цьому слід приймати:
в холодний період при проектуванні систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря - параметри Б;
в теплий період при проектуванні систем вентиляції та кондиціонування повітря - параметри А;
для перехідних умов температура зовнішнього повітря визначається розрахунком теплоповітряного балансу індивідуально для кожної будівлі, виходячи з можливості створення нормативного режиму мікроклімату без штучного підігріву припливного повітря. Відносну вологість зовнішнього повітря при цьому слід приймати: при перехідній температурі від 0 °C та нижче - 85%, при температурі вище 0 °C - 80...75%.
4.6 В усіх тваринницьких приміщеннях з нормативними параметрами повітря необхідно передбачати цілорічні системи припливно-витяжної вентиляції. Повітрообмін визначається для теплого, холодного періодів року та перехідних умов на основі розрахунку тепловологісного і газового балансів приміщень. В усіх випадках повинен забезпечуватися мінімальний повітрообмін, розрахований у відповідності з технологічними вимогами.
Кондиціонування повітря допускається при техніко-економічному обгрунтуванні при вирощуванні племінного молодняка тварин і птиці.
4.7 Подачу свіжого повітря в системах припливної вентиляції в холодний та перехідний періоди слід здійснювати у верхню зону приміщень, при цьому температура струменя на вході в зону обслуговування не повинна бути нижчою за розрахункову температуру повітря більш ніж на 2 °C; подача непідігрітого повітря системами з механічним збудженням повинна проектуватися переважно з застосуванням попереднього підмішування теплого повітря приміщення до зовнішнього.
У теплий період припливне повітря, як правило, необхідно подавати в зону розташування тварин та птиці.
Не допускається зосереджений приплив у приміщеннях з пиловидними кормами.
4.8 Видалення забрудненого повітря, як правило, повинно здійснюватися з нижньої зони, при цьому перевагу слід надавати системам з видавлюванням відпрацьованого повітря крізь гратчасті або сітчасті підлоги.
Викид повітря в атмосферу слід здійснювати над покрівлею будівель за допомогою шахт або труб, передбачаючи мінімальну їх кількість. Не допускається застосування високих і факельних викидів.
Очищення повітря перед викидом необхідно здійснювати в разі неможливості забезпечення природоохоронних нормативів забруднення атмосфери іншими способами, в тому числі за рахунок підвищення екологічної чистоти технологічних процесів і розсіювання шкідливостей в атмосфері.
4.9 Необхідність опалення тваринницьких і птахівничих приміщень визначається розрахунком теплоповітряного балансу. При проектуванні систем, як правило, слід застосовувати повітряне опалення, поєднане з припливною вентиляцією; температура перегрівання повітря не повинна перевищувати 50 °C. Якщо з технічних причин влаштування такої вентиляційно-опалювальної системи неможливе (труднощі з регулюванням, занадто високе перегрівання повітря), слід застосовувати автономні рециркуляційні системи повітряного опалення.
В родильних приміщеннях, будівлях для утримання свиноматок з поросятами, молодняка худоби і птиці поряд з повітряним опаленням допускається застосування місцевих опалювальних приладів з гладкою поверхнею, що легко очищається.
Для обігрівання поросят-сисунів і молодняка птиці слід передбачати системи локального обігріву.
Температуру поверхні опалювальних приладів слід приймати:
а) в приміщеннях для утримання птиці на підлозі - не більше 105 °C;
б) в приміщеннях для утримання птиці в клітках і тварин, а також в інших виробничих приміщеннях - до 150 °C.
4.10 Теплопостачання виробничих будівель необхідно проектувати виходячи з потужності підприємств, видів та співвідношення теплових навантажень, режиму теплоспоживання окремих об'єктів, характеру паливно-енергетичних ресурсів.
Схему теплопостачання, як правило, слід передбачати комбіновану - з центральним джерелом тепла, що забезпечує групу споживачів з регулярним навантаженням, і місцевими генераторами тепла, що обслуговують окремі споруди з циклічним теплоспоживанням.
Потреби тепла і палива на опалення і вентиляцію будівель повинні визначатися на основі розрахунку теплового балансу приміщень, виходячи з фактичної тривалості періоду теплопостачання.
Потреби тепла для технологічних процесів визначаютьсяч згідно з технологічним завданням і галузевими нормативними документами.
У централізованих системах теплопостачання як теплоносій слід приймати воду температурою 150 °C; допускається для систем з малопотужними тепловими установками використання води з більш низькою температурою (до 95 °C) та пари.
4.11 Гаряче водопостачання будівель слід проектувати згідно з вимогами норм технологічного проектування та відповідних нормативних документів по проектуванню систем.
4.12 В системах мікроклімату і теплопостачання при техніко-економічному обгрунтуванні і наявності автоматизованого обладнання спеціального призначення слід використовувати вторинні енергетичні ресурси, в тому числі тепло димових газів котельних установок, витяжного повітря, молока при його охолодженні.
4.13 Димовидалення з тваринницьких приміщень (будівель), які не мають світлових або світлоаераційних ліхтарів, повинне передбачатися у відповідності з СНиП 2.04.05-91.
4.14 Витяжну протидимову вентиляцію слід проектувати:
а) з коридорів без природного освітлення, пандусних кліток і тваринницьких приміщень з категорією виробництва "В";
б) з кожного виробничого і складського приміщення категорій "А", "Б", "В" без природного освітлення площею 50 м2 і більше.
4.15 Витрати диму, який видаляється з приміщень і коридорів через площу люків і шахт димовидалення, визначаються розрахунком у відповідності з СНиП 2.04.05-91. Загальна площа поперечного перерізу димових шахт тваринницьких приміщень в усіх випадках не повинна бути менше 1% площі підлоги приміщення.
4.16 У випадках виникнення пожежі у тваринницькому приміщенні технологічні вентиляційні системи повинні відключатися автоматично і дистанційно.
4.17 Припливну протидимову вентиляцію слід проектувати для будівель у два і більше поверхів категорії "В" для подачі зовнішнього повітря для пожежі:
а) в сходові і пандусні клітки, що не задимляються;
б) в тамбури-шлюзи при сходових і пандусних клітках, що не задимляються.
5 ОСВІТЛЕНІСТЬ ПРИМІЩЕНЬ
5.1 Для забезпечення нормального функціонування будівель, споруд і окремих приміщень в них потрібно передбачати необхідну освітленість, яка визначається їх технологічним призначенням та відповідними системами.
Природна освітленість забезпечується за допомогою проникнення природного світла через віконні прорізи в стінах, а при значній ширині будівель додатково через верхні ліхтарі.
Штучна освітленість забезпечується за допомогою електроосвітлювальних приладів.
5.2 В будівлях і спорудах для тваринництва приміщення за умовами зорової роботи поділяються на чотири групи:
І группа - приміщення, в яких провадиться розрізнення об'єктів зорової роботи при фіксованому напрямку лінії зору працюючих на робочу поверхню (лабораторії в молочних, пунктах штучного осіменіння, на станціях трансплантації ембріонів тощо);
ІІ група - приміщення, в яких провадиться розрізнення об'єктів при нефіксованій лінії зору та огляд оточуючого простору (приміщення для отелення, опоросів та окотів тварин, амбулаторії ветеринарних пунктів та манежі в пунктах штучного осіменіння, кормоприготувальні приміщення тощо);
ІІІ група - приміщення, в яких провадиться періодичний огляд оточуючого простору (приміщення, де утримуються тварини та птиця, побутові приміщення для персоналу, підсобні приміщення у виробничих будівлях тощо);
IV група - приміщення, де проходить загальне орієнтування в просторі (складські приміщення, проходи, коридори тощо).
5.3 Природна освітленість визначається як відношення освітленості приміщень до освітленості зовні будівлі, що виражається у відсотках. Ця величина називається коефіцієнтом природної освітленості (КПО) і розраховується згідно з діючими нормативно-методичними документами, що регламентують проектування освітленості в приміщеннях.
У будівлях для тваринництва допускається визначення природної освітленості, яка виражена світловим коефіцієнтом (СК), тобто відношенням площі світлових прорізів в стінах до площі підлоги приміщень.
Штучне освітлення може бути загальним, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, або місцевим, додатковим до загального, що утворюється світильниками, які концентрують світовий потік безпосередньо на робочому місці. Штучна освітленість вимірюється в люксах.
Норми природного та штучного освітлення наведені в рекомендованому додатку 7.
5.4 Керування роботою освітлювальних установок доцільно здійснювати за допомогою автоматичних пристроїв згідно з добовими графіками з урахуванням рівня природного освітлення.
5.5 У виробничих приміщеннях будівель і споруд необхідно передбачати чергове та аварійне освітлення згідно з вказівками діючих нормативно-методичних документів по проектуванню освітлювального обладнання промислових підприємств.
6 ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ ПРИСТРОЇ
6.1 Електротехнічні установки повинні проектуватися у відповідності з Правилами влаштування електроустановок (ПВЕ) та діючими нормативними документами, що регламентують ці питання.
6.2 Категорії електроприймачів та забезпечення надійності електропостачання будівель і приміщень слід приймати у відповідності з діючими нормами технологічного проектування сільських електричних мереж та електростанцій.
6.3 У приміщеннях для утримання тварин необхідно передбачати пристрої для вирівнювання електричних потенціалів.
7 ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
7.1 Організація будівельного виробництва при спорудженні будівель і споруд для тваринництва повинна бути спрямована на вирішення організаційних, технічних та технологічних питань для досягнення кінцевого результату - введення в дію об'єкта з необхідною якістю та в установлені строки.
7.2 Спорудження будівель і споруд допускається лише на підставі попередньо розроблених рішень, які повинні бути закладені в проекти організації будівництва та виконання робіт.
7.3 При будівництві підприємств, до складу яких входить більше трьох будівель і споруд однакового призначення, їх будівництво та введення в експлуатацію повинно передбачатись, як правило, пусковими чергами, як це передбачається проектом.
7.4 Основній роботі по зведенню будівель і споруд повинна передувати робота підготовчого періоду: створення геодезичної розбивочної основи: зрізування рослинного шару грунту та забезпечення його зберігання; вертикальне планування території (згідно з проектними позначками); створення проектного похилу до дренажу; створення під'їзних автошляхів; прокладання інженерних мереж; забезпечення будівельного майданчика протипожежним водопостачанням.
7.5 Після закінчення робіт по вертикальному плануванню слід виконати роботу по влаштуванню основи (штучної або природної) згідно з вказівками відповідних нормативних документів.
У тому випадку, коли проектом передбачається виконання спеціальних робіт (осідання грунтів, розроблювані території та ін.) по влаштуванню основи, вони повинні виконуватись до проведення вертикального планування території.
7.6 Зведення надземних конструкцій будівель і споруд або їх частин (секцій, прогонів, ярусів, ділянок, захваток та ін.) забороняється до повного закінчення влаштування підземних конструкцій і зворотної засипки котлованів, траншей і пазух з ущільненням грунту до щільності його в природному стані або передбаченому проектом (за винятком підземних конструкцій, зведння яких проектами виконання робіт передбачено в інші строки).
7.7 Будівництво бажано виконувати захватками.
7.8 Точність розбивки осей будівель і споруд повинна відповідати вимогам, встановленим нормативними документами, що регламентують геодезичні роботи в будівництві.
7.9 Розбивка місць встановлення стовпчастих фундаментів виконується етапами: спочатку виносяться маячні фундаменти, а потім рядові. До початку робіт по влаштуванню фундаментів необхідно прокласти труби зливної каналізації та захисту електрокабеля.
7.10 Грунт на підошві свердловин утрамбовується щебенем. Зворотну засипку фундаментів необхідно виконувати з пошаровим трамбуванням грунту.
7.11 Монтаж збірних залізобетонних конструкцій необхідно виконувати у такій послідовності: стовпчасті фундаменти, колони, панелі зовнішніх стін, ригелі та плити покриття.
7.12 Монтаж металоконструкцій будівель і споруд виконується у відповідності з монтажними схемами заводів-виготовлювачів з обов'язковим забезпеченням стійкості всієї споруди або окремих її частин.
7.13 Приховані роботи підлягають засвідченню із складанням актів за відповідною формою. Акт засвідчення прихованих робіт повинен складатися на завершений процес, який виконано самостійним підрозділом виконавців.
7.14 Виконання будівельно-монтажних робіт в умовах реконструкції об'єктів необхідно пов'язувати з виробничою діяльністю підприємства, яке реконструюється. Замовник і підрядник повинні визначити узгодженість дій і відповідального за оперативне керівництво роботами.
7.15 При реконструкції об'єктів належить враховувати дані обстеження технічного стану конструкцій, транспортних засобів і комунікацій, обладнання, інженерних мереж та умов виробництва.
7.16 При виконанні будівельно-монтажних робіт слід дотримуватись правил по техніці безпеки в будівництві згідно з нормативним документом, що регламентує ці правила та правил пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт.
8 ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
8.1 Будівлі і споруди для тваринництва підпадають під інтенсивну зовнішню дію і працюють в багатьох випадках у складних експлуатаційних умовах. Вони мають ряд характерних особливостей, які визначаються специфікою технології сільськогосподарського виробництва та режимом роботи споруд.
З метою попередження передчасного спрацювання будівель і споруд необхідно дотримуватися правил їх технічної експлуатації, що передбачають правильне їх утримання, організацію систематичного контролю за їх станом, своєчасний ремонт.
8.2 Огляди будівель і споруд провадять:
загальні (двічі на рік - весною і восени), коли оглядають усі приміщення, конструкції будівель та їхні частини;
часткові, при яких оглядають окремі частини будівель або види інженерного устаткування (центральне опалення, електрообладнання тощо);
позачергові у випадках, коли внаслідок стихійних явищ можуть бути пошкоджені частини будівель.
Результати оглядів оформляються актами та служать основою для визначення обсягів робіт по ремонту будівель і споруд.
8.3 Обов'язковою умовою правильної технічної експлуатації будівель і споруд є постійний нагляд за станом їхніх конструкцій і частин, виявлення і своєчасне усунення пошкоджень з обов'язковим виявленням і усуненням причин таких пошкоджень.
8.4 Не дозволяється перевантаження несучих конструкцій або зміна характеру і розподілу діючих навантажень порівняно з проектними.
8.5 Для захисту фундаментів від надмірного зволоження необхідно не допускати витікання води з підземних комунікацій та забезпечити відвід поверхневих та атмосферних вод від будівель шляхом планування території і влаштування вимощення по периметру зовнішніх стін кожної будівлі і споруди.
8.6 Не допускається зволоження, промерзання та переохолодження стін, поява в них тріщин, продування і намокання у швах.
8.7 Враховуючи, що довговічність та збереження будівель і споруд значною мірою залежать від стану покриттів, необхідно забезпечувати постійний і старанний нагляд за несучими конструкціями покриттів. Дерев'яні балки та ферми уражаються шашелем, пліснявіють та гниють.
В залізобетонних конструкціях важливо слідкувати за станом захисного шару, перевіряти стан захисних покриттів закладних металевих деталей і зварних з'єднань між несучими елементами.
Головну увагу під час огляду металевих конструкцій необхідно звертати на якість болтових та зварних з'єднань і стан захисного (фарбувального) шару.
В усіх випадках необхідно ретельно слідкувати за станом покриття та усувати можливість проникнення атмосферної вологи в перекриття.
8.8 Експлуатацію санітарно-технічних пристроїв та електрообладнання необхідно розглядати не ізольовано, а як частину єдиної системи технічного обслуговування.
При експлуатації систем опалювання слід особливу увагу приділяти щільності з'єднань та ізоляції магістральних трубопроводів, справності приладів, арматури та інших елементів, огляд яких провадять згідно з встановленими графіками.
При огляді вентиляційних пристроїв необхідно звертати увагу на рівень шуму та вібрацій при їх роботі, на зручність і безпечність включення і виключення вентиляторів та підігрівальних елементів.
Внутрішні системи водопроводу в будівлях перевіряють відповідно до технічних норм. Особливо старанно слід оглядати трубопроводи, прокладені у прихованих місцях будівель і споруд.
При експлуатації систем каналізації слід провадити систематичний огляд приладів і арматури, періодичне промивання та очищення мережі, заходи по запобіганню засміченню і замерзанню трубопроводів.
8.9 З метою підтримання будівель і споруд у стані, необхідному для нормальної їх експлулатації, провадяться поточні та капітальні ремонти.
Призначення поточних ремонтів полягає в систематичному і своєчасному виконанні робіт для усунення пошкоджень і несправностей частин будівель та здійсненні профілактичних заходів з метою захисту їх від передчасного спрацювання.
Капітальними ремонтами передбачається заміна і відновлення окремих частин, конструкцій та обладнання будівель і споруд у зв'язку з спрацюванням та руйнуванням їх або роботи по заміні конструкцій (обладнання) міцнішими і економічнішими.
9 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
9.1 При розробці проектів будівель і споруд для тваринницьких підприємств повинні передбачатися заходи по раціональному використанню природних ресурсів, охороні атмосфери, водних об'єктів та грунту від забруднення, захисту від шуму, вібрації, електричних та магнітних полів, забезпеченню радіаційної безпеки та санітарного очищення території.
9.2 Весь комплекс заходів повинен бути спрямований на дотримання норм гранично допустимих викидів (ГДВ) хімічних та біологічних інгредієнтів (пестицидів, залишків мінеральних та органічних добрив, викидів від транспортних засобів, відходів від діяльності підприємства: гною, стічних вод, шкідливих газів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів тощо) в атмосферне повітря, грунт, поверхневі і підземні водні джерела, продукти харчування, а також на дотримання встановлених захисних зон від підприємств чи окремих будівель до сельбищної території сільських та міських поселень або територій, що прилягають до них, згідно з санітарними нормами.
9.3 Методи і ступені очищення стічних вод повинні визначатися в залежності від місцевих умов з урахуванням можливого використання очищених стічних вод для сільськогосподарських потреб та повинні забезпечувати екологічну безпеку.
9.4 При скупченні тварин на обмеженій території тваринницького підприємства промислового типу та при впровадженні водомістких технологій виробництва і значній кількості біогенних елементів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, а також шкідливих хімічних речовин, які містяться у виробничих стоках підприємств, та при недостатній ефективності очисних споруд слід розробляти і здійснювати заходи по попередженню забруднення водних джерел, в тому числі і підземних.
9.5
9.6 При виборі місць для будівництва тваринницьких підприємств або окремих будівель і споруд необхідно враховувати фоновий вміст в природному середовищі хімічних і біологічних компонентів, особливо тих, які можуть негативно впливати на санітарний стан цього середовища, на здоров'я людей і тварин, а також здатність їх до самоочищення.
При використанні таких територій для забудови питання проектування слід узгоджувати з контролюючими відомствами або відмовлятися від таких територій.
9.7 Основними джерелами забруднення хімічними та біологічними речовинами (аміак, сірководень, окис вуглецю, патогенні мікроорганізми, яйця гельмінтів тощо) приземних шарів атмосфери в зоні тваринницького підприємства є різні технологічні вузли, системи загальнообмінної вентиляції, котельні, теплогенератори тощо.
9.8 Основним критерієм якості атмосферного повітря при встановленні гранично допустимих викидів (ГДВ) для джерел забруднення атмосфери є гранично допустимі концентрації (ГДК).
9.9 Скидання в атмосферу повітря, вилученого загальнообмінною вентиляцією, яке вміщує шкідливі або з неприємним запахом речовини через зосереджені пристрої (труби, шахти, дефлектори) або через розосереджені пристрої (ліхтарі, які відкриваються, фрамуги віконні та ін.) і розрахунки розсіювання цих речовин повинні передбачатися так, що їх гранично допустимі концентрації (ГДК) не перебільшували нормативів згідно з діючими санітарними нормами.
9.10 При розробці заходів по охороні навколишнього середовища слід забезпечувати скорочення виділення шкідливостей в атмосферу, у водні джерела та в грунт шляхом застосування найбільш досконалих технологій, а також дотримання санітарно-гігієнічних відстаней від джерел виділення шкідливостей до поселень, які визначені нормами технологічного проектування.
Для охорони водоймищ слід передбачати влаштування водоохоронних і водорегулюючих зелених насаджень у відповідності з чинним законодавством.
9.11 Шумові, електромагнітні та радіаційні навантаження від різних джерел їх виникнення не повинні перевищувати нормативно-допустимих рівнів згідно з ДБН 360-92.
9.12 З метою охорони повітряного басейну слід передбачати очищення повітря, що викидається в атмосферу:
від сірководню, аміаку, вуглекислого газу за допомогою спеціальних установок. Розбавлення шкідливостей досягається за допомогою загальнообмінної вентиляції;
від пилу, полови, залишків кормів за допомогою механічних фільтрів;
від мікроорганізмів обробкою бактерицидними лампами та ультрафіолетовими установками;
від неприємних запахів, які надходять з відходів, шляхом удосконалення технології їх обробки та застосування спеціальних дезодорантів.
9.13 При організації будівельного виробництва необхідно виконувати заходи по охороні природного середовища, які повинні передбачати рекультивацію землі, запобігання втрат природних ресурсів, запобігання або очищення скидів і викидів від шкідливостей, які потрапляють у грунт, водоймища та атмосферу.
Вказані заходи і роботи повинні бути передбачені в проектно-кошторисній документації.
9.14 На території, де зводяться будівлі і споруди, не дозволяється не передбачена проектною документацією ліквідація дерев та чагарників, засипка грунтом кореневищ шийок та стовбурів дерев і чагарників, що ростуть.
9.15 Випуск води з будівельного майданчика безпосередньо на схили без належного захисту від розмиву грунту не допускається.
9.16 Виробничі та побутові стоки, що утворюються на будівельному майданчику, повинні очищатися у порядку, який передбачений проектом виконання робіт.
9.17 Ліміти викидів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище розробляються відомствами на основі нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) і гранично допустимих скидів (ГДС) та дозволу на викиди, скиди і затверджуються органами охорони навколишнього середовища.
9.18 При розробці в проекті заходів по охороні навколишнього середовища слід керуватися законами України та санітарними нормативами, які регламентують ці питання, а також цими нормами.
Додаток 1
довідковий
Додаток 2
обов'язковий
Розрахункові витрати води для напування тварин з автонапувалок Р, л/с, слід визначати за формулою
Формула 1 -
де Рі - інтенсивність напування тварин, л/с, що приймається згідно з табл. 1.
Таблиця 1
При напуванні тварин з водяних корит та напувалок іншого типу ( за винятком автонапувалок ) розрахункові витрати води слід визначати згідно з таблицею 2.
П - кількість одночасно діючих автонапувалок на розрахунковій ділянці мережі, що приймається по табл. 2 в залежності від кількості автонапувалок По, що встановлюється на цій ділянці мережі, а також вирогідність їх дії В, що визначається згідно з формулою
Формула 2 -
де Р доби - витрати води на напування однієї тварини, л/добу, що приймається згідно з нормами технологічного проектування; Кг - коефііцієнт годинної нерівномірності, що приймається за нормами технологічного проектування;
С - кількість тварин, що припадає на одну автонапувалку, яка встановлена на розрахунковій ділянці мережі.
Таблиця 2
Додаток 3
обов'язковий
Витрати води технологічним устаткуванням (спеціальними мийками, охолоджувачами та ін. ) слід приймати згідно з технологічною частиною проекта.
Додаток 4
довідковий
Додаток 5
рекомедований
Додаток 6
рекомедований
Додаток 7
рекомедований
Додаток 8
довідковий
